Корреспондент: Точка зору. Керівництво до дії. Підготовка до другої хвилі кризи

Судячи з усього, насувається друга хвиля кризи. До неї готуються всі країни. Але тільки не Україна, пише у своїй колонці Петро Порошенко, голова ради НБУ, співвласник компанії KP Media, яка видає журнал Корреспондент, розміщеній у №36 видання від 16 вересня 2011 року.

Поточний тиждень розпочався з дуже емоційних заяв керівників світових економічних інституцій, провідних експертів та аналітиків.Досить поглянути на заголовки статей, якими рясніли стрічки новин: Глава МВФ пророкує нову кризу; Президент Світового банку: "Ми на порозі нового і зовсім іншого шторму, ніж фінансова криза 2008 року"; Ймовірність дефолту в Греції зросла до 98% і т. д . Іншими словами, прогнози більшості експертів про другу хвилю світової кризи можуть збутися в будь-яку хвилину.

Криза – це комбінація макроекономічних передумов плюс відсутність довіри громадян до держави, банківської системи і стабільності.Опинившись в епіцентрі авторитетних думок, люди вже повірили, що криза буде, а отже – вона неминуча.

Вересень 2011 року ознаменувався обвалом європейських фондових ринків на цьому тижні, що стало черговим підтвердженням наближення загрози для світової економіки.

Проте більшість лідерів найбільших економік світу чітко розуміють, що необхідно для забезпечення економічної безпеки, і мають сценарій дій у випадку тих чи інших фінансових катаклізмів. І не тільки країни Великої сімки. Наприклад, доповідь мінекономрозвитку Росії передбачає, що відбудеться при встановленні ціни в розмірі $ 80, $ 70, $ 60 за барель нафти, якими будуть темпи інфляції, падіння ВВП та обмінний курс, а також інші макропоказники. Не дивно – адже це питання національної безпеки!

У нас же серйозної дискусії про план дій в разі кризи немає, якщо не вважати таким доручення Президента прем'єр-міністру і голові Нацбанку "щодо недопущення негативних тенденцій на фінансових ринках України",за яким НБУ доручено "прийняти рішення про реалізацію комплексу заходів,спрямованих на стимулювання кредитних операцій комерційними банками реального сектора економіки". І це в умовах, коли українська економіка закредитована вже вдвічі вище, ніж в середньому зіставні з нею економіки інших країн.

Як нова хвиля глобальної кризи може відбитися на економіці України? Заходи мають вживатися адекватні тим загрозам, які несе "друга хвиля".За прогнозами експертів, глобального падіння товарних ринків, включаючи чутливі для України ринок сталі і зерна, цього разу вдасться уникнути. Але згортання ділової активності через режим економії в Європі позначиться на Україні.Наприклад, очевидно, що Європа, яка споживає третину експорту української сталі, буде скорочувати ці обсяги. Можлива рецесія в економіках інших країн –основних торгових партнерів України, в першу чергу Росії, США та країн Азії(Японія та ін.) – посилить проблеми нашого платіжного балансу. Негативними наслідками загрожує нам і збереження мита на експорт зерна.

Але одним із головних ризиків для нас є загострення боротьби за інвестора, який у ситуації, що склалася, воліє "сидіти на грошах".Акції банків – і не тільки грецьких, італійських, а й німецьких і французьких, –різко впали. Мухаммед аль-Еріан, фінансовий гуру PIMСO, міжнародного інвестиційного фонду з $ 1,2 трлн в управлінні, заявив про початок повномасштабної банківської кризи в Європі, закликавши до дій МВФ і Світовий банк. Джордж Сорос заявляє, що не довіряє ринкам, і рекомендує йти у готівку ("cash is king"). За наявних умов сакраментально звучить одвічне питання: що робити?

Особливу роль і значення для України набуває стан платіжного балансу і золотовалютних резервів. Дефіцит платіжного балансу вже вдвічі перевищив торішній, а можливе скорочення припливу інвестицій може призвести до повторення подій 2008 року – вимивання міжнародних резервів НБУ і девальвації гривні. Якщо бюджетну політику в разі кризи можна оперативно скорегувати, то танення резервів – за відсутності плаваючого курсу – неминуче.Сьогодні рішучі заходи з вирівнювання платіжного балансу для нас безальтернативні.

Враховуючи дефіцит інвестиційних ресурсів, слід радикально переглянути ставлення
до їхнього використання. Державні гарантії необхідно давати тільки під такі нові проекти, що здатні окупитися в найкоротші терміни

Актуальності набуває співробітництво з МВФ. Популістські заяви про те, що ми без нього обійдемося, невиправдані. Ось МВФ без нас – так.Припинення співпраці з МВФ – це червоний сигнал для інвесторів. Говорити ж сьогодні про приплив інвестицій в країну, на жаль, не доводиться. Тому,враховуючи дефіцит інвестиційних ресурсів, слід радикально переглянути ставлення до їхнього використання. Ми не можемо жити так, як раніше. Ми не маємо права дозволяти собі розкіш реалізовувати за рахунок держбюджету проекти,навіть інфраструктурні, якщо вони не передбачають швидкої віддачі вкладених коштів. Державні гарантії необхідно давати тільки під такі нові проекти, що здатні окупитися в найкоротші терміни.

Окремого обговорення потребує земельна реформа, яка може стати дієвим антикризовим інструментом. Як і прозорість державних закупівель,перегляд бюджетної політики відповідно до антикризової практики ЄС, подальше реформування податкової системи та багато іншого.

Держава повинна забезпечити підтримку національного експорту. І це не тільки автоматичне відшкодування ПДВ, що вже набило оскому і так і не реалізоване, але й цілеспрямована політика підтримки пріоритетних проектів в машинобудуванні та ВПК на нових ринках, експортне страхування ризиків і передекспортне кредитування.

Упевнений, що прийняття комплексних антикризових заходів має стати предметом пріоритетної уваги всіх органів влади. Повторюся, це питання національної безпеки, і антикризову програму, що включає детальні плани заходів для кожного міністерства і відомства, необхідно розглянути на найближчому засіданні Радбезу.

***

Ця колонка опублікована в № 36 журналу Корреспондент від 16 вересня 2011 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.

Відгуки й коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kpmedia.ua