Корреспондент: Сталевий хірург. 12 думок з книги відомого кардіохірурга Амосова

Микола Амосов врятував тисячі людей, впровадив новітні методики в кардіохірургії і створив Національний інститут серцево-судинної хірургії, в якому щорічно роблять більше 5 тис. операцій, пише Кароліна Тимків у №14 журналу Корреспондент від 13 квітня 2012 року.

Загартування на все життя Миколі Амосову дала Друга світова війна. Всі військові роки Амосов пропрацював польовим хірургом в найскладніших умовах і шаленому ритмі. Траплялося, що на 2,5 тис. поранених доводилося лише п'ять лікарів, тому на добу Амосову випадало лише кілька годин для відпочинку. Але відомий кардіохірург труднощів ніколи не боявся, вважаючи, що вони лише загартовують витримку і характер.

Тривалий час він спеціалізувався на хірургії легенів, причому нерідко рятував тих пацієнтів, за яких ніхто не брався. Потім він змінив профіль, взявши курс на кардіохірургію, де впровадив масу нововведень. Наприклад, одним з перших в СРСР разом з колегами Амосов створив апарат штучного кровообігу (АШК), після чого найскладніші операції на серці стали реальністю.

Під час подібних медичних втручань серце вміщувалося на долоні хірурга, тобто всі кровоносні артерії пережималися, при цьому кровообіг в організмі хворого не припинявся. А функцію штучного серця виконував АШК. А в 1962 році після поїздки в США Амосов першим у Союзі вшив своєму пацієнтові штучний клапан зі стулками. Для створення останніх він використовував куплену в Америці нейлонову сорочку.

У 1983-му після відповідного рішення ЦК хірург очолив Інститут серцево-судинної хірургії. Спеціально під цю клініку було збудовано новий будинок, зібрана команда кваліфікованих фахівців, і все це давало можливість Амосову рятувати серця ще більшої кількості співвітчизників.

Директорство його не обтяжувало, хоча він скаржився, що довелося ходити "по начальству і просити грошей на обладнання". Цього знаменитий кардіолог не любив.

Тепер колеги, які працювали з ним, згадують, що Амосов був досить жорстким керівником. Його могло дратувати те, що неправильно поставлене світло в операційній, не на місці лежать інструменти, – у таких випадках він навіть міг вжити міцне слівце, але ніколи не дозволяв собі мат. Наприклад, лікарі зі сміхом згадували його коронну фразу: "Не так вже й багато ідіотів народжується на світі, але чому вони всі йдуть працювати до мене в клініку?". Проте багато молодих лікарів мріяли про працевлаштування в його інституті.

Незважаючи на професійні досягнення, видатний кардіохірург ніколи не був багатою людиною. Тільки у 50 років він отримав квартиру з окремим туалетом і ванною. Зі свого заміського будинку, який розташовувався в 50 км від Києва, в селищі Клавдієве, в якому він жив з квітня по жовтень, кардіохірург принципово добирався на роботу не на службовій машині, а на електричці.

Помер Амосов у віці 89 років. І ця цифра стала ще одним досягненням – адже його батьки пішли з життя досить рано, залишивши синові у спадок далеку від досконалості генетику. Секрет довголіття Амосова полягав в розробленому режимі обмежень і навантажень, заснованому на помірному харчуванні і регулярних фізичних вправах.

Кореспондент пропонує 12 думок відомого кардіохірурга про медицину, довголіття, виховання дітей і релігію з його книги Голоси часів. Вибране.

1

"Батьки весь час під прицілом дитини. Жодного зайвого слова. Своє погане приховуй від дітей. Поки вони сформуються, нехай не знають. Потім [їм] самим вирішувати, як судити про батьків. Довго думав, що в парі "гени – виховання" головне. Поступово акценти змінилися: гени важливіші. Але без виховання їх не реалізувати"

- Про головні принципи виховання дітей, які він сформулював, займаючись вихованням своєї єдиної дочки – Катерини Амосової

2

"Про Бога: його немає, і він є. Немає, тому що Бог придуманий. Є, тому що ідея Бога цілком матеріальна, – вона в розумах (нейронних моделях!) мільярдів людей і тиражується в мільйонах книг. Значення Бога: він управляє мораллю суспільства"

- Про релігію й існування Бога. Амосов ніколи не був віруючим, але десять заповідей вважав надзвичайно важливими

3

"Половина неважких хвороб йдуть " від голови" і проходять самі по собі, без хімії. Можливо, їх не треба лікувати? Я ж вважаю, що дійсно добре було б жити без таблеток. Оволодій своїм тілом – і керуй ним"

- Про витоки багатьох хвороб

4

"Не сподівайтеся, що лікарі зроблять вас здоровим. Вони можуть врятувати життя, навіть вилікувати хворобу, але лише підведуть до старту, а далі, щоб жити надійно, вчіться покладатися на себе. Я ніяк не можу применшити могутність медицини, оскільки служу їй усе життя. Але я також знаю сенс і в здоров'ї – теоретично і практично. Після 40 років мені став дошкуляти біль у хребті, і, щоб з ним боротися, у 1954 році я розробив свою власну систему гімнастики, а в 1971 році додав до неї біг підтюпцем. Операції та фізкультура дозволяли підтримувати відмінну форму"

5

"Лікарі вірять у свою професію і в науку. Постійно бачать докази своєї необхідності. Самі вони фізкультурою, як правило, не займаються і їдять, як усі, – що можуть. Водночас пацієнти їм дякують і тим самим підвищують їхній авторитет. Хіба можна відмовитися від своєї ролі рятівника?"

6

"Свої можливості я знаю – ніколи не був блискучим рукоділом. Але хорошим був. Зате знання і вигадка були присутні завжди. Однак сміливість ніколи не обганяла вміння. Життя хворого для мене священне, ніяких фокусів за рахунок ризику. Втім, це не точно. Хороший хірург без ризику неможливий"

7

"Не можу огульно заявити: "Наші лікарі погані". Багато хороших, але й поганих – теж багато. Докази? Запитайте, що вони читають і що вміють. Читають – з практиків – одиниці. Уміють більш-менш хірурги. Тому що їм без "рукоділля" просто не можна лікувати. Терапевти щиро вважають, що їм нічого не треба вміти – ні самим аналізи зробити, ні на рентгені подивитися, ні плевру пунктувати. Є для цього вузькі фахівці"

- Про ефективність медицини і про те, що без експериментів і ризикованих кроків хірургія не змогла б розвиватися

8

"Ще одна тема: етика. Ніяких подарунків хворі не приносили, жодної дрібниці не збереглося. Задоволені були, якщо спасибі скажуть. Лікарі жили на зарплату, на півтори ставки, якщо хороший лікар. Біднувато жили"

- Микола Амосов не брав у пацієнтів подарунків і закликав до цього своїх колег. Наприклад, в інституті в Архангельську, де він тривалий час працював, висіло оголошення з проханням не робити персоналу подарунків, крім квітів

9

"Коротко розповім про мої правила харчування. Перш за все, я не їм "профілактично". Ніколи не брав із собою їжу в клініку. Тільки якщо дуже втомлювався після операції, дозволяв собі чашку чаю і два яблука. Сніданок у мене великий, грубий і некалорійний: 300 г свіжих овочів або капусти, дві картоплини або хліб і чашка кави з молоком. Обідав я завжди нерегулярно: приходив додому в різний час і в різному стані. Найчастіше їв салат, як вранці, перше, друге без хліба, без жирів, з мінімумом м'яса, на третє – чай ​​або сік. Вечеря – чай ​​з цукром вприкуску, хліб (він мені здається смачним, як тістечко), сир, трохи ковбаси, сиру. Ще фрукти по сезону. Загалом, ввечері я ситий. За день за об'ємом набиралося багато, а за калоріями – саме в міру витрат. За зросту 168 см постійна вага у мене – 52-55 кг"

10

"Періодично дискримінуються різні продукти, до яких, здається, споконвіку звикли люди. Всі пам'ятають історію з яйцями: холестерин – склероз, не можна! Потім виявилося, не той холестерин, та й свого цілком достатньо. Або цукор – теж, мовляв, веде до склерозу. Далі – жири, особливо тваринні, і багато ще всяких табу. Мені здається, жоден природний продукт не шкідливий, якщо його вживати в міру за загального правильного і різноманітного харчування, вже з тієї причини, що організм до цього пристосований еволюцією. Ось сіль – штучний продукт, смажити – штучно. А найголовніше не переїдати, адже жиріти неприродно!"

- Про те, як правильно харчуватися, і про необхідність стежити за вагою. Найоптимальнішим способом обчислення ваги вважав формулу "зріст мінус 100-110"

11

"Перша порада: не економити час на сні. Потреби у відпочинку індивідуальні, але в середньому 8 годин сну людині необхідні. Друга порада: не боятися безсоння. Не метушитися, якщо з ранку голова важка"

- Про правильний відпочинок

12

"Я вважаю зайвими всякі розмови про розминку перед бігом, про спеціальне харчування, про техніку – наступати чи на носки або на п'яти. Треба просто бігати"

- Про заняття спортом

Микола Амосов у датах

Народився 6 грудня 1913 року в російському селі Ольхове, неподалік від міста Череповця. У 1952-му переїхав до Києва. У 1964 році випустив повість Думки і серце, яка була перекладена на 30 мов. У цілому після себе залишив десятки книг. З 1983-го – директор Інституту серцево-судинної хірургії. 12 грудня 2002 року помер від інфаркту, похований на Байковому кладовищі в Києві.

***

Цей матеріал опублікований в № 14 журналу Корреспондент від 13 квітня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.