Корреспондент: Чистий прибуток. Лист з Німеччини

Проблема сміття в Німеччині вирішена по-німецьки якісно – пластикові пляшки приймають по 25 євроцентів майже у всіх магазинах країни. А за 75 євроцентів можна купити пиво, пише податковий консультант Андрій Сташко у рубриці Лист з … у №7 журналу Корреспондент від 24 лютого 2012 року.

Німеччину варто відвідати хоча б для того, щоб розвіяти для себе раз і назавжди сформовані про цю країну стереотипи. Пунктуальність, стриманість і порядок іноді не мають з німецьким характером нічого спільного. Зате у жителів Німеччини слід повчитися повазі – до себе й інших.

Німці з великою повагою ставляться до своїх налагоджених правил життя. Якщо хтось буде йти по вулиці міста з того боку тротуару, яка ближче до проїжджої частини, – це буде іноземець. Він не знає, що з цієї частини тротуару їздять на велосипедах і там набагато вище ризик бути збитим або ж – в кращому випадку – отримати на свою адресу кілька міцних німецьких слів.

Ідеальні дороги і відмінні автомобілі рідної країни сприяють завищеній самооцінці водіїв

Ідеальні дороги і відмінні автомобілі рідної країни сприяють завищеній самооцінці водіїв. Німцеві, який сидить за кермом, не складно опустити вікно і від душі висловити все наболіле водієві, що провинився, – не гірше, ніж в Україні. Але є й відмінності: якщо у випадку ДТП виникає затор, то всі машини, наскільки це можливо, з'їжджають на край дороги, залишаючи по центру вільну смугу для негайного проїзду карети швидкої допомоги або іншого спецтранспорту.

Перше, що вразило мене в німецькому побуті, – яскраво розфарбовані хрущовки. Друге – це урни для чотирьох видів сміття, кожне відділення яких підписано трьома мовами. Перша така урна мені потрапила на очі на центральному вокзалі Берліна. Унікальність ситуації в тому, що сміття всі без винятку дійсно викидають як треба, розкладаючи по відділеннях папір, упаковку, скло і відходи домашнього господарства.

Взагалі в порівнянні з Україною сміття в Німеччині,точніше його правильне викидання, зведене в культ. До речі, звичних для українця звалищ в Німеччині
просто немає: з 2004 року вони заборонені

Взагалі в порівнянні з Україною сміття в Німеччині, точніше його правильне викидання, зведене в культ. З дитинства німців вчать правильно сортувати відходи, частину яких переробляють, а частину спалюють. Старий одяг не викидають, а складають у спеціальні ящики на вулиці – комусь ще знадобиться. До речі, звичних для українця звалищ в Німеччині просто немає: з 2004 року вони заборонені.

Хоча скляні пивні пляшки часто виглядають досить потертими, ніхто не нарікає: потертість означає велику кількість повернень склотари на повторне використання. А порожні пластикові пляшки, які розкидані по всіх українських містах і селах, в Німеччині приймають майже у всіх магазинах, на касах або в особливих автоматах, і за кожну виплачують по 25 євроцентів. Це не так уже й мало, і викинута пляшка ніде довго не залежиться – тут таки знайдуться охочі її здати. А якщо здати три пляшки, то на виручені гроші вже можна купити банку пива, що є цілком достатнім стимулом, в тому числі для місцевих панків.

Якщо здати три пляшки, то на виручені гроші вже можна купити банку пива, що є цілком достатнім стимулом, в тому числі для місцевих панків

Панки в Німеччині – частина ландшафту. Їх досить багато, вони соціально не активні, живуть на допомогу з безробіття. Зазвичай сидять компаніями прямо на тротуарах, співають пісні, п'ють пиво і голосно розмовляють. Виглядають вони страхітливо, але ведуть себе мирно: перший конфлікт з поліцією одразу позбавить їх допомоги від держави. Крім того, панки не гребують жебракувати. У Німеччині заборонено просити грошей вголос, тому вони пишуть прохання на шматках картону, причому досить щиро: На пиво, На інтернет, На кеди, На гарну музику. Іноді нічого не пишуть, а просто дзвенять монетами в бляшанці, привертаючи увагу перехожих.

У багатьох панків є собаки, як правило, це німецькі вівчарки. Утримання домашніх тварин також регулюється законодавством, завдяки чому собаки часто виглядають краще за своїх господарів.

Якщо ж відійти від крайнощів і подивитися на звичайних жителів Німеччини, то особливої ​​уваги заслуговує те, як німці цінують свій особистий простір. Приміром, стоячи на автобусній зупинці пізно ввечері, люди будуть триматися один від одного на пристойній відстані. Якщо хто-небудь так чи інакше опиниться в межах чужої зони комфорту (скажімо, увійде в ліфт з пасажирами), на нього звернуть увагу. Принаймні привітаються, а виходячи – попрощаються.

Місцева звичка казати "hallo" незнайомим людям захоплює. У магазині вас зустрінуть посмішкою та привітанням не тому, що хочуть щось продати, а тому що поважають вас. І, звичайно, себе. І важко сказати, кого більше: німець буде робити все максимально зручно для себе. Наприклад, голосно висякатися на вулиці тут звичайна річ.

Транспортна система перебуває на такому рівні, досягти якого в Україні, на моє переконання, просто неможливо. Особливо це стосується залізничного сполучення

Транспортна система перебуває на такому рівні, досягти якого в Україні, на моє переконання, просто неможливо. Особливо це стосується залізничного сполучення. Німецька мережа залізниць – це приклад правильної внутрішньої політики держави. Свого часу канцлер Отто фон Бісмарк вважав, що економічні зв'язки є найсильнішим чинником єдності країни. Тому після політичного об'єднання Німеччини в 1871 році німці за активної допомоги держави почали розвивати внутрішні залізні дороги, щоб поглибити торговельні відносини земель одна з одною. У підсумку Німеччина сьогодні має найрозвиненішу залізничну мережу в Європі та одну з найкращих у світі.

Робота міського громадського транспорту теж налагоджена практично до ідеалу: одного разу я зловив себе на тому, що починаю нервувати через незвичне запізнення трамвая – на одну хвилину. Ціна такого задоволення – високі тарифи на проїзд, в середньому 2 євро за поїздку. Але й проти цього є протиотрута – гнучка система знижок. А якщо помилково в незнайомому місті ви купите не той квиток, в більшості випадків можна порозумітися з контролерами, які не оштрафують вас, а підкажуть, який саме квиток потрібен і на якій станції зручніше вийти.

***

Цей матеріал опубліковано в № 7 журналу Корреспондент від 24 лютого 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.