Лідер Братства оголосив про продаж своєї партії

Лідер націоналістичної партії "Братство" Дмитро Корчинський оголосив про намір продати партію, лідером якої він є багато років.

Дмитро Корчинський вважає, що установчі документи партії "Братство" можуть знадобитися тим, хто планує участь у парламентських та місцевих виборах.

Він сказав, що хоче залишити за собою "Братство" як мистецьке об'єднання, а продати установчі документи партії з однойменною назвою, яка була зареєстрована Міністерством юстиції у 2004 році.

Дмитро Корчинський заявив, що очолювана ним партія ніколи не брала участі у виборах і не має такого наміру на майбутнє. "Хіба що назло комусь", - додав він.

"Братство" передусім відоме завдяки діяльності самого Дмитра Корчинського. Він був засновником іншої ультранаціоналістичної організації - "Української народної самооборони" (УНСО). Про себе каже, що є учасником локальних конфліктів у Придністров'ї, Абхазії та Чечні.

Але тепер Дмитро Корчинський запевняє, що політична діяльність його цікавить найменше.

"Утримання партії коштує чимало. Соратники сказали: навіщо нам тягти за собою цей "баян"? Давайте хоч спихнемо комусь ці непотрібні нам документи. Вибори і парламентська політика - це, перш за все, бізнес, він добре вдається професіоналам, а у нас немає бізнесових якостей. У нас - якості естетичні", - сказав Дмитро Корчинський в інтерв'ю bbc.ua.

11 листопада "Братство" хоче провести "аукціон з продажу партії". Початкова ціна - 300 тисяч доларів. Дмитро Корчинський каже, що його партія - єдина, що пішла на відкриті торги, у той час як в Україні партії продаються постійно.

Хоча Дмитро Корчинський не зраджує собі і коментує свої наміри так, що не завжди зрозуміло, коли він жартує, а коли ні, проте для України бізнес на партіях - справа не нова.

Як розповів bbc.ua політтехнолог із компанії Berta Communications Тарас Березовець, продаж політичних партій в Україні був достатньо прибутковим бізнесом після президентських виборів 2004 року і найбільшого поширення набув у 2006-2007 роках. У цьому був сенс, оскільки пропорційна виборча система об'єктивно спонукала попит на політичні проекти.

У ті роки, каже експерт, вартість виборчих проектів коливалася у проміжку 300-500 тисяч доларів, хоча "ціна" партії могла сягати і мільйона.

Звісно, купівлю-продаж партій не може офіційно підтвердити ніхто, ці оборудки відбувалися у тіні. Проте, коли з'являлася інформація про перейменування партій і зміну лідера, як це ставалося в українському політичному просторі неодноразово, політтехнологи не сумнівалися, що без фінансових компенсацій такі зміни навряд чи були можливі.

Купівля партій може бути використана тими, хто ставить за мету створення політичних "клонів" для участі у виборах і відбирання голосів у партії, що має подібну назву. Тому не можна виключати, що ближче до дати парламентських виборів 2012 року "партійні клони" з'являтимуться саме завдяки існуванню давно зареєстрованих партій, які непомітно перетворяться на партію, чия назва буде дуже схожою на назву політичної сили, що має шанси подолати виборчий бар'єр.

Водночас Тарас Березовець каже, що на сьогодні попит на власне купівлю партії практично відсутній.

"Зараз цей бізнес зник, бо попит на партії практично відсутній. Причина у тому, що за усіма прогнозами до парламенту потрапляє максимум п'ять-шість політичних сил, і ситуація навряд чи зміниться. До того ж, може бути запроваджена змішана система виборів, і тоді роль партій ще більше впаде", - сказав bbc.ua Тарас Березовець.

Дмитро Корчинський також зізнається, що переговори про продаж "Братства" відбуваються мляво і можуть нічим не скінчитися.

"Бо проблема у тому, що ринок переповнений вмираючими партіями. Тих, хто хоче їх продати, достатньо. Це існує тому, що реєстрація партії та її функціонування - достатньо дорога і тривала процедура", - каже Дмитро Корчинський.

За даними Міністерства юстиції, станом на 29 вересня в Україні нараховувалося 192 політичні партії. Десять з них були зареєстровані цього року.