Корреспондент: Кіно суворого режиму. Інтерв’ю з режисером документального фільму про Ходорковського

Автор німецької стрічки, присвяченої знаменитому політв'язню Михайлові Ходорковському, в інтерв’ю Ірині Ілюшиній, журналісту журналу Корреспондент, розповів про свого героя, небажання олігархів говорити про нього і ще про одну ув'язнену – Юлію Тимошенко. Матеріал опубліковано у №48 видання від 9 грудня 2011 року.

Панорама засніженої сибірської рівнини. Потім камера вихоплює двох підлітків, і за кадром звучить питання: "А ви знаєте, хто такий Ходорковський?". Дівчина нічого про нього не чула, а юнак відповідає, що так, знає: це людина, яка "вкрала багато грошей у Росії".

Так починається документальний фільм німецького режисера Сіріла Туші Ходорковський, перше і поки що єдине кінооповідання про колишнього російського олігарха, а тепер політв'язня номер один Михайла Ходорковського, який з'явився в масовому прокаті в Росії.

Протягом п'яти років Туші записував інтерв'ю з людьми, які особисто знають головного героя, – від його матері, першої дружини до колишніх партнерів по бізнесу і сусіда по камері. В результаті вимальовується досить суперечливий, але, безумовно, яскравий образ.

"Я не намагався зробити з нього ні диявола, ні святого. Моє враження про нього змінювалося протягом роботи, і я спробував передати це в фільмі", – пояснює свою позицію режисер.

Прем'єра фільму про одного зі знакових персонажів новітньої російської історії відбулася в лютому 2011 року на Берлінському міжнародному кінофестивалі і викликала справжній ажіотаж – люди вистоювали величезні черги, щоб подивитися стрічку. А потім проводжали титри гучними оплесками.

Позитивні оцінки дало фільму і нинішнє оточення політв'язня. Його адвокат Юрій Шмідт упевнений, що стрічка як мінімум змусить людей замислитися.

"Фільм не тільки про Ходорковського. Він про людей. Наприклад, коли показують [Анатолія] Чубайса, який колись був одним з найближчих соратників і друзів Михайла Ходорковського, а тепер відмовляється від інтерв'ю, кожен зробить свої висновки", – каже Шмідт.

2 грудня відбулася офіційна російська прем'єра, яка спочатку взагалі була під питанням: кінотеатри відмовлялися брати в прокат фільм. Хоча тепер, після
виборів, багато хто обіцяє показ

2 грудня відбулася офіційна російська прем'єра, яка спочатку взагалі була під питанням: кінотеатри відмовлялися брати в прокат фільм. Хоча тепер, після виборів, багато хто обіцяє показ. І, як зізнався Корреспонденту автор картини, він задоволений, оскільки очікував гіршого. І тепер мріє про демонстрацію своєї роботи в Україні і Грузії, а також про телеверсію фільму.

- Чому ви вирішили знімати фільм про Михайла Ходорковського? Як з'явилася ця ідея?

- Історія така. У 2005 році я приїхав на фестиваль Дух вогню в Ханти-Мансійську і дізнався, що колись цей фестиваль фінансувався ЮКОСом, і про те, що є така людина – Ходорковський. Він здався мені неймовірно цікавою особистістю, і я подумав про те, щоб зняти про нього художній фільм. Але потім передумав і вирішив, що це буде документальна стрічка.

- Хто фінансував фільм? Чи очікуєте ви від нього прибутки?

- (Сміється.) Спочатку я вклав небагато, потім фільм фінансувало телебачення Німеччини і деякі інші компанії.

Питання про прибуток розсмішило мене, тому що, з одного боку, звичайно ж, коли людина працює, вона очікує отримати за свою роботу гроші. Це нормальна людська логіка. Але ми витратили більше, ніж планували, тому що зйомки в Росії затяглися.

Готівкою ми витратили $ 290 тис., але ця сума в реальності мала бути майже вдвічі більше. І якщо я коли-небудь щось зароблю на цьому фільмі, то витрачу ці гроші на те, щоб розрахуватися з людьми, які дуже допомогли мені, погодившись працювати за менші гроші, а іноді навіть безкоштовно.

- Наскільки важко було оформити дозвіл для зустрічі з Ходорковським?

- Єдине живе інтерв'ю, яке нам вдалося записати з Ходорковським, відбулося в залі суду, і це була справжня удача. А мотивували ми наше прохання тим, що це робиться не для новин, а для документального фільму, для телебачення Німеччини. І нам дозволили.

- Що найбільше вас вразило при особистому спілкуванні з ним?

- Те, наскільки спокійним він був. Абсолютно спокійний і сконцентрований, начебто перебував не в залі суду, а сидів за власним столом у своєму офісі.

- Яка була реакція на презентаціях вашого фільму в Європі та Росії? Публіка реагувала по-різному?

- Іноді по-різному, іноді однаково. Велика різниця була в тому, де публіка – російська і німецька – наприклад, сміялася. Росіяни і європейці сміються в різних моментах фільму – це було по-справжньому цікаво для мене. Що стосується спільного, то стрічка викликає бурхливі дискусії, які заходять навіть далі власне теми фільму, і в цьому Європа і Росія однакові.

- Могли б ви навести конкретний приклад з фільму?

- Наприклад, сцена з Олександром Осовцовим, колишнім керівником Открытой России [громадська організація, яку очолював Ходорковський], який годує гіпопотама морквою, і міркує про те, що західні політики виконують свої обіцянки, а російські ні.

Німці зазвичай сміються, дивлячись на гіпопотама, тобто їм просто подобається сцена. А росіяни – через те, що він каже. А іноді не сміються. Тому що там є фраза, яку він вимовляє, звертаючись до тварини в клітці: "Я можу пообіцяти завтра принести йому авокадо, але не принесу, і що він зробить? А нічого".

Ну а ще німці завжди сміються, коли [колишній канцлер Німеччини Герхард] Шредер коментує вирок, винесений Ходорковському: "Слава богу, що у нас немає Сибіру". А росіяни – кожного разу, коли на екрані з'являється [прем'єр-міністр РФ Володимир] Путін. І ось цього я не можу зрозуміти. Чому?

- Хто найбільше допоміг вам у роботі? Хто відмовився від коментарів?

- Дуже багато давали інтерв'ю, але, на жаль, не все ввійшло у фінальний варіант, просто не помістилося в півторагодинний фільм. Єдине, що я можу сказати, – ми намагалися зв'язатися з усіма в Кремлі, з усіма олігархами, які живуть в Росії, і вони всі відмовилися. Я маю на увазі, вони всі були дуже ввічливі, але відмовили. Ті, хто живе за кордоном, були більш відверті. Так, було інтерв'ю з Борисом Березовським, але не ввійшло у фінальну версію.

- Схоже, ваш фільм вийшов настільки збалансованим, що не догодив нікому – прихильники Ходорковського нарікають на те, що ви показали його недостатньо хорошим, а противники нарікають вам за дуже позитивний образ опального олігарха. Які звинувачення вас більше зачіпають?

- (Сміється, переходить на російську.) Цікаво вийшло, так? (Переходить на англійську.) Ну що ж, в такому випадку ми зробили гарну роботу.

- По-вашому, яка найбільш наближена до реальності характеристика Ходорковського?

- Відповідь на це запитання дає фільм, я не можу відповісти одним реченням, цього буде недостатньо.

- Як ви думаєте, він коли-небудь зможе повернутися в політику? Або, можливо, в бізнес?

- Час покаже, я не знаю. Багато людей вірять, що він ще зіграє роль у політиці, інші вважають, що після звільнення він просто буде проводити час зі своєю сім'єю. Я б не хотів гадати на кришталевій кулі, але мені особисто здається, що навряд чи він повернеться в політику.

- Як на даний момент йдуть справи з прокатом фільму в Росії? Наскільки він буде масовим?

- Я не знаю, але на даний момент ситуація краща, ніж ще кілька днів тому, тому що багато кінотеатрів повідомили, що після виборів вони покажуть фільм.

- Де ще плануєте показати фільм? В Україну привезете?

- Це в компетенції російських дистриб'юторів стрічки, у них права на прокат в Україні. Звичайно ж, я б дуже хотів, щоб фільм показали в Україні, я бував там, я обожнюю Київ і Львів. Грузія – теж було б чудово, але це вже не в моїй компетенції.

- Як ви вважаєте, ваш фільм може щось змінити в сучасному розумінні того, хто такий Ходорковський?

- Ну, в паби ж ходять не тільки ті люди, у яких є друзі. Я маю на увазі, що не можна вірити пропаганді, і помилково також вважати, що всі "вороги" – це неосвічені люди. Звичайно ж, я не думаю, що після перегляду фільму до всіх противників Ходорковського прийде осяяння і вони стануть його прихильниками.

Але ті, хто сумнівається, хто не впевнений [в офіційній версії] – вони, можливо, двічі подумають. І проведуть своє власне дослідження або поговорять з іншими людьми. І це було б чудово!

- Є ідеї для наступного проекту? Не хочете зняти фільм про українського політика Юлію Тимошенко, яка зараз перебуває в ув'язненні і чию долю часто порівнюють з долею Ходорковського?

- Так, "Ходорковський у спідниці" її називають. Звичайно, я чув про цю справу, але мені здається, порівняння не зовсім точне. Є паралелі в тому, що і в її випадку, і у випадку з Ходорковським закон – на боці сильного, тобто влади. В іншому я б не став порівнювати.

До того ж я не хочу до кінця моїх днів робити фільми про одне й те саме. Можливо, краще б київський режисер зробив фільм про неї.

- Тоді про що ж буде ваша наступна картина?

- У першу чергу я буду займатися адаптацією фільму Ходорковський для телебачення. А потім – художній фільм про Джуліана Ассанжа, творця WikiLeaks.

***

Цей матеріал опубліковано в № 48 журналу Корреспондент від 9 грудня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.