Бі-бі-сі: Повії з колишнього СРСР освоюють Пакистан

У пакистанському місті Карачі діє щонайменше вісім злочинних угруповань по 10-12 повій з колишнього СРСР в кожному, стверджує джерело в місцевій поліції.

Десятки молодих жінок з республік колишнього Радянського Союзу займаються секс-бізнесом в багатьох районах Ісламабада і Карачі, хоча в Пакистані "найдавніша професія" оголошена поза законом, каже місцевий журналіст.

Пакистанський репортер Абід Хасан розповів в інтерв'ю Бі-Бі-Сі, що йому навіть не довелося проводити ретельне розслідування, аби на прохання редактора написати статтю про секс-бізнес в Карачі.

За його словами, проституція тут процвітає попри офіційну заборону.

"Я виріс в Карачі, і в мене було чимало багатих друзів, які щотижня знімають повій", - говорить Хасан.

Один із друзів привіз журналіста на квартиру в Карачі, де їх зустріла жінка з Азербайджану; друг назвав її "мадам". Там було ще кілька дівчат з колишнього Радянського Союзу, і всі вони працювали в секс-бізнесі.

"Дівчата трималися впевнено, не соромилися своєї справи, і вільно про неї говорили", - розповідає Хасан.

За словами журналіста, його джерело в поліції стверджує, що в Карачі діє щонайменше вісім злочинних угруповань, і в кожному з них працюють 10-12 жінок з колишнього СРСР. "Там є повії з Азербайджану, Росії, Узбекистану і Таджикистану", - говорить він.

Хасан підозрює, що поліція отримує хабарі за те, що закриває очі на секс-бізнес в країні, де секс до шлюбу вважається неприйнятним.

Чому Пакистан?

Абід Хасан вважає, що займатися секс-бізнесом в Карачі або пакистанській столиці Ісламабаді дівчат з колишніх радянських республік приваблюють більші, ніж удома, заробітки.

"Тут з кожного клієнта вони легко отримують по 150 доларів, а це втричі більше того, що вони отримували б у Центральній Азії або на Кавказі", - каже він.

Багаті пакистанці готові платити більше, тому що їм подобаються білошкірі жінки, які до того ж більш вільні у сексі, ніж пакистанки. "За ніч вони можуть обслужити двох-трьох клієнтів", - говорить Хасан.

Серед їхніх клієнтів є політики, бізнесмени та банкіри.

"Щоб зняти повій, необхідно знати того, хто з ними знайомий. Усе побудовано на телефонних дзвінках, не можна просто вийти на вулицю і знайти повію. Але якщо ти живеш в багатому районі, ти знаєш, як це зробити", - говорить Хасан.

Щастя куртизанки

Пакистанський журналіст каже, що жінки потрапляють до країни цілком легально - за своїми справжніми паспортами, попередньо заплативши хабар пакистанським чиновникам.

"Вони віддають свій паспорт господині борделя і зазвичай живуть у тому ж будинку. Раз на рік вони їздять додому побачитися з рідними", - стверджує Хасан. Він каже, що йому не доводилося чути про те, щоб когось змушували займатися секс-бізнесом проти волі.

"Вони цілком задоволені, і ви не побачите слідів насильства", - запевняє журналіст.

Проте журналіст вважає, що в більшості випадків за рішенням жінки зайнятися секс-бізнесом криється особиста, як правило, сумна історія.

Він каже, що багато хто з дівчат вживає алкоголь, а деякі призвичаїлись до кокаїну, який в Пакистані дістати легко.

Подорож з Баку до Карачі

Одна азербайджанська повія розповіла Хасану, що приїхала в Карачі вісім років тому, коли їй було 18.

Жасмін втекла з дому в 15-річному віці, тому що батьки заборонили їй зустрічатися з хлопцем, якого вона кохала.

Вона переїхала до Баку зі своїм коханим і завагітніла. Але її хлопець загинув в автомобільній аварії.

У 16 років вона стала самотньою матір'ю без засобів до існування. Але Жасмін боялася повернутися до рідної домівки.

Так вона стала повією в Баку, а потім переїхала в Карачі, коли дізналася, що там можна заробляти більше, ніж в Азербайджані. Жасмін - це її вигадане ім'я.

Синові Жасмін зараз 10 років, і він живе з сестрою її загиблого хлопця. Жасмін відвідує свого сина двічі на рік.

ЄС стурбований торгівлею людьми

Петя Нестерова, глава департаменту Ради Європи з боротьби з торгівлею людьми, каже, що дуже важко визначити, чи добровільно молоді жінки обрали для себе роботу повіями в Пакистані.

"Нам відомо багато випадків, коли жінок змушували говорити, що вони самі вирішили стати повіями, хоча насправді їх утримували силою і використовували, погрожуючи їхнім дітям або членам їхніх родин на батьківщині", - наголосила Нестерова.

Вона додала, що після звільнення жертвам торгівлі людьми потрібен час і гарантії безпеки, для того щоб вони зважилися на співпрацю з правоохоронними органами.

Петя Нестерова вважає, що реабілітація таких жертв - це дуже тривалий і делікатний процес, і, поки не створені механізми захисту і не минуло достатньо часу, неможливо дізнатися всю правду про конкретний випадок торгівлі людьми або насильницької проституції від самої жертви.

І недивно, що молоді жінки з колишніх радянських республік, які працюють повіями в Пакистані, перебувають під постійним контролем "мадам", які також походять з колишнього СРСР.

"Мені відомі випадки, коли жертви насильницької проституції самі пізніше ставали "мадам", - згадує Петя Нестерова. - Наприклад, це часто трапляється з африканськими жінками, насильно привезеними до Європи. Торгівля людьми знищує саму людину і все людське у ній".