Корреспондент: Останній аргумент. Резонансний злочин у Миколаєві пробудив українське суспільство
Резонансний злочин у Миколаєві допоміг українцям зрозуміти, що єдиний спосіб боротьби з безкарністю дітей еліти і злочинцями в погонах – це масові вуличні протести, пише Христина Бердинських у №11 журналу Корреспондент від 23 березня 2012 року.
Іноді найбільш незначний, з точки зору влади, епізод може перетворитися на потужне соціальне явище, здатне перевернути життя країни. Як це сталося в Тунісі, де смерть звичайного студента привела до зміни влади. Про це тепер дізналося і українське керівництво, яке зітнулося з протестами, причиною яких став замах на вбивство провінційної дівчини.
Кілька тисяч людей, які вийшли на початку весни на площу в Миколаєві, і люди, що вийшли на паралельні вуличні акції в Харкові, Сумах, Одесі та Львові, не протестували проти непопулярних соцреформ і не підтримували якісь політсили.
Причина маніфестацій, що відбулися у великих містах 15 березня 2012 року, була іншою – обурення діями міліції і беззаконням в країні.
Каталізатором невдоволення стала справа 18-річної мешканки Миколаєва Оксани Макар, яку в ніч з 8 на 9 березня зґвалтували і спробували спалити троє земляків. Дівчина вижила, хоч і була покалічена. Її мучителів затримали, але через кілька днів двох з них, в тому числі сина одного з колишніх чиновників обласного рівня, міліція відпустила. Хоча спільник звільнених у всьому зізнався.
Безкарність мажорів давно стала джерелом скандалів і локальних проявів народного невдоволення. Так само як і дії правоохоронців, які відверто ігнорують закони. У
миколаївській справі в одній точці зійшлися обидві проблеми, і стався соціальний вибух
Безкарність мажорів, дітей високопосадових чиновників, давно стала джерелом скандалів і локальних проявів народного невдоволення. Так само як і дії правоохоронців, які відверто ігнорують закони. У миколаївській справі в одній точці зійшлися обидві проблеми, і стався соціальний вибух.
"На цьому випадку чаша терпіння переповнилася", – розповідає Анатолій Онофрійчук, шеф-редактор місцевого інтернет-видання Новости-N, один з учасників протестів, що накрили місто після того, як злочинців відпустили.
І хоча на першу вуличну акцію, що пройшла 13 березня, зібралося не більше півсотні людей, після неї двох злочинців затримали знову. Але точка повернення була пройдена. Вулиця відчула силу. Активність миколаївців й обурення в соціальних мережах та ЗМІ обернулися багатотисячними виступами, які знову відбулися в Миколаєві та інших містах. В результаті на бік вулиці змушені були встати вищі держчини, включаючи Президента, генпрокурора і главу МВС.
Зараз Макар відвезли на лікування в найкращий опіковий центр країни – до Донецька, добровольці з усієї країни зібрали для неї, за неофіційною інформацією, майже 1 млн грн. Про подію розповіли чи не всі українські ЗМІ, і навіть медіа сусідніх країн. Слідство у справі контролюють у Києві.
Зовні все виглядає так, ніби історія вичерпана. Але вона довела соціально активній частині населення, що голос вулиці здатен впливати на владу. А отже,
масові протести можуть перетворитися на новий метод боротьби за дотримання законів
Зовні все виглядає так, ніби історія вичерпана. Але вона довела соціально активній частині населення, що голос вулиці здатен впливати на владу. А отже, масові протести можуть перетворитися на новий метод боротьби за дотримання законів.
"Публічні заходи, преса – це єдиний інструмент, який може змусити владу виконувати закон", – упевнений правозахисник Андрій Діденко, координатор програм Харківської правозахисної групи.
Технологія протесту
15 березня дещо несподівано Миколаїв став центром суспільного життя України. На його центральній площі зібралися від 2 тис. до 5 тис. осіб – небачена за силою для міста корабелів вулична акція, не пов'язана з політикою або якимись святами. Ці люди вийшли підтримати Макар і вимагати від влади справедливого вироку злочинцям. Аналогічні мітинги в той самий день пройшли ще в кількох інших великих містах.
А ще кілька днів тому про такий сплеск активності навколо справи миколаївці і мріяти не могли. Адже серед трьох молодих людей-злочинців – Максима Присяжнюка, Артема Погосяна і Євгена Краснощока – перший є сином екс-голови однієї з райадміністрацій Миколаївської області, тобто представником місцевої еліти.
Крім того, Присяжнюк до 2010 року був членом місцевого молодіжного крила партії влади – ПР. Це породило в місті розмови про те, що злочинцям усе зійде з рук. Зміцнило городян у цьому переконанні те, що Присяжнюка разом з Погосяном міліція випустила на свободу за два дні до початку протестів.
В результаті в місцевих соцмережах і на сайтах регіональних ЗМІ, за словами Онофрійчука, з'явилися заклики вийти на вулиці і вимагати справедливості. Достатньо було "сірника", щоб місто збунтувалося.
Городян обурив навіть не сам злочин, а дії міліції. Мало того що люди в погонах відпустили двох фігурантів справи, так ще й слідчі три дні не хотіли брати свідчення у потерпілої
Городян, як пояснює Корреспонденту Денис Плішко, миколаївський підприємець, власник магазину білизни, обурив навіть не сам злочин, а дії міліції. Мало того що люди в погонах відпустили двох фігурантів справи, так ще й слідчі три дні не хотіли брати свідчення у потерпілої. Тоді в місті заговорили про самосуд над ґвалтівниками, а Плішко і ще осіб 40 вирішили діяти і вийшли 13 березня на першу акцію.
Ефект перевершив очікування. "Замислився слідчий, замислилася прокуратура, що справа дійсно резонансна, і вже все гуде, і преса стала все висвітлювати. І тих двох знову затримали", – каже активіст.
Побачивши результат, через два дні на площі зібралися вже кілька тисяч городян. 22-річна Євгенія Матейчук, миколаївська студентка, одна з організаторів мітингу 15 березня, каже, що інформація про його проведення пройшла майже винятково каналами соцмереж, але й цього вистачило.
"Прийшли ті, хто сам зіткнувся у своїй родині з недоліками роботи правоохоронних органів, судової системи, прокуратури та безладами, які там кояться", – каже Матейчук.
Виходить, що ситуація в країні настільки однозначна, що навіть не потрібно узгоджувати вимоги до влади та правоохоронних органів
Виступи підтримали в інших містах. Причому там деколи навіть не координували свої дії і вимоги з активістами з Миколаєва, але все вийшло злагоджено. "Виходить, що ситуація в країні настільки однозначна, що навіть не потрібно узгоджувати вимоги до влади та правоохоронних органів", – зазначає студентка.
Шум вийшов такий, що голос вулиці почули в сотнях кілометрів від місця подій – у Києві, в кабінетах Президента Віктора Януковича, а також шефів ГПУ і МВС. Тепер справу контролюють на самій верхівці, а постраждалу Макар перевели в найкращу профільну клініку.
Заговорити проблему
Проте хепі-ендом все це назвати важко. По-перше, незважаючи на грізні заяви влади про те, що справа буде розслідувана об'єктивно, ніхто не поспішає розібратися в діях навіть тих правоохоронців, які випустили Присяжнюка і Погосяна.
На запит Корреспондента з приводу того, чи буде проведена оцінка дій міліції в цьому епізоді, прес-служба МВС не відповіла.
Прокуратура, що наглядає за міліцією, теж вичікує. Сергій Лукащук, прокурор Центрального району Миколаєва, розповів, що станом на 10 березня, коли взяли усіх трьох підозрюваних, вина Присяжнюка і Погосяна не була доведена. І слідчі, мовляв, не побачили причин для їхнього подальшого затримання. А от до 13 березня докази зібрали, і обох молодих людей знову заарештували. Тобто порушень в діях слідчих немає.
"Якщо будуть встановлені порушення норм законодавства, тоді прокуратура буде відповідно реагувати", – упевнений Лукащук.
Але несподіване звільнення підозрюваних ще не все, у чому громадські активісти звинувачують міліцію. Миколаївців обурило також, що свідчення у потерпілої міліція взяла тільки на третій день після того, як стало відомо про злочин.
Олександр Савченко, заступник начальника слідчого управління МВС у Миколаївській області, заявив із цього приводу Корреспонденту, що рішення про час допиту Макар слідчий прийняв після того, як вирішив, що стан здоров'я потерпілої не перешкоджає їй в даванні показань, а слідчому – у проведенні цієї дії. Хоча, за словами Тетяни Суровицької, матері Макар, всі перші дні її дочка перебувала у свідомості.
Подібна пасивність щодо "своїх" дає привід організаторам протестів сумніватися в підсумках всього слідства у справі Макар. Тому заради контролю вони розбили під
будівлею місцевої прокуратури наметове містечко
Проте стан Макар був дуже важким, і до моменту спілкування зі слідством вона могла не дожити. А отже, у міліції була б лише одна версія події – викладена затриманими, пояснює Плішко.
Подібна пасивність щодо "своїх" дає привід організаторам протестів сумніватися в підсумках всього слідства у справі Макар. Тому заради контролю вони розбили під будівлею місцевої прокуратури наметове містечко, яке простоїть там до винесення судом вироку.
Голос вулиці
Миколаївський випадок цікавий тим, що в ньому сплелися дві проблеми, які найбільше дратують українське суспільство, – безкарність дітей еліти і явне нехтування законів з боку правоохоронців.
Миколаївський випадок цікавий тим, що в ньому сплелися дві проблеми, які найбільше дратують українське суспільство, – безкарність дітей еліти і явне
нехтування законів з боку правоохоронців
Український досвід свідчить, що вітчизняна Феміда часто заплющує очі на правопорушення, вчинені цими двома категоріями громадян. І якщо справа все ж доходить до суду, то покарання, адекватне вчинку, не настає. Навіть якщо до процесу прикута увага преси і суспільства.
Серед останніх прикладів – історія з Романом Ландиком, депутатом Луганської міськради і сином нардепа від ПР. За побиття відвідувачки кафе Ландик, який спробував сховатися в Росії, отримав лише три роки з відстрочкою. Так само легко відбувся і Віталій Файнгольд, син депутата Сімферопольської міськради від ПР, який на своєму Bentley розігнався до 171 км/год і збив 25-річну байкершу Ганну Мішуткіну. Суд засудив Файнгольда-молодшого до двох років умовно.
Щось схоже відбувається і зі злочинцями-міліціонерами. Уже другий рік триває епопея з розслідуванням справи про смерть в одному з київських райвідділів міліції студента Ігоря Індила. Незважаючи на регулярні акції протесту і публікації в ЗМІ суд амністував одного з працівників МВС, якого правозахисники підозрюють в застосуванні тортур до студента, в результаті яких той і помер. А другого фігуранта справи – ще одного співробітника міліції – хоч і засудили до п'яти років в'язниці, але дали відстрочку.
За останні кілька років сталося ще кілька випадків, в яких працівники МВС вийшли сухими з води в ситуаціях, коли з рядовими громадянами вчинили б за всієї суворості закону.
На тлі цих історій випадок з Макар став черговою ланкою в ланцюзі правопорушень, скоєних представниками влади. Соціолог Ірина Бекешкіна, керівник фонду Демократичні ініціативи, впевнена: миколаївські події ще раз продемонстрували, що спеціалізовані органи, які повинні наводити лад у суспільстві, втрачають будь-яку повагу і довіру до себе. У таких випадках і починає діяти громадянське суспільство – створюються громадські структури, покликані боротися проти беззаконня в органах правопорядку.
У Миколаєві кількість стала переходити в якість. Швидкий,хоч і не остаточний успіх – миттєве затримання підозрюваних, грандіозний резонанс у ЗМІ, реакція з боку вищих чиновників, – та й сама жахливість злочину дали активістам впевненість у власних силах
У Миколаєві кількість стала переходити в якість. Швидкий, хоч і не остаточний успіх – миттєве затримання підозрюваних, грандіозний резонанс у ЗМІ, реакція з боку вищих чиновників, – та й сама жахливість злочину дали активістам впевненість у власних силах.
"Люди побачили алгоритм, побачили спосіб, як можна впливати на владу. Як можна домагатися того, чого вони роками не домагалися. І будуть його використовувати", – упевнений Онофрійчук.
У такій ситуації влада, на думку Бекешкіної, терміново повинна переглянути гучні справи, у яких фігурують працівники міліції, прокуратури, судів чи діти еліти. Якщо цього не зробити, довіра до правоохоронців впаде до критичного рівня. І тоді стежити за дотриманням законності стане вулиця, що може привести владу до тяжких наслідків.
________________________________________________________________________________
Закон вулиці
Тільки за останні два роки пересічні українці кілька разів зверталися до останнього засобу – масових акцій, – щоб закликати правоохоронців дотримуватися закону
18 травня 2010 року
В ніч з 17 на 18 травня в Шевченківському райвідділі міліції Києва помер 20-річний студент Ігор Індило. Судмедекспертиза встановила, що смерть настала від закритої черепно-мозкової травми та крововиливу в мозок. За версією міліції, Індило був п'яний і, падаючи назад, вдарився головою. Правозахисники стверджують, що причиною смерті стали дії правоохоронців.
На лаві підсудних опинилися співробітники відділку Сергій Коваленко та Сергій Приходько, яких звинуватили в перевищенні влади і службовій халатності. Але в грудні 2011 року суд амністував Коваленка через наявність у нього малолітнього сина, а Приходька хоч і засудив до п'яти років в'язниці, але дав два роки відстрочки.
Менш ніж через два тижні після інциденту в десяти містах України пройшли мітинги, учасники яких вимагали покарати винних у смерті студента. З того часу акції з вимогами справедливого розслідування справ проходять регулярно. Остання з них відбулася в січні 2012 року одночасно в Києві, Житомирі та Сімферополі. Присутні протестували проти безкарності міліціонерів і пообіцяли посилити активність, домагаючись перегляду справи.
4 вересня 2011 року
34-річний Віталій Запорожець, житель села Семиполки, що на Київщині, застрелив з рушниці начальника Калятинського селищного відділу міліції майора Миколу Симоненка. За версією слідства, Симоненко був убитий після того, як зробив зауваження п'яній компанії в барі. Але, за словами очевидців, майор сам був п'яний, погрожував Запорожцю і спровокував бійку.
Односельці встали на захист Запорожця, стверджуючи, що вбитий міліціонер тримав у страху весь район, займався вимаганням, кришуванням і регулярно влаштовував п'яні рейди. Жителі Семиполків зібрали для Запорожця гроші на адвоката і з моменту затримання обвинуваченого влаштовують пікети з вимогою виправдати односельця.
Зараз мета адвокатів – замінити для Запорожця статтю з "навмисного вбивства" на "вбивство у стані афекту". За їхніми словами, слідство досі не допитало ключових свідків у справі, а в матеріалах розслідування відсутні зразки крові вбитого, які доводять, що Симоненко був п'яний. Розгляд справи триває.
20 жовтня 2010 року
Син прокурора Жовтневого району Дніпропетровська Дмитро Рудь на своєму джипі Toyota Prado збив трьох жінок на пішохідному переході і втік з місця аварії. Дві жінки померли відразу, ще одна постраждала померла в лікарні.
Рудя затримали і порушили кримінальну справу за порушення правил керування транспортним засобом, що спричинило травмування або смерть одного або кількох осіб. Влітку 2011-го його відпустили під підписку про невиїзд, а у справі були призначені тривалі експертизи. Побоюючись, що злочинець зможе піти від відповідальності, з вересня активісти стали проводити регулярні акції і пікети.
У грудні Рудя засудили до п'яти років в'язниці, після чого прокуратура зажадала суворішого вироку. Засідання апеляційного суду у справі тривають, однак через хворобу засудженого постійно переносяться. Наступне засідання призначене на 3 квітня.
23 лютого 2012 року
32-річний автослюсар Володимир Олексюк зник з палати лікарні в Боярці, де лікував виразку. Як тільки про його зникнення стало відомо, до лікарні стали сходиться родичі і друзі зниклого, вимагаючи від співробітників лікарні негайних пояснень. Ті їх дати не змогли, після чого люди звернулися до міліції. Але й там вони відповіді не отримали.
Нез'ясовна пасивність правоохоронців у справі пошуку Олексюка привела до того, що 3 березня близько 300 пікетувальників зібралися біля стін МВС України в Києві, вимагаючи вжити всіх необхідних заходів для його виявлення. Поки що в міністерстві розглядають можливість передачі слідства у справі начальнику Головного слідчого управління МВС.
17 березня 2012 року
У Запоріжжі 51-річний бізнесмен, який повертався додому на своєму автомобілі, на тісній вулиці вступив у суперечку з двома молодими людьми, які нібито заважали йому проїхати. Після цього підприємець відкрив стрілянину. В результаті один з його опонентів помер на місці, другий помер у лікарні.
Жителі міста вийшли на вулиці з вимогою покарати бізнесмена, чиє ім'я до цього часу не розголошується, стверджуючи, що міліція намагається зам'яти розслідування, оскільки один із синів того, хто стріляв, працює в прокуратурі.
Після акції правоохоронці змушені були заявити, що слідство ведеться об'єктивно, а син того, хто стріляв, який працював у прокуратурі, уже написав заяву про звільнення.
Дані інформаційно-довідкової служби Корреспондента
***
Цей матеріал опубліковано в № 11 журналу Корреспондент від 23 березня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.