Корреспондент: Азія, що шокує. Що найбільше обурює іноземців в Україні

Іноземців в Україні обурює повсюдне сміття, смертельно небезпечні дороги, корумпована міліція, поганий сервіс із захмарними цінами і місцеві жителі – доброзичливі в побуті і злодійкуваті грубіяни на роботі, пише Ксенія Карпенко в № 6 журналу Корреспондент від 17 лютого 2012 року.

На початку лютого на відкритті сесії Верховної Ради Віктор Янукович зробив містке "промо" України напередодні футбольного чемпіонату Європи. "Євро-2012 по-новому відкриє Україну світу і доведе, що ми – невід'ємна частина Європи", – заявив він.

Іноземці, які живуть в Україні, готові підкоригувати слова українського гаранта. Грунтуючись на особистому досвіді, вони впевнені, що одна з країн – господинь Євро-2012 дійсно здивує закордонних фанів, але не своїми стадіонами. Україна та її жителі, з точки зору іноземців, схожі на неблагополучний квартал європейського міста. Тут повно сміття, а ефектні і відкриті жінки сусідять з похмурими агресивними чоловіками. У цьому "кварталі" не відомо, хто небезпечніший – хулігани або міліція. Місцеві готелі і ресторани борються не за якість, а за гроші. А будь-який чиновник чи успішний бізнесмен оточує себе охороною та дорогими автомобілями. При цьому рядові жителі, які в побуті усміхнені і щедрі, на роботі перетворюються на злодійкуватих грубіянів.

Якщо європейцеві пощастить, і він уникне проблем з місцевою міліцією, за погані апартаменти з нього не здеруть три шкури і не обрахують в ресторані, то він
обов'язково повернеться в Україну

"Якщо європейцеві пощастить, і він уникне проблем з місцевою міліцією, за погані апартаменти з нього не здеруть три шкури і не обрахують в ресторані, то він обов'язково повернеться в Україну", – посміхається канадець Пол М’язга. Колишній редактор Kyiv Post, української англомовної газети, вважає, що в Україні все ж таки є магніти для тих, хто приїжджає з-за кордону, – історичні пам'ятки, жінки і дешева випивка.

Від таксиста до міністра

Американець Брайан Кавалларо, продюсер реаліті-шоу Strangers in Danger (Чужинці в небезпеці), перебував на берегах Дніпра лише кілька днів. Але і цього виявилося достатньо, щоб отримати урок на все життя. Місцеві колеги навчили відважного мандрівника прислів'ю "Не вкрадеш – не проживеш", і він швидко усвідомив, що це не просто слова, а гасло місцевих таксистів, готельних працівників і міліціонерів. "Ці" три кити" [таксі, готелі, міліція], на яких будуються враження інтуриста від України, затьмарюють всі позитивні враження від відвідування країни", – упевнений Кавалларо.

Дійсно, яскраві враження від України її гість ризикує отримати вже в перші хвилини свого перебування на землі нащадків Тараса Шевченка – в аеропорту Бориспіль. Мова йде про місцевих таксистів.

Про них серед експатів ходять легенди – мовляв, "бомбіли" можуть поборотися за європейське золото з російськими та румунськими колегами у дисципліні "нахабство і жадібність". Адже для іноземців ціна поїздки з аеропорту до Києва може скласти, за словами М’язги, приблизно 200 євро. Водночас шлях з паризького аеропорту Шарль де Голль до Єлисейських полів коштує 80 євро. Причому у Франції ціну визначає не водій, а лічильник. "Ось і виходить, що європеєць з перших хвилин розуміє – тут треба бути напоготові", – каже М’язга.

Напоготові треба бути не тільки в таксі, а й у готелях і ресторанах. Тут приїжджих шокують не лише захмарні ціни, а й низький рівень сервісу, а також парадоксальні звичаї поводження з клієнтами

Напоготові треба бути не тільки в таксі, а й у готелях і ресторанах. Тут приїжджих шокують не лише захмарні ціни, а й низький рівень сервісу, а також парадоксальні звичаї поводження з клієнтами. "У суші-ресторані несподівано з'ясовується, що закінчився рис. У порожньому ресторані можуть посадити за найгірше місце, залишивши найкращі місця під незрозумілий "резерв". А офіціант може зникнути в невідомому напрямку на півгодини", – наводить приклади ресторанних несподіванок канадка Лана Кубін, головний редактор англомовного журналу What's On.

Спокійного життя закордонному гостю не варто очікувати навіть на вулицях Києва. Небезпеку обіцяє не зустріч з хуліганами, а побачення з нарядом правоохоронців. Ірландець Пол Наїланд, співвласник видавничого дому PAN Publishing, розповів Корреспонденту, як його знайомий бізнесмен хотів інвестувати $ 100 млн у будівництво шопінг-молу в Києві. Але після того як, прогулявшись по Хрещатику, він заплатив $ 100 відкупних міліціонеру, який нібито не знайшов в іноземця всіх потрібних документів, потенційний інвестор припинив усі переговори з місцевими партнерами і сюди більше не приїжджав. "Він не розумів, як можна інвестувати $ 100 млн в країну, в якій серед білого дня міліціонер займається здирництвом", – розповідає Наїланд.

Країна контрастів

Британець Фред Фінн, який примудрився об'їздити практично весь світ, чому і потрапив в Книгу рекордів Гіннеса, готовий переінакшити російську приказку "про дурнів і дороги" на український манер. Найбільшою бідою країни він вважає не тільки місцеві "напрямки", як жартома в Україні називають дороги, стан яких жахливий, але й відчайдушних водіїв, які начебто беруть участь у якихось змаганнях. "Місцями водіння автомобіля перетворюється в гонки зі смертю", – упевнений Фінн.

Втім, найбільше тих, хто приїжджає з-за кордону в Україну дивують не дороги і не сервіс, а подвійні стандарти і контрасти

Втім, найбільше тих, хто приїжджає з-за кордону в Україну дивують не дороги і не сервіс, а подвійні стандарти і контрасти. Так, британець Мартін Нанн, власник PR-компанії White Communications, уже багато років живе в Україні, але він так і не звик до зверхності і нахабства місцевих чиновників і заможних людей. "Вони зневажають всіх інших тільки тому, що багаті. Але нам, іноземцям, смішно дивитися, як хоч трохи значимий чиновник оточує себе армією охорони і двома-трьома великими й обов'язково чорними авто", – каже він.

Іноземці наголошують, що для українців характерні не тільки потяг до зовнішніх атрибутів влади та успіху, а й страх втратити авторитет в очах інших людей. При цьому їх не бентежить, що своє "блискуче" життя вони проводять по коліно в багнюці. "Українці смітять скрізь. І не прибирають за собою, вважаючи так: нехай прибиральниця прибере – їй за це гроші платять. Ось це по-справжньому огидно", – обурюється М’язга.

Ще жителі України не схильні витрачати гроші на громадське благо, навіть якщо їм самим стане від цього зручніше жити. "Середньостатистичний українець може їздити на іномарці і жити в гарній квартирі, але при цьому ніколи за свої гроші не вкрутить лампочку на спільній сходовій клітці", – вражений Нанн.

"Українець домашній" уміє весело відпочивати, вкрай доброзичливий і гостинний. "Українець, який працює", хоч і зроблений з того ж тіста, – людина жорстка і закрита

А ще європейські вболівальники, які приїхали на Євро-2012, з подивом можуть дізнатися, що в Україні кожен житель має дві іпостасі, які кардинально відрізняються одна від одної. "Українець домашній" уміє весело відпочивати, вкрай доброзичливий і гостинний. "Українець, який працює", хоч і зроблений з того ж тіста, – людина жорстка і закрита.

На роботі милий приятель-бізнесмен перетворюється на дуже важливого і вічно зайнятого "боса". "Намагаєшся з кимось домовитися про зустріч, і неодмінно починається: "Передзвоніть завтра вранці. Я дуже зайнятий, у мене багато справ", – розповідає про правила ведення бізнесу по-українськи Стюарт МакКензі, співвласник маркетинг-компанії Pulse.

Схожі трансформації відбуваються і з більш простими людьми. Наприклад, добродушний сусід може виявитися грубим продавцем без усмішки. "Ми [європейці] дивуємося тому, як українці недооцінюють ввічливість. Усмішка нічого ж не варто, але так важлива, якщо йдеться про сервіс", – дивується Наїланд.

Гарний бік медалі

Хоча є один контраст, який тільки приваблює в Україну європейців і американців. Щоправда, це стосується лише чоловіків.

Українки не тільки красиві, але й досить ліберальні у стосунках з протилежною статтю

"Якщо ти гей або жінка, Україна як привабливий туристичний пункт пролітає. Але для середньостатистичного чоловіка тут рай", – посміхається М’язга. Він каже, що українки не тільки красиві, але й досить ліберальні у стосунках з протилежною статтю. Мовляв, якщо ти іноземець, непогано одягнений і в тебе в гаманці є кілька баксів, ти легко познайомишся з українкою. "І проведеш з нею найкращий час у своєму житті", – мрійливо тягне слова М’язга, додаючи, що західні дівчата в цьому відношенні більш суворі.

А ось іноземки, з якими спілкувався Корреспондент, від українських чоловіків не в захваті. "Чорні шкіряні куртки, барсетки та костюми з переливами і блиском. І з короткою стрижкою всі як один. У Готьє [французький кутюр'є] трапилася б істерика, якби він побачив українських чоловіків", – каже Кубін, яка побувала чи не у всіх країнах Старого Світу.

Однак у місцевих чоловіків є одна риса, яка робить їх досить милими. Мова йде про лицарську вдачу українців. Адже для них характерні жести типу "піднести дамі сумку" або "відчинити перед дамою двері", які давно стали анахронізмом в Європі та США. "Так само, як туфлі з гострим носком, лицарські манери і галантність – невід'ємна частина чоловічого Ukrstyle", – констатує британка Крістіна Ксінас.

Українські чоловіки, в цілому, дуже схожі на свою країну. Адже вони так само важко відкривають перед чужими свої позитивні риси, як їхня батьківщина показує приїжджим свій найкращий бік

Українські чоловіки, в цілому, дуже схожі на свою країну. Адже вони так само важко відкривають перед чужими свої позитивні риси, як їхня батьківщина показує приїжджим свій найкращий бік – природну красу, історію, пам'ятки. "Культурний шок від української гарної природи та архітектури у туристів завжди зі знаком плюс", – констатує британець МакКензі.

Опитані Корреспондентом іноземці із захопленням відгукувалися про київський Хрещатик, Києво-Печерську лавру, Софійський собор, Андріївську церкву. Та й сама по собі українська столиця тішить закордонних гостей. "Київ унікальний в теплу пору року. Де ще в світі можна знайти річку з піщаними пляжами посередині мегаполіса?" – каже М’язга.

Але якщо Києву ще є чим вразити зарубіжних гостей, решта країни залишається для них територією, мало придатною для туризму. Причина – паскудна інфраструктура і поганий стан пам'яток. "Одного разу я поїхав до Софіївки [дендропарк в Черкаській області] чекаючи, як мені розповіли, побачити Версальські сади. Виявилося, це недоглянутий парк з хатинками на курячих ніжках", – згадує Нанн.

В Україні, на думку іноземців, які мешкають тут, є ще один позитивний момент, обійти який вони невзмозі. Йдеться про доступність алкогольних напоїв та можливості їх вживати чи не скрізь і в будь-якій кількості. "Вийшов з аеропорту – і в першому кіоску купуєш пляшку горілки. Ідеш по вулиці – і в будь-якому магазині купуєш горілку. Відмінний бонус для уїк-енду в Україні!" – і посміхається, і дивується М’язга. Спиртне не тільки доступне, але й дешеве: наприклад, в європейській мережі супермаркетів Lidl пляшка "оковитої" коштує $ 35, а в Україні вона коштує в п'ять разів дешевше.

Усі українські дива, крім алкоголю, відкриються тільки наполегливим гостям, які знають, що за зовнішньою грубістю приховується ніжна країна

Усі українські дива, крім алкоголю, відкриються тільки наполегливим гостям, які знають, що за зовнішньою грубістю приховується ніжна країна. Решта, вражені непривітною зустріччю, швидше за все, назавжди покинуть ці землі. А багато хто з потенційних гостей навіть і не приїде сюди. Адже поки що для іноземних футбольних фанів найкращим доказом того, що в Україні заради них ніхто особливо старатися не буде, є стартова сторінка офіційного сайту українського Євро-2012. Ключова фраза, написана там по-англійськи, при перекладі на російську звучить, як зразок неписьменності. "Гості Євро-2012 ні відчути мовний бар'єр" – мовить вона.

***

Цей матеріал опубліковано в № 6 журналу Корреспондент від 17 лютого 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.