Корреспондент: Точка зору. Клуб самогубців. Влада повністю відірвалася від життя країни

Чиновники нинішньої владної команди повинні розуміти, що зі звичайними людьми треба ділитися. Хоча б трохи. Інакше апокаліпсису не уникнути, пише головний редактор телеканалу TVi Віталій Портников у колонці, опублікованій у №37 журналу Корреспондент від 23 вересня 2011 року.

Не знаю, чи стануть перші серйозні зіткнення біля Верховної Ради сигналом для влади, чи приведуть вони до протверезіння керівників країни і зміни ставлення до суспільства, що зубожіє. Коли я бачу самовдоволені усмішки "регіональних" депутатів і міністрів на телевізійних ток-шоу, я перестаю вірити в те, що ці люди взагалі здатні щось зрозуміти.

Я не жартував, коли говорив лідеру фракції Партії регіонів Олександру Єфремову, що мені шкода його і його колег. Дійсно шкода –як буває шкода людей, може, навіть і не найпривабливіших, але тих, які на твоїх очах риють собі могилу і переконані, що це не могила, а місце для нового басейну. Втім, я не думаю, що під час мітингу афганців та чорнобильців, який мало не завершився захопленням парламенту, Єфремов згадав про мої слова. І навряд чи люди в парламентських стінах взагалі думають, що для них – таких щасливих і здатних скрізь урвати – щось може погано закінчитися.

І якщо Беркут здатен захистити можновладців від політичної опозиції, то від народу він не захистить їх ніколи

Але як може закінчитися добре? Афганці і чорнобильці – це тільки перші з наших співгромадян, хто прийшов до парламенту. У міру погіршення економічної і соціальної ситуації в країні, в міру скорочення державної допомоги малозабезпеченим розлючених в країні ставатиме все більше. І якщо Беркут здатен захистити можновладців від політичної опозиції, то від народу він не захистить їх ніколи. Рано чи пізно Верховна Рада впаде, обурені люди бігатимуть по урядових коридорах в пошуках ненависних міністрів, багато з тих, кого ми зараз вважаємо недоторканними і непогрішними, відлітатимуть чартерними рейсами з недобудованого Борисполя світ за очі ... Апокаліпсис? Ні, апокаліпсис почнеться після того, як вони полетять ...

Я не люблю пророцтв, але впевнений, що бездарна і гордовита політика Віктора Януковича і його оточення укупі з парламентським обслуговуючим персоналом може поставити країну на межу соціального бунту. Якщо комусь здається, що ця обставина може мене – чи когось ще, хто не в захваті від рівня нинішніх лідерів країни, – радіти, то він глибоко помиляється. Насправді я нажаханий, я чудово розумію, що все це приведе країну до безвладдя і хаосу, –тільки не знаю, як цьому перешкодити. Я ніби один з небагатьох в клубі самогубців, хто хоче жити.

Не можна відбирати гроші у бідних і збільшувати витрати на саму владу. Це не тільки аморально – це непередбачливо

Звичайно, ніхто з розсудливих людей не сумнівається в необхідності скорочення державних витрат. Країна бідна, і в неї не те що зайвих грошей немає – взагалі немає коштів. Але не можна при цьому відбирати гроші у бідних і збільшувати витрати на саму владу. Це не тільки аморально – це непередбачливо.

Кожен, хто приходить під стіни парламенту захистити свій шматок хліба, бачить каркас вертолітного майданчика для Януковича, що спотворив моє рідне місто. Чи можна уявити собі кращий наочний приклад нахабного марнотратства, бенкету під час чуми? Чи можна очікувати, що люди, які помічають,в яких умовах живуть Янукович та інші регіональні барони, змиряться з тим, що у них забирають останнє? Та ніколи! Так ніколи не було у світовій історії, не те що в українській. Навіть у Росії, де вдавалося гасити народне невдоволення нафтодоларами, серйозні соціальні заворушення були спровоковані монетизацією пільг пенсіонерів і перетворили тодішнього міністра соцзабезпечення Михайла Зурабова на хлопчика для биття для всіх політичних сил країни – від комуністів до Єдиної Росії. Чим Янукович і Азаров кращі? І нафти у них все одно немає.

Владі потрібно вийти з клубу самогубців на повітря,провітритися, подумати про майбутнє. Потрібно перестати витрачати гроші на себе любих. Потрібно відмовитися від дорогих іміджевих бюджетних проектів, як роблять всі навіть куди більш багаті європейські країни, які потрапили в кризову ситуацію. Зараз не час не тільки для грошей для влади, а й для державних інвестицій в стадіони та швидкісні експреси, аеропорти і мости. Не можна жити не по кишені, не можна будувати кам'яні чудовиська, коли людям скоро нічого буде їсти. Якщо у нас немає приватних інвестицій для Євро – отже не повинно бути в нашій країні футбольного чемпіонату. Якщо у нас немає грошей на машини для депутатів – продавайте, хай вони їздять на таксі і метро. Якщо у нас немає грошей на вертольоти для феодала номер один – нехай стоїть в пробках разом зі співгромадянами або просить його пропустити. Час жити одним життям з країною,якщо хочеш вижити.

І ще потрібно закрити Межигір'я. Президенту злиденної країни, яка відбирає пільги у чорнобильців, не місце в розкішній заміській резиденції, пересування з якої паралізує Київ. У нас більше немає часу чекати,поки він буде таким ласкавим пронестися по наших вулицях.

Нехай переїжджає в нормальну міську квартиру, орендувати яку по кишеню держбюджету або яку могли б допомогти зняти або купити родичі Віктора Федоровича, які успішно займаються бізнесом.

Зараз все це схоже на роздратовані дії збанкрутілого поміщика, який
тягне у кріпосного останню сорочку, а сам розтратив статки по шинках

Цей простий і природний крок став би знаком солідарності з народом і сигналом чиновникам, які, сподіваюся, теж почали б залишати свої Конча-Заспи.Ось тоді скорочення державних витрат не викликало б такого нерозуміння, що межує зі сказом. А зараз все це схоже на роздратовані дії збанкрутілого поміщика, який тягне у кріпосного останню сорочку, а сам розтратив статки по шинках.

Я точно знаю, що всі мої думки і поради не матимуть на людей, до яких я звертаюся, ніякої дії. Але, принаймні, коли їхні розлючені співвітчизники увірвуться в їхні кабінети і зали засідань, коли вони трощитимуть молотками їхні ламборджині і блокуватимуть заміські резиденції – нехай не кажуть, що їх не попереджали.

***

Ця колонка опублікована в № 37 журналу Корреспондент від 23 вересня 2011 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.

Відгуки й коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kpmedia.ua