Корреспондент: Приборкання норовливої. Італія намагається урізати свої видатки

Італія, що терпить економічний крах, під тиском ЄС слідом за Грецією та Португалією урізує свої витрати. Проти жорстких заходів економії в країні не протестує хіба що ледачий, пише Наталія Мечетна у №35 журналу Корреспондент від 9 вересня 2011 року.

Гучні сексуальні та фінансові скандали, пов'язані з італійським прем'єр-міністром Сільвіо Берлусконі, які ще недавно гриміли на весь світ, тепер з перших шпальт італійських газет перемістилися на останні, констатує в розмові з Корреспондентом Маріанна Сороневич – вона живе в Італії та редагує місцеву україномовну Українську газету. Сьогодні італійців хвилюють інші проблеми.

"Італія завмерла в очікуванні затвердження [урядом] так званого економічного маневру, який повинен протистояти посиленню економічної кризи в країні і поповнити державну казну", – каже Сороневич про те головне, чим сьогодні живе країна. Її громадяни тепер ламають голови над тим, як ця реформа відіб'ється на їхніх гаманцях.

Іншими словами, Італія на порозі введення заходів суворої економії бюджетних коштів для скорочення власного держборгу – останній вже стрибнув до позначки 120% ВВП. З усіх країн єврозони цей показник більше тільки у Греції – 152% ВВП. І ще одне порівняння: у США, які мало не оголосили дефолт, він значно менший – 100% ВВП.

Врятувати Італію від дефолту може тільки серйозний прорив. Однак це
поки що нездійсненна мрія – у першому кварталі 2011 року економіка країни зросла лише на 0,1%

Про високу ймовірність дефолту і в Італії кажуть експерти впливового британського Центру економічних і ділових досліджень. На їхню думку, врятувати країну може тільки серйозний прорив. Однак це поки що нездійсненна мрія – у першому кварталі 2011 року економіка країни зросла лише на 0,1%.

Водночас впливове рейтингове агентство Standard & Poor's нещодавно знизило прогноз щодо рейтингу Італії з рівня "стабільний" до рівня "негативний". А європейський локомотив – Німеччина – серйозно сумнівається, що Італії вдасться уникнути дефолту: економіка країни занадто велика, щоб рятувати її шляхом надання фінансової допомоги ЄС, як це було у випадку з іншими, значно меншими економічними невдахами – Грецією та Португалією.

Держборг Італії складає 1,9 трлн євро (23% сукупного боргу всієї єврозони). Водночас Європейський стабфонд (EFSF) має в своєму розпорядженні для допомоги країнам єврозони лише 440 млрд євро

До того ж в грошовому обчисленні держборг Італії складає 1,9 трлн євро (23% сукупного боргу всієї єврозони), в той час як Європейський стабфонд (EFSF) має в своєму розпорядженні для допомоги країнам єврозони, які відчувають економічні труднощі, лише 440 млрд євро.

І хоча глава Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу закликав було переглянути фінансові рамки EFSF, однак у відповідь отримав різку критику міністра економіки ФРН Філіппа Реслера. "Подібні дебати починаються у невідповідний час", - відрізав німецький чиновник.

Рішучих кроків Італії не уникнути, твердять експерти. "Заспокоїти приватних інвесторів та рейтингові агентства зможе впровадження найжорстокіших заходів економії в країні", - коментує Корреспонденту Радж Бадіані, експерт з економіки міжнародного аналітичного центру IHS Global Insight зі штаб-квартирою в США.

Маневри Берлусконі

З властивою йому образністю Берлусконі заявляє, що його серце обливається кров'ю від думки про те, що уряду доведеться полізти в кишені до співвітчизників, - він стверджує, що раніше цього не робив, проте заходи з урізання витрат називає неминучими.

"Ми повинні знизити дефіцит бюджету з 3,9% у 2011 році до 1,6% у 2012 році, а потім досягти рівності доходів і витрат у 2013 році", - у свою чергу пояснив міністр економіки країни Джуліо Тремонті.

У середині серпня рада міністрів Італії схвалила план з урізання бюджету, згідно з яким у найближчі два роки країна повинна заощадити 45 млрд євро. Для цього буде підвищений пенсійний вік для жінок – до 65 років, заморожені зарплати бюджетників, збільшено кількість робочих днів у країні.

"Святкування двох державних свят перенесли на неділі, що викликало сильне невдоволення в суспільстві", - наводить конкретний приклад Сороневич.

Крім того, додаткові податки передбачалися і для найбільш забезпечених італійців: 10% для тих, чий річний дохід перевищує 150 тис. євро та 5% - для тих, хто одержує понад 90 тис. євро на рік. Однак не минуло й двох тижнів, як Берлусконі, який і сам володіє солідним капіталом, заявив про те, що відмовляється підвищувати податки для багатих співгромадян. Натомість він запропонував урізати фінансування регіональних урядів і збільшити низку інших податків.

Сьогодні в Італії на прем'єра не зляться хіба що товстосуми, яким він дозволив не платити податки

Сьогодні в Італії на прем'єра не зляться хіба що товстосуми, яким він дозволив не платити податки, стверджує житель цієї країни Андреа Марино. Додатковий податковий тягар, за його словами, ляже на плечі звичайних працівників. "З того часу як у 2001 році Берлусконі прийшов до влади, податки в країні в середньому зросли з 43% до 51,5%", - зазначає Марино.

Він каже і про силу лобізму на його батьківщині: італійський уряд неодноразово приймав закони, вигідні компаніям, пов'язаним з Берлусконі. Крім того, судові процеси в країні, чи то економічні, чи то цивільні, тривають в середньому по десять років. "Хто буде інвестувати в країну, якщо у випадку [конфлікту і] початку суду він отримає назад свої гроші через сім-десять років?" - запитує Марино.

Тим часом в найближчі місяці італійцям доведеться несолодко: у країні відбудеться чимало змін. Однією з економічних новацій уряду, яка вже викликала обурення в суспільстві, стала можливість звільнення на основі домовленостей між роботодавцями та профспілками. Тобто виникла загроза звільнення з роботи за спрощеною схемою, пояснює Сороневич.

Безробіття серед італійців у віці 15-24 років становить 27,8%, у той час як середньоєвропейський показник для цієї вікової групи –20,3%

При цьому вже сьогодні знайти хорошу роботу в Італії вкрай складно, і найбільш вразливою на ринку праці почуває себе молодь. Згідно з даними Eurostat, безробіття серед італійців у віці 15-24 років становить 27,8%, у той час як середньоєвропейський показник для цієї вікової групи – 20,3%.

Переважно роботодавці пропонують контракти на три місяці, які потім не продовжують, розповідає українка Ірина Заєць, яка живе в місті Кастірага-Відардо за 30 км від Мілана. І навіть на таку роботу нелегко влаштуватися: потрібен досвід роботи або знайомства.

"Приклад з життя. На вітрині перукарні оголошення: шукаємо стажиста з п'ятирічним досвідом роботи, - ділиться своїми спостереженнями Заєць. - У новинах недавно показували: чоловік 53 років в розпачі на стовпах розклеює своє резюме (шукає будь-яку роботу) – це після сотень резюме, які були відправлені роботодавцям і залишилися без відповіді".

Безробіття стало наслідком економічного спаду в Італії, який, за словами Педро Сеабри, експерта португальського Інституту міжнародних відносин та безпеки, укупі з накопиченням зовнішнього боргу привело до теперішнього сумного стану справ. А постійні скандали, в тому числі і за участю самого Берлусконі, ще більше підірвали авторитет країни.

Також експерти кажуть і про підмочену репутацію Джуліо Тремонті, нещодавно втягнутого в корупційний скандал, і відсутність його підтримки італійським прем'єром, що також не сприяє економічній стабільності.

Спасіння потопельника

На заяви вищих чиновників про урізання державного бюджету Італія відразу відповіла масовими акціями протесту. Причому одними з перших застрайкували народні улюбленці – футболісти з мільйонними зарплатами, яких схвилювала можливість введення податку на розкіш. Цей елітарний страйк викликав обурення в суспільстві і ще більше підлив масла у вогонь, каже Заєць.

Потім було так зване повстання карликів – дрібних територіальних одиниць країни. Справа в тому, що в рамках скорочення держвидатків Берлусконі має намір позбавити самоврядування населені пункти, у яких мешкає не більше 1 тис. осіб. Такі містечка, згідно з урядовим планом, повинні бути приєднані до більших сусідів. На що "карлики" заявили, що вони якраз і платять податки, а справжньою проблемою країни є великі корумповані міста.

Далі всіх зайшло Філеттіно, містечко, яке оголосило себе незалежною територіальною одиницею і випустило власну валюту під назвою фіоріто із зображенням свого мера Луки Селларі. А мери інших міст пригрозили Берлусконі, що із задоволенням приймуть біженців з країн, що розвиваються, щоб збільшити чисельність населення до необхідної тисячі.

У підсумку прем'єру довелося здатися і поки що відмовитися від ідеї скасування муніципалітетів дрібних населених пунктів.

Поки італійські політики сперечаються, Європейський центробанк чітко дав зрозуміти: годинник цокає, й Італії час продемонструвати свою щиру і глибоку прихильність жорстокій економії, каже Сеабра.

Заходи суворої економії – лише частина необхідних для оздоровлення економіки заходів. Італії, якій так і не вдалося позбутися корупції, ухилення від податків і лобізму, не меншою мірою потрібні реформи

Також фахівці стверджують, що заходи суворої економії – лише частина необхідних для оздоровлення економіки заходів. Італії, якій так і не вдалося позбутися корупції, ухилення від податків і лобізму, не меншою мірою потрібні реформи.

Схожі думки слідом за аналітиками повторює італійський банківський службовець Мікеланджело Шанколепорре. На його думку, оголошені урядом заходи економії погіршать становище незаможного населення і не зачеплять багатих італійців.

"Заходи з урізання бюджетних видатків в цілому повинні дати ефект, але викличуть невдоволення населення. Що ж стосується небажання обкладати податком багатіїв, то нічого іншого від нього [Берлусконі] очікувати не доводиться", - ділиться Шанколепорре з Корреспондентом, наголошуючи, що прем'єр завжди захищав лише інтереси свого класу – людей з надприбутками.

"Чому тут дивуватися, якщо сім'я з доходом 20.000 євро на рік отримує дотації на освіту дитини 200-300 євро, а з доходом в півмільйона – кілька тисяч?" - задає риторичне запитання італієць.

***

Цей матеріал опубліковано в № 35 журналу Корреспондент від 9 вересня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.