Корреспондент: Точка зору. Перевірка ідіотизмом. У пошуках межі народного терпіння

Українська влада намацує межі, за якими може лопнути народне терпіння. До цього часу межа не виявлена, пише Дмитро Нікіфоров, голова наглядової ради АТ Профінанс, співзасновник ТОВ Інвестиційне агентство Омега, у колонці, опублікованій у №51 журналу Корреспондент від 30 грудня 2011 року.

Влада не перестає тішити українських громадян різноманітними й оригінальними новаціями, формально покликаними всебічно поліпшити життя в країні або наповнити держбюджет.

Тепер, наприклад, спеціально навчені люди будуть оцінювати матеріальне становище матерів-одиначок та отримають право позбавляти державної допомоги будь-яку з них, якщо вона добре заробляє, їй допомагають батьки або у неї вдома є кондиціонер. Щоб вивести всіх підозрілих матерів на чисту воду, застосовуватимуть заборонені нині непрямі методи оцінки, зокрема опитування сусідів.

Для мене абсолютно зрозуміло, що вся ця економія на виплатах допомоги матерям-одиначкам (а також чорнобильцям та іншим категоріям пільговиків, які теж опинилися в центрі уваги уряду) спрямована зовсім не на зниження бюджетних витрат. Адже соціальний крах, який неминуче чекає владу внаслідок таких "покращень", в рази перекриє будь-яку грошову вигоду. Витратна частина цієї ідеї теж немаленька: країна витратить на чиновників, які стануть шастати по містах і селах, щоб уточнювати матеріальне становище одиноких співвітчизниць з дітьми, вишукуючи серед них кандидаток на позбавлення допомоги. Якщо згадати про все це, не залишиться ніяких сумнівів в тому, що фільтрація матерів – свідомо збиткова і шкідлива ініціатива.

Виникає питання: навіщо все це? Відповідь на нього є. Багатьом вона може здатися занадто несподіваною, тому для більшої переконливості нагадаю історію знищення горобців в комуністичному Китаї.

За часів Мао Цзедуна світлі китайські голови дійшли висновку, що горобці завдають величезної шкоди сільському господарству, оскільки безсовісно клюють зерно. Було вирішено в терміновому порядку знищити цих пташок. Кожен китаєць повинен був вбити в полі кілька птахів і доповісти про свої досягнення спеціальній комісії. Всім було очевидно, що ті кілька зерняток, які з’їсть пташка, ніщо в порівнянні з тим, що в підсумку знищать гусінь, сарана та інші вороги посівів. У наступні роки від голоду померли десятки мільйонів китайців.

Помилково думати, що екологічна катастрофа була спровокована через недоумство влади. Це був тест на сприйнятливість населення до проявів ідіотизму з боку уряду. Еліта хотіла зрозуміти для себе, до якої міри населення одурене і готове терпіти чинну владу, виконуючи навіть найабсурдніші накази. Рядові громадяни взялися за справу з ентузіазмом і перебили всіх горобців, довівши тим самим, що китайці – гідні громадяни своєї країни і в найближчому майбутньому жодних соціальних катаклізмів не передбачається.

Практика засвідчила, що протестувати здатні тільки колишні вояки, решта проходять тест на відмінно.

Так само діє й уряд у нашій країні. Довівши до абсурду розпочаті реформи, державні мужі рушили далі і вирішили поставити на коліна найбільш знедолених громадян – матерів-одиначок та інвалідів. Паралельний проект – позбавлення пільг чорнобильців і афганців. Практика засвідчила, що протестувати здатні тільки колишні вояки, решта проходять тест на відмінно.

Аналогічній перевірці на стійкість до маразму піддали й найактивнішу частину населення – підприємців. Для початку, крім звичного вимагання, на всі податкові інспекції пішла команда приймати тільки ту звітність, яка подобається податківцям. А саме – підприємство має нести певне податкове навантаження, не мати ніяких збитків і обов'язково показувати прибуток для формування гарних показників роботи податківців. Не важливо, що закон зобов'язує приймати будь-які звіти, а відмова розцінюється як посадовий злочин. Йде експеримент, а це важливіше. Тест із самого початку показав великий запас терпіння у підприємців: вони стали охоче приплачувати за право подати звітність. Але податківці на цьому не зупинилися. Наступним кроком стала практика раптового і заочного анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість (ПДВ). Скасувавши цей документ, податківці стали донараховувати ПДВ всім компаніям, які останнім часом мали справу з анульованим платником. І це стерпіли.

Не важливо, що закон зобов'язує приймати будь-які звіти, а відмова розцінюється як посадовий злочин. Тест із самого початку показав великий запас терпіння у підприємців: вони стали охоче приплачувати за право подати звітність

Таким чином, випробування підприємці пройшли на відмінно. Ніяких бунтів і демаршів з боку найбільш активної частини суспільства не спостерігалося, тому можна сміливо переходити до наступної стадії – привласнення представниками влади високорентабельних підприємств або з допомогою правоохоронних органів, або внаслідок рейдерської атаки. Будь-який метод приречений на успіх: в суспільстві, яке пройшло тестування масовим ідіотизмом, порятунок потопельника – справа рук самого потопельника. Підприємець буде боротися наодинці, і ніхто навіть не подумає приєднатися до нього в цій нерівній боротьбі.

Скоро в Україні не залишиться жодного горобця ...

***

Ця колонка опублікована в № 51 журналу Корреспондент від 30 грудня 2011 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.

Відгуки й коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kpmedia.ua