Кореспондент: Точка зору. Слово на захист Табачника

Для тих, хто протестує проти міністра освіти, – як вже давно повелося в Україні – набагато важливіше мова та історія, ніж суть проблеми, пише Іветта Делікатна, начальник служби з пошуку і розвитку персоналу, у колонці, розміщеній у №35 журналу Корреспондент від 9 вересня 2011 року.

Дивно, що в країні, де влада безсовісно відбирає бізнеси,де податкова реформа та інфляція скоротили доходи населення мінімум на 30%, де суди розправляються на очах у всіх з неугодними, де мажори безкарно б'ють і давлять людей на вулицях, де давні пагорби столиці назавжди знівечені новобудовою, найяскравіші протести раптом викликає міністр освіти. Активний одностайний, прямо-таки зі слюнобризганням протест викликає, мабуть, єдина по-справжньому освічена й інтелігентна людина в уряді, яка за всю історію існування країни зробила нарешті своє міністерство ньюсмейкером.

Через мої руки щороку проходять сотня-дві випускників вузів, які наймаються працювати в нашу компанію, ще кілька сотень я бачу на різних студентських конференціях. Цілковита безграмотність обома мовами,нерозуміння значимості знання англійської навіть після п'ятого курсу вузу,відсутність базових навичок комунікації та презентації, стійке невміння включати мізки і думати над завданням – ось покоління, яке виростило наше Міністерство освіти, що влаштовує протестувальників, за останні 20 років. Які новини ви чули від попередніх міністрів про те, що відбувається в освіті? Ну хіба що перейшли на болонську систему ... Хто сказав, що реформи за помахом чарівної палички повинні спрацювати за один рік? Он, прогресивний Фурсенко (якого, до речі, в Росії теж всі критикують) б'ється з реформами вже мінімум п'ять років. І крики про потурання хабарам ще голосніші, ніж у нас. Зате зрушення очевидні і президент не поспішає його знімати.

Жодного конструктивного зауваження або пропозиції, жодної спроби розібратися в запропонованих кроках

Обдумуючи цей матеріал, я ще раз переглянула всі інфострічки на тему "реформи Табачника" - нічого, крім оскаженілої, безпредметною критики,я там не знайшла. Жодного конструктивного зауваження або пропозиції, жодної спроби розібратися в запропонованих кроках. Все міряється поняттями мови,русифікацією історії, нібито спробою міністра знову брати хабарі зі студентів.Особливо мені подобається це слово "знову". Та вся система ці 20 років тільки й стимулювала розквіт хабарництва у вузах. Про яке повернення кудись кажуть опоненти?Ми "там" і перебуваємо вже скільки років.

"Скоротили обсяг держзамовлення". Покажіть мені студентів, які йдуть за розподілом після вузу в держустанову. Я жодного такого не бачила. Щоб дати стимул розвитку системи, туди треба влити гроші, і більша кількість платних місць цей поштовх дасть, а далі подивимося. З чогось же треба починати. До речі, саме безкоштовні місця – найбільш "хабарні".

"Скорочення вузів". Та за їхньої якості скорочення на 800– це лібералізм. Я мовчу про регіональні вузи, подивіться на київські – філолог не вміє зв'язувати смисли, перекладачеві не поставлена ​​вимова,маркетолог не знає назв ключових гравців ринку і т. д. Скорочення сільських шкіл? Учитель математики центральної київської школи не зміг назвати мені ТОП-3найкращих сучасних методик викладання його предмета, що ви думаєте може сказати з цього приводу сільський учитель? Чим погана ідея об'єднати сотні вмираючих так званих шкіл найнижчого рівня, щоб забезпечити хоч якусь якісну вибірку вчителя на рівні району?

Ви бачили, щоб минулі міністри розмовляли з бізнесом? Я ні. Зустріч Табачника з представниками медіабізнесу мені особисто дуже імпонувала – нарешті міністерство зацікавилося потребами компаній. Щось я не бачила такого завзяття в минулі часи.

Як на мене, все, що відбувається, більше скидається на організовану кампанію тих, хто якраз не хоче віддавати свої місця біля хлібних годівниць

Як на мене, все, що відбувається, більше скидається на організовану кампанію тих, хто якраз не хоче віддавати свої місця біля хлібних годівниць – ви тільки подивіться на розгодовані обличчя ректорів.

І, звичайно, найболючіше мовне питання, яке всіх драконить. Чим позиція Табачника, скажіть мені на милість, відрізняється від такої самої крайньої і прямо протилежної позиції попереднього міністра? Я,звичайно, поважаю музику Океану Ельзи, але робити зі Святослава Вакарчука героя нової України на сторінках підручника історії – вже вибачайте. Маятник хитнувся в протилежний бік – ось і все, що сталося.

Ви потрапляєте на той самий гачок, яким відволікає вас влада всі ці роки. Ви завжди голосуєте за мову і свою версію історії, а не за суть проблеми, пропозиції або особистості

Народ, будьте мудрішими! Ви потрапляєте на той самий гачок, на який ви попалися на виборах, і на той гачок,яким відволікає вас влада всі ці роки. Ви завжди голосуєте за мову і свою версію історії, а не за суть проблеми, пропозиції або особистості. Так уже склалося, ось такі ми двомовні, ось з такою прямо протилежною історією.Змиріться з цим, нічого не зміниться, треба вперед бігти, а не розбиратися, хто яким народився. Дайте людині спробувати, пропонуйте конструктивні рішення,йдіть на діалог, викликайте на розмову. Чого ви очікуєте від міністра у відповідь на вашу агресію? Готовності розмовляти? А свій революційний запал краще вивільняєте за інших, більш критичних для країни приводів. Слабо?

***

Ця колонка опублікована в № 35 журналу Корреспондент від 9 вересня 2011 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.

Відгуки й коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kpmedia.ua