Корреспондент: Справа труба. Інтерв'ю з одним з найкращих джазових трубачів світу Крісом Ботті

Кріс Ботті, один з найкращих джазових трубачів світу і за сумісництвом лідер рейтингів чоловічої краси, напередодні концерту в Києві в інтерв'ю Андрію Алфьорову в № 11 журналу Корреспондент від 23 березня 2012 року, розповів про свою кар'єру, школу життя від Стінга і концерти в Білому домі.

Високий блондин з блакитними очима, Кріс Ботті, мабуть, перший джазовий трубач, який став іконою стилю і потрапив у найрізноманітніші списки найкрасивіших людей світу. Проте світову славу американцеві, який веде життя метросексуала, принесли не стільки віртуозне володіння трубою і приваблива зовнішність, скільки співробітництво з поп-зірок на зразок Френка Сінатри, Андреа Бочеллі і Стінга.

У джазі спільні проекти з представниками поп-музики вважаються моветоном, і багато його колег образилися б на подібні пропозиції. Але Ботті зумів отримати з цього симбіозу максимум, додавши до елегантності аристократичного джазу мегапопулярність естради.

Світову славу американцеві, який веде життя метросексуала, принесли не стільки віртуозне володіння трубою і приваблива зовнішність, скільки співробітництво з поп-зірок на зразок Френка Сінатри, Андреа Бочеллі і Стінга.

В результаті на концертах Ботті аншлаги, його запрошують на заходи на зразок Голлівудського балу або на церемонію вручення Нобелівської премії. В Україні його найближче виступ відбудеться 3 квітня в Міжнародному центрі культури і мистецтв.

І поки елегантний костюм від Тома Форда чекає концерту, Ботті, одягнений у звичайні джинси і сіру футболку, розповів Корреспонденту про батька джазу Майлза Девіса, уроки, які йому дав Стінг, і про концерт для американського президента.

- Крісе, чому все-таки труба?
- О, я такий радий, що вибрав трубу, - навколо стільки гітаристів розвелося! А з трубою вибитися в люди було більше шансів. (Сміється.) Я почав займатися музикою, так як у мене не пішло зі спортом. А коли ти юний, хочеш робити щось, чим би міг пишатися. Ніхто ж не хоче просто плисти за течією! Я був досить дисциплінований і раптом одного разу почув музику Майлза Девіса. В той момент я зрозумів, що хочу займатися в житті.

- Девіс говорив, що білі музиканти занадто дисципліновані, а чорним не вистачає майстерності. Але якщо об'єднати їх, отримаєш чудовий звук, соковитий і фактурний. Ви вірите в таку комбінацію?
- А він нічого не говорив про екстрабелих музикантів? Блідих і блондинистих, як я? (Сміється.) Майлз завжди хотів бути провокативним, тому й дозволяв собі відпускати подібні тези на тему расизму та інших ярликів. Але він жив в інший час. Тоді, в 1950-1960-х, це допомагало йому вибитися. Я ж не має наміру витрачати на це своє життя.

- Так, але у вас на сцені така комбінація присутня.
- Я граю з найкрутішими музикантами, які є сьогодні на світовій сцені, з представниками різних музичних жанрів. І в такому разі мені байдуже, вони чорні, білі чи азіати. Так що філософія Девіса про те, що якась комбінація може допомогти звучанню групи, - нісенітниця. Я шукаю сильних музикантів.

- Вам пощастило: з вами виступає Ліcа Фішер, штатна вокалістка The Rolling Stones. У неї голос такий, що мурашки по шкірі.
- Так-так, до слова про великих. Вона фантастична співачка. Мені невимовно пощастило: ми зустрілися, я зрозумів, що крутіше за неї просто бути не може, запросив виконати зі мною кілька номерів. Вона була настільки люб'язна, що погодилася! Вона неймовірно потужний професіонал, приємний в спілкуванні і комфортний в роботі. З нею дуже цікаво і легко!

- Більше за інших ви грали зі Стінгом, з яким вас досі асоціюють. Чому ви в нього навчилися? - Я вважаю, що мій успіх як сольного артиста побудований на кількох китах - постійні гастролі, талановита група і саме те, чого мене навчив Стінг. Він постійно говорив мені: "Кріс, мені не потрібно, щоб ти собі в тіні там грав. Вийди в світло софітів, покажи себе! А я в стороні на басу пограю". Він розумів: чим більше я сподобаюсь публіці як трубач, тим більшого успіху доб'ється його шоу. І та ж публіка в кінцевому підсумку виграє.

Розумієте, це частина роботи доброго лідера групи - відійти в сторону і дати публіці насолодитися грою колег. Це те, чого я навчився у Стінга, - оточувати себе тільки найкращими музикантами. Він робить не шоу імені себе, а прагне поставити цілу виставу з участю всіх, хто стоїть на сцені. Це, звичайно, певною мірою старомодно, ще Сінатра так працював.

Стінг також прищепив мені любов до гастролей. І, повірте, це 100%-во працює. Я ніколи не сиджу на місці, я в дорозі 300 днів на рік.

- Нічого собі! Вдома буваєте?
- У мене резиденція в Лос-Анджелесі, але я там проводжу максимум кілька місяців у році

- Який з ваших виступів запам'ятався найбільше? Перед ким із політиків чи знаменитостей?
- Та які політики? Я в минулому році грав на званому вечорі в Білому домі. Вшановували президента Китаю. [Президент США Барак] Обама запросив безліч гостей: були [екс-президент Білл] Клінтон з сім'єю, [ексдержсекретар] Кондоліза Райс, [телезірка] Опра Уїнфрі і ще багато всяких впливових персон. Але не в них справа. (Сміється.)

Я грав мою улюблену композицію My Funny Valentine з Хербі Хенкоком за роялем! З музикантом, який записував її в 1956-му, акомпануючи Майлзу Девісу! Ця пісня визначила мою долю! І тут я - простий скромний хлопець зі штату Орегон - через 49 років на одній сцені з легендою, яка цю пісню створила! Я ледь свідомість не втратив від урочистості моменту.

***

Цей матеріал опублікований у № 11 журналу Корреспондент від 23 березня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.