Корреспондент: Точка зору. У Європу зарубати вікно

Наступивши на фундаментальні цінності Європи, Віктор Янукович перекреслює перспективу євроінтеграції України, пише Віталій Портніков, головний редактор телеканалу TVi, у колонці, опублікованій у №50 журналу Корреспондент від 23 грудня 2011 року.

Після саміту за участю керівників Європейського Союзу, який відбувся в українській столиці, влада не скупиться на оптимістичні коментарі:процес переговорів про асоціацію з ЄС і зону вільної торгівлі завершений,документи узгоджені, наша країна зробила ще один важливий крок на шляху до європейської інтеграції. Але всі ці розмови не більше ніж спроба прикрити чергове зовнішньополітичне фіаско команди Президента Віктора Януковича.

Немає жодних сумнівів, що закінчення переговорів і узгодження тексту договору про асоціацію – важливий дипломатичний успіх і Києва, і Брюсселя. Проте головним на зустрічі мало стати урочисте парафування тексту договору, після чого можна було б погоджувати терміни підписання. Без усього цього угода – всього лише аркуш паперу з благими побажаннями. Звичайно,парафування – тобто узгодження тексту документа – рано чи пізно відбудеться,адже це не більш ніж технічна процедура. Але головне – це підписання і ратифікація договору парламентами країн – членів ЄС.

Головне – це підписання і ратифікація договору парламентами країн – членів ЄС. У
внутрішньополітичній ситуації, що склалася в нашій країні, про це не варто навіть мріяти

У внутрішньополітичній ситуації, що склалася в нашій країні, про це не варто навіть мріяти. Гості з Брюсселя поставили жорсткі і чіткі умови українському Президентові: не просто припинення використання судового важеля для переслідування своєї головної політичної конкурентки, а й чесні вибори. Чесні вибори в даному контексті – це ті, в яких братиме участь лідер опозиції Юлія Тимошенко. Тобто мова йде не просто про декриміналізацію статті, використаної для засудження колишнього прем'єра, а й про створення умов, за яких прізвище Тимошенко зможе з'явитися у виборчому бюлетені.

Ну і, звичайно, після цього влада повинна забезпечити процедуру проведення голосування та підрахунку голосів. Враховуючи те, що зараз повним ходом йде підготовка до тотальної фальсифікації волевиявлення українців –без цього правляче угрупування просто не зможе зберегти владу і доходи, – про інтеграцію з Європейським Союзом можна забути. Забути надовго, якщо не назавжди.

Минулий саміт – ще одна ілюстрація того, що буває, коли державні установи та інститути є, а от сама держава відсутня

Минулий саміт – ще одна ілюстрація того, що буває, коли державні установи та інститути є, а от сама держава відсутня. У нас – начебто –все, як в інших, з одним тільки невеликим але. Президент ніби є, але він стурбований не державними інтересами, а винятково власним добробутом, резиденціями,полюванням, вертольотами, успіхами синів. Уряд теж ніби є, але складається з мільярдерів, які піклуються про безпеку і процвітання власного бізнесу. Про те саме думають і більшість народних обранців у парламенті, тому парламент начебто є,але він не для законотворчості, він для іншого. Суди є, але нікому і в голову не прийде звернутися до них "просто так", розраховуючи на чесне рішення.Правоохоронні органи є, але їм доводиться виконувати волю влади або кришувати пов'язані з нею угруповання. МЗС є і може підготувати будь-яку угоду з іноземними колегами, але от тільки дипломатична праця виявляється марною,оскільки наштовхується на нездоланні політичні перешкоди.

Держава – це насамперед цінності і громадський контроль над її установами та інститутами. І того й іншого в українському суспільстві катма. Саме тому наші співгромадяни голосують за вождів, а не за політичні ідеали і економічні програми – і коли розчаровуються в черговому пройдисвіті,починають гарячковий пошук нового месії.

Саме тому мало хто в Україні – від Президента до пересічного громадянина – здатен зрозуміти, чого хочуть від нас ці пихаті європейці

Саме тому мало хто в Україні – від Президента до пересічного громадянина – здатен зрозуміти, чого хочуть від нас ці пихаті європейці. Щоб звільнили Тимошенко? Та навіщо вона їм, невже це коштує європейської інтеграції, невже заради цього варто штовхати Януковича в російські обійми? І хіба до арешту Тимошенко українська судова система була менш залежною і корумпованою? Такі питання задають і автори інтернет-блогів, і опозиційні політики, і пропагандисти з владних структур. І вже сама постановка питання демонструє весь ступінь нашої неєвропейськості.

Поза всяким сумнівом, корупція присутня в судовій системі багатьох країн, залежність від влади можна помітити і в юстиції нових членів Європейського Союзу. Але зовсім інша справа, коли ця залежність використовується для зачистки політичного поля і встановлення авторитарного режиму. В Україні це відбувається вперше, хто б там що не казав. Ні сама Тимошенко в момент свого першого арешту в 2001 році, ні Борис Колесніков чи Євген Кушнарьов у 2005 році не були визначальними політичними фігурами. Їхнім затриманням можна було обурюватися або знаходити для нього виправдання, але воно кардинально не змінювало ситуацію в країні. Саме тому на Заході так обережно реагували на арешти чиновників, які почалися після приходу до влади Януковича, і навіть на затримання Юрія Луценка.

Але арешт Тимошенко змінив усе, тому що став очевидним головний намір нового Президента: позбавити людей самої можливості вибору

Але арешт Тимошенко змінив усе, тому що став очевидним головний намір нового Президента: позбавити людей самої можливості вибору,усунути з політики людину, яка отримала приблизно таку саму, як він сам,кількість голосів виборців. Цей намір і є те, що відрізняє корупцію від авторитаризму, а Європу – від пострадянського простору, до методів і принципів якого повернулася сучасна Україна.

***

Ця колонка опублікована в № 50 журналу Корреспондент від 23 грудня 2011 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.

Відгуки й коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kpmedia.ua