Корреспондент. Точка зору. Єдиний вихід. Підсумок процесу над Тимошенко

З надскладної і явно програшної ситуації, в яку влада загнала себе за допомогою процесу над Юлією Тимошенко, є тільки один вихід, пише директор Аналітично-дослідницького центру Інститут міста Олександр Сергієнко у колонці, розміщеній у №35 журналу Корреспондент від 9 вересня 2011 року.

Є кілька проблем, які кожна українська влада хоче закрити раз і назавжди: знести хрущовки, реорганізувати ЖКГ та ліквідувати опозицію як клас. Для будь-якої влади, незалежно від політичного забарвлення, все це – головний біль. Тому періодично реінкарнуються прожекти реконструкції старих кварталів, приймаються програми щодо повної ліквідації ЖЕКів до 2014 року й охопленням 70% житлофонду країни так званими товариствами співвласників, а також відкриваються справи типу Білого лебедя Бориса Колеснікова. Для тих, хто забув, нагадаю: навесні 2005 року Колесніков, тепер віце-прем'єр, а тоді – один з представників опозиційної Парії регіонів, був затриманий за підозрою у вимаганні. Однак незабаром його відпустили: звинувачення проти нього виявилися такими, що ґрунтувалися на банальному неправдивому свідченні.

Відомо, що історія вчить нас тому, що не вчить нічому. Підтвердження цієї банальної істини – процес над Юлією Тимошенко. Боже збав вас подумати, що це затія Віктора Януковича і його освічених радників. Такі накази, як зауважив один із героїв Габріеля Гарсіа Маркеса, не віддаються – підлеглі самі повинні розуміти, чого бажає начальство. Так що Президенту Віктору Януковичу не треба було й трубку піднімати, щоб дзвонити в Генпрокуратуру України або Вищу раду юстиції.

Саме в цьому міститься головна небезпека для будь-якої влади. Мовою правоохоронців це називається "ексцес виконавця", а просто кажучи – послужливий
дурень

Саме в цьому міститься головна небезпека для будь-якої влади. Мовою правоохоронців це називається "ексцес виконавця", а просто кажучи – послужливий дурень. Навіть у періоди відпусток, посадки і викопування картоплі, побіжного заглядання в телевізор, можна зрозуміти, що в придбанні найдешевших машин для лікарів на селі (одне зі звинувачень, висунутих проти Тимошенко) прибутку у прем'єр-міністра бути не може – в принципі. Як немає й особистої вигоди в підписанні газових контрактів, тим більше у світлі того, що їх де-факто і де-юре визнала Верховна Рада, ратифікувавши харківські угоди.

З іншого боку, так звана група підтримки правосуддя під керівництвом відомого на всю країну борця з телекамерами і операторами, екс-нардепа-регіонала пана Олега Калашникова, - це взагалі вершина клишоногої послужливості. "Кращого" виконавця на цю роль не порадили б і вороги з опозиції – хоча в обоймі партії є й деякі інші видатні майстри циркового художнього слова.

Що маємо в підсумку? Перше: Юлія Тимошенко, якій багато експертів пророкували політичне забуття, не сходить з екранів та з інтернету. Друге – будь-який вирок суду (будь-який!) буде сприйнятий суспільством як несправедливий і підвищить рейтинг Тимошенко та її партії.

Віра в справедливість українського суду розтанула остаточно, а це вже підриває основи держави. Після справи Тимошенко робота судів зведеться до конкуренції хабарів і "дахів"

Третє: віра в справедливість українського суду розтанула остаточно, а це вже підриває основи держави, оскільки стало очевидно, що судді і прокурори служать не вищому божеству – Закону, а Молоху і Мамоні.

Після справи Тимошенко робота судів зведеться до конкуренції хабарів і "дахів". Це, в свою чергу, відкриє дорогу народному опору судовому свавіллю у вигляді самосуду. У тому числі мажорам не все буде сходити з рук, найде коса на камінь, і "ненавмисного" вбивцю дружини або дочки так само розмажуть по асфальту.

Четверте: оскільки українські володарі не мають в арсеналі ні ядерної зброї, ні природного газу, то західні лідери не будуть з ними особливо церемонитися і зроблять весь склад Кабміну та Адміністрації Президента України, включаючи прибиральниць і охоронців, нев'їзними. А потім і їхні рахунки заарештують.

П'яте: якщо вибори до ВР пройдуть без участі Батьківщини і особисто Тимошенко, і західне, й українське суспільство їх не визнають, а це означатиме крах і другої гілки державної влади – законодавчої.

Як бачимо, невигадливі звинувачення в перевищенні службових повноважень екс-прем'єром можуть призвести до наслідків, про які організатори процесу і подумати не могли. А доведеться.

Тим часом вихід з цієї ситуації є, причому найпростіший. Він дозволяє владі зберегти обличчя, а опозиції, пардон, інше місце. Віктор Федорович неодноразово заявляв, що не може підняти трубку і зателефонувати генпрокурору ... щоб зупинити цей ганебний процес (останнє твердження моє, але воно, здається, випливає з контексту президентських висловлювань). З іншого боку, прокуратура не може просто так, без видимих ​​підстав відкликати своє звинувачення. Тому останнє слово за суддею – Родіоном Кірєєвим, якого, чесне слово, мені навіть шкода. А визнати Кірєєв повинен річ, що стала вже цілком очевидною, - недоведеність звинувачень, наданих у суді.

У підсумку краще буде всім: Президент продемонструє свою неупередженість, суд – незалежність, обвинувачена – невинність. Рейтинг Януковича може зрости, а Тимошенко – навіть впасти, система правосуддя зазнає часткової ексгумації, прокуратура – заслуженої екзекуції, Партія регіонів позбавиться клишоногих доброхотів, а Кірєєв збереже реноме й ім'я для подальшої професійної діяльності. У його ситуації це важливо.

***

Ця колонка опублікована в № 35 журналу Корреспондент від 9 вересня 2011 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.

Відгуки й коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kpmedia.ua