Корреспондент: Тимчасово ізольований. Інтерв’ю з Юрієм Луценком

24 січня 2012, 10:24
💬 0
👁 20

Юрій Луценко, який вже більше року сидить в СІЗО, в інтерв’ю Ірині Соломко розповів про проблеми опозиції і виношений ним в ізоляторі рецепт кардинального перетворення країни. А також про те, що не чекає на швидке звільнення. Матеріал розміщено у №2 журналу Корреспондент від 20 січня 2012 року.

Сім кроків – у такому невеликому просторі особистої свободи живе сьогодні Юрій Луценко, екс-міністр МВС і видний опозиційний політик. Він уже більше року сидить в камері київського СІЗО. Йому загрожує до 12 років позбавлення волі за звинуваченням у перевищенні службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, і у привласненні держмайна в особливо великих розмірах.

Усі місяці за ґратами колишній польовий командир Майдану перебуває в підвішеному стані. Причому процес, засідання якого у новому році стали проходити ледь не щодня, приносить стороні обвинувачення лише неприємності. Свідки, яких викликають для свідчень представники Генпрокуратури, масово відмовляються від своїх показів проти екс-міністра.

Західні політики та дипломати все частіше вимагають від української влади переглянути звинувачення проти Луценка, вважаючи його одним з прикладів переслідування політичних опонентів

При цьому західні політики та дипломати все частіше вимагають від української влади переглянути звинувачення проти Луценка, вважаючи його одним з прикладів переслідування офіційним Києвом політичних опонентів.

Однак самому екс-міністру від усього цього не легше. Він продовжує жити в тісній камері Лук'янівки, рідко бачиться з ріднею, у нього виявлено початкову стадію цирозу печінки. Але головне – у Луценка немає надії на справедливість українського суду. Про це Луценко розповів Корреспонденту, передавши через адвоката свої відповіді на запитання журналу.

- Останнім часом судові слухання у вашій справі проходять із завидною регулярністю. Як ви оцінюєте, коли закінчиться суд над вами і яким буде вирок?

- Із заявлених обвинуваченням 148 свідків поки що допитані менше половини. Всі заявили, що не отримували від Луценка або від його імені незаконних вказівок. У зв'язку з цим свідків, які на даний момент служать у МВС, зараз терміново примушують написати заяву про небажання давати свідчення в суді, що, за задумом фальсифікаторів, має дозволити залишити в силі сфабриковані Генпрокуратурою (ГПУ) протоколи попереднього слідства.

Якщо суд піде на поводу цієї схеми, то відпадуть останні декорації законності, і все закінчиться значно швидше. Який буде фінал? Юридично суд не отримав жодного доказу маячних звинувачень ГПУ. А якщо говорити про політичне рішення, то для нинішньої влади немає нічого неможливого, крім справедливості і чесності.

- Які суттєві аргументи залишилися у сторони звинувачення і що ви можете відповісти на них?

- Усі відповіді вже озвучені в суді. Свідки підтвердили, що водіїв усіх міністрів МВС кадрова служба завжди оформляла в розвідці, оскільки, відповідно до закону про держтаємницю, працівники інших підрозділів не мають права знати місцезнаходження та особовий склад цієї секретної служби міліції, яку за службовим обов'язком відвідує міністр. Рішення про нарахування стажу та виділення квартири водієві приймали уповноважені без будь-якого втручання Луценка. Оперативно-розшукові заходи у справі громадянина [Валентина] Давиденка [Луценка звинувачують у тому, що він незаконно встановив стеження за цією людиною, помічником колишнього першого заступника СБУ Володимира Сацюка, розслідуючи справу про отруєння тодішнього президента Віктора Ющенка] здійснювалися чітко за рішенням суду на основі справи, заведеної ще за міністра [Василя] Цушка.

Найбільш феєричне звинувачення в незаконному проведенні Дня міліції знімається простим прочитанням ніким не скасованого указу президента від 1993 року, яким міліція зобов'язується щорічно проводити відповідні офіційні заходи.

- Чи готують нові справи проти вас?

- Розумово безробітні можуть зліпити що завгодно. Знаю лише одне: за чотири роки на посту я не торгував посадами, званнями і кримінальними справами. Я чесно боровся зі злочинцями та їхніми політичними покровителями, які до цього часу не можуть мені пробачити пережитий страх.

- Чи пропонували вам вирішити справу полюбовно, піти на якісь поступки для пом'якшення умов або вироку?

- Я не веду переговорів з владними "арештократами" з комітету імені Понтія Пілата.

- Що з вашим здоров'ям, як лікуєтеся (або вас лікують так само, як Юлію Тимошенко)?

- Діагноз [початкова стадія цирозу печінки], поставлений комісією МОЗ, все сильніше дає про себе знати. Але в лікарню мене ніхто зі зрозумілих причин не покладе. Тому знеболювальні стали регулярним компонентом харчування.

- Які умови вашого утримання – площа камери, кількість сусідів, прогулянки?

- Виходячи з прочитаної нещодавно Оксфордської історії в'язниць, Київський СІЗО відноситься до категорії в'язниць залякування середини ХІХ століття. Мене утримують у стандартній камері 9,5 кв. м на трьох. Від вікна з трьома шарами решіток до дверей на п'ять замків – сім дрібних кроків. Залізні нари, цегляний стіл і стілець, санвузол. Є телевізор. Дозволені щоденні годинні прогулянки в такому ж дев'ятиметровому бетонному мішку.

Проблема, власне, не в умовах, а в масовій практиці необґрунтованих арештів. 80% в'язнів СІЗО могли б очікувати рішення суду на передбаченій законом підписці про
невиїзд

Ніяких претензій у мене в зв'язку з цим немає – так (і навіть гірше) утримується й решта людей. Проблема, власне, не в умовах, а в масовій практиці необґрунтованих арештів. 80% в'язнів СІЗО могли б очікувати рішення суду на передбаченій законом підписці про невиїзд, внісши заставу або пред'явивши поручительство.

- Як провели різдвяні та новорічні свята?

- Свята – найважчий час у в'язниці, коли загострюється відчуття розлуки. У такі дні я перебираю спогади. Я щаслива людина: у мене багато приємних спогадів і тем для внутрішньої дискусії.

- Що читаєте, що дивитеся?

- Телевізор ми включаємо тільки для перегляду новин, 95-го Кварталу [українського гумористичного шоу] і програми Голос країни [музичне шоу]. Книги залишаються головною моєю роботою. За минулий рік прочитав понад 100 книг. У цьому році отримав величезне задоволення від Століття Якова Володимира Лиса і Часом примха велика Кена Кізі. Дивовижні гімни людської особистості! Дуже багато корисного почерпнув з Історії цивілізації в Англії [Генрі Томаса] Бокля й Історії Візантії колективу вчених Львівського і Харківського університетів.

- Яка новина чи подія найбільше вас потішили за останній час?

- У світі мене порадувало пробудження мислячої Росії, яка втомилася від "єдинорожія і самодержавства", як формулював проблему ще 100 років тому Василь Ключевський.

А у нас в країні задоволення принесли останні соцопитування. Виявилося, що держбюджет щасливо уникнув необхідності збільшити витрати на масове психіатричне лікування: кількість тих, хто вірить, що Янукович поліпшить наше життя і почує кожного, впала до 13%.

- Як ви оцінюєте те, що відбувається з Тимошенко? Чи є хоча б найменша імовірність того, що їй вдасться вийти на свободу?

- Все, що витворяє влада з Юлією Володимирівною, – демонстрація самовпевненого безсилля режиму. Їх дратує те, що Тимошенко стала центром української політики, формує порядок денний в Україні та за кордоном.

Парія регіонів в паніці від того, що не вдалося ні зімітувати боротьбу з корупцією, ні зламати політв'язнів, ні залякати народ репресіями. У наявності, як і завжди у цих діячів, – Великий Порожняк. І Великий Страх перед прийдешньою асенізацією української влади після виходу Юлії Тимошенко.

- Чи не прикро вам, що західні політики та дипломати приділяють значно більше уваги справі Тимошенко, ніж вашій?

- Один дуже хороший письменник, Джон Фаулз, правильно сказав, що в наш час вимирають не тільки рідкісні види тварин, але й рідкісні види почуттів. У в'язниці це дуже відчувається. Тому мене радує будь-який позитив щодо моїх друзів, і до Юлі – в першу чергу.

За великим рахунком питання ж не в тому, скільки разів згадані в резолюціях Європарламенту, Ради Європи і заявах західних лідерів наші прізвища. Всі розуміють, що політичні репресії – верхівка айсберга правового свавілля. Вимоги справедливості для Тимошенко – по суті вимога відновлення незалежного суду в Україні для всіх.

- Не боїтеся колонії – все-таки ви, хоч і цивільний, але все ж міліціонер?

- Не боюся. Але випробовувати долю зайвий раз не хочу.

- Чи будете намагатися балотуватися на парламентських виборах? Чи є у вас вже домовленості з Тимошенко з цього приводу?

- Я не хочу бути депутатом, нині це сумнівне задоволення. Але я готовий зробити все для перемоги демократичної коаліції Батьківщини, Фронту змін та УДАРу. Об'єднання Народної самооборони і Батьківщини – природний крок у цьому напрямку.

А щодо домовленостей з Юлією Володимирівною, то я без слів домовився з нею ще під час президентської кампанії, коли, на відміну від багатьох героїв виступів, але зайців дій, не відсиджувався в кущах "проти всіх". Це була домовленість не боятися, не зраджувати і бути на напрямку головного удару. Причому це право у мене не відберуть навіть у в'язниці.

- Ваша політсила явно ослабла, аналогічні процеси йдуть і в БЮТ. У чому причина – в тому, що лідери помиляються на етапі формування списку або в тому, що в українській політиці все політпроекти – вождистські і без лідерів розсипаються?

- Чутки про кризу БЮТ перебільшені. Олександр Турчинов, Іван Кириленко, Андрій Кожем'якін, Микола Томенко, Сергій Соболєв, Олег Медведєв, Андрій Шевченко та інші знакові партійці – в строю. Інше питання, що для переходу від оборони до наступу Батьківщина потребує якісного поповнення.

Закритість партсписків і розмитість програм – головна проблема українських партій. Вирішити її можна лише залученням до політики знакових лідерів громадянського суспільства. Їхні прізвища лежать на поверхні інтернету, там же вони пройшли свої "праймеріз". І мільйони активних інтернет-учасників повинні змусити партбосів врахувати цю реальність.

Пропозиція вкрай проста: хочете голоси мислячих виборців – запросіть в списки як безпартійних тих, кому вони довіряють. Знаю: такі люди часто незручні, з ними постійно доводиться сперечатися, але ці носії пріоритету свободи і почуття людської гідності здатні і припинити політичну проституцію в парламенті, і принести чітку ідеологію в нинішні вождистські квазіпартії.

- Як ви оцінюєте створення Комітету опору диктатурі (КОД), наскільки вірно й ефективно йти опозиції одним списком по мажоритарних округах? Чи зможуть його члени домовитися про одного кандидата?

- Мені здається, що КОД забув про головне своє завдання – організовувати суспільство, підмінюючи цю роботу круглим столом лідерів демократичних сил. Договір про співпрацю між ними, формування узгоджених кандидатів – безумовно, потрібна справа. Але центр української політики в умовах скочування країни до авторитаризму – на вулиці. Хто цього не розуміє, той програє.

- Який ваш прогноз на результат виборів-2012?

- Кампанія Партії регіонів прогнозована. Це будуть знайомі по періоду до 2005 року дії політичного інваліда на милицях фальсифікацій, підпертий палицями спецназу.

Пропозиція Юлії Тимошенко про єдиний список – найкращий варіант для суспільства, що підтвердив 2004 рік

Протиставити цьому релікту тоталітаризму можна і потрібно тільки єдність опозиції. Пропозиція Юлії Тимошенко про єдиний список – найкращий варіант для суспільства, що підтвердив 2004 рік. Погано, що від цієї пропозиції відмовилися партнери. В принципі перемога можлива і за співпраці двох-трьох демократичних сил, що перевірено у 2006 і 2007 році.

Але для цього є одна умова – треба, щоб окрім улюблених пісень про списки люди почули від демократів про узгоджену програму євроремонту країни, про єдину кандидатуру на пост спікера і прем'єра, про готовність беззастережно підтримати кандидатуру будь-якого демократа, який вийде у 2015 році в другий тур президентських виборів. Таку чесну, відкриту позицію підтримає абсолютна більшість виборців, які втомилися від брехні, злодійства й насильства нинішньої влади.

Якщо ж всього цього не буде, якщо турбота про розмір особистої фракції для торгів з ПР переможе завдання спільної перемоги, то результатом виборів стане відповідь на питання, "хто є ху" в українській опозиції. І це буде враховано в наступному таймі у 2015 році.

- Якщо ви звільнитеся, а пізніше знову станете головою МВС, що зробите в першу чергу? За що і кого з нинішніх можновладців реально зможете притягнути до суду?

- Після всього прочитаного в СІЗО, напевно, логічніше було б помріяти про Міністерство культури :). А якщо серйозно, то для розуміння ситуації, того, що я міг і чого не міг зробити в МВС, потрібно пам'ятати, що в Україні садить не міліція, а прокуратура.

Що стосується МВС, то змінити його особистим прикладом і благими намірами першої особи нереально. Для цього потрібна, як, наприклад, у Грузії, спільна воля президента, парламенту й уряду. Коли така ситуація складеться – тоді й поговоримо.

- СІЗОшний досвід якось змінив ваш світогляд, погляди на життя і проблеми пересічних українців?

- Увесь проведений у СІЗО час я провів не даремно. За цей час я пред'явив собі набагато більше претензій і задав набагато більш серйозні питання, ніж усі мої недруги. Ця внутрішня дискусія багато мені дала, я став спокійніше ставитися до помилок оточення і критичніше – до власних. Те, що я тут побачив, почув і прочитав, зміцнило мене в переконанні, що ключова ланка для змін на краще – справедливий суд.

Те, що я тут побачив, почув і прочитав, зміцнило мене в переконанні, що ключова ланка для змін на краще – справедливий суд

Поки на зміну закону помсти і праву сильнішого не прийде незалежне правосуддя, не запрацює жодна реформа, не буде життя ні у простого, ні в непростого жителя нашої країни.

Саме надання справедливості кожному може перетворити на справжню державу нинішній сурогат, що викликає розпач, відчуження та озлоблення мільйонів своїх співгромадян.

Щоб ця мрія стала реальністю, я б звернувся до Ради Європи з проханням створити умови для швидкого (три-чотири місяці) розгляду скарг українських громадян в Європейському суді з прав людини. І паралельно ввів би механізм дострокового припинення обов'язків з притягненням до кримінальної відповідальності суддів, які викриті в порушенні прав підсудних.

***

Цей матеріал опубліковано в № 2 журналу Корреспондент від 20 січня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: Луценко СІЗО інтерв'ю Народна самооборона