Корреспондент: Марсіанська одіссея. Космічні агентства розробляють ідею заселення Марса
До підготовки освоєння Марса, призначеного другим домом для людства, впритул наблизилися США, Китай, а також Росія, яка об'єднала зусилля з ЄС. Майже всі учасники міжпланетної гонки планують висадитися на Червоній планеті вже через 20 років, пише Олексій Бондарев у №15 журналу Кореспондент від 20 квітня 2012 року.
Головний герой знаменитого голлівудського блокбастера Згадати все мріяв провести відпустку на Марсі, і коли він все-таки опинився на Червоній планеті, з'ясувалося, що він – секретний агент, який перейшов на бік повстанців. Вони боролися проти уряду, який приховував від людей правду, що на Марсі є запаси повітря.
Не виключено, що у відносно недалекому майбутньому Марс надасть людям можливість не тільки перевірити, чи є там повітря, але й непогано проводити відпустку, вважає канадський журналіст Майк Флінн, який давно пише про освоєння космосу.
Тепер мова йде не про польоти на Місяць, колонізація якого не уявляється особливо перспективним завданням, а про освоєння Марса – найбільш придатного для життя серед усіх планет Сонячної системи
Після деякого затишшя в космічній сфері у 2000-х роках настає ренесанс. Найбільші держави згадали про те, що освоєння Всесвіту може мати стратегічне значення для майбутнього людства, і знову заговорили про активізацію космічних програм, каже Флінн. Причому тепер мова йде не про польоти на Місяць, колонізація якого не уявляється особливо перспективним завданням, а про освоєння Марса – найбільш придатного для життя серед усіх планет Сонячної системи.
Якщо на зорі космонавтики, у 1960-х, на орбіті і за її межами конкурували лише дві наддержави, США і СРСР, то сьогодні гравців у галузі стало більше.
Спадкоємиця Радянського Союзу Росія, як і раніше, бачить себе великою космічною державою, але відсутність фінансів придушує амбіції Москви, зазначає американський оглядач Гіл Сіммонс. До активів Росії можна віднести хіба що феноменально живучі ракети-носії Союз, які сьогодні, після відправлелння на пенсію американських шатлів, залишилися єдиним засобом зв'язку з Міжнародною космічною станцією.
Парадоксально, але головною проблемою США також є брак фінансування. Через дорожнечу ще на початку 2000-х почалося згортання раніше грандіозних планів NASA. Спочатку відмовилися від створення кораблів на заміну застарілим шатлам, потім поклали на полицю плани повторної висадки на Місяці.
Пекін демонструє похвальні амбіції в освоєнні позаземного простору, каже Сіммонс. З кожним роком успіхи китайської космічної програми вражають все більше. В поточному році, наприклад, китайці вперше відправлять у політ жінку.
Масштабні й плани Євросоюзу. Старий Світ раніше ніколи не демонстрував такого завзяття щодо космосу, як сьогодні, зазначає Сіммонс. Причому, розчарувавшись у партнерстві зі США, європейці кинули всі сили на дружбу з Росією.
Реконфігурація сил суттєво вплинула і на цілі, які тепер ставить перед собою людство, каже Флінн. Якщо на початку 1990-х найбільший інтерес у космосі викликав Місяць, то сьогодні пріоритети змінилися. Нова мета людства у позаземному просторі – більш корисний Марс.
Європейський підхід
Спільне дітище Європейського космічного агентства (ESA) і Роскосмосу отримало назву ExoMars. На початку квітня представник Роскосмосу Ганна Ведіщева повідомила пресі, що керівництво компанії і ESA дійшли згоди щодо спільних планів освоєння позаземного простору.
У РФ недостатньо грошей для рівноправної участі в проекті, каже Сіммонс, тому вона хоче, щоб використання її ракет-носіїв Протон розглядалося як внесок у проект. До того ж частину дослідницької апаратури для місій нададуть російські НДІ, а результати польотів стануть науковим надбанням рівною мірою ЄС та Росії.
ESA згодне на такі умови. І це не дивно, вважає Сіммонс, оскільки РФ сьогодні є монополістом на ринку космічних перевезень. Ще кілька років тому в певних колах на Заході було прийнято сміятися над російськими технологіями, які недалеко пішли від тих, за допомогою яких відправляли на орбіту Юрія Гагаріна, каже експерт, але коли NASA відмовилося від шатлів, з'ясувалося, що ці відсталі технології – головний двигун прогресу в галузі.
Вартість проекту воістину космічна – близько $ 1,4 млрд.Офіційні особи
Роскосмосу і ESA поки відмовляються говорити про подальші плани. Однак очевидно, що збір даних в ході ExoMars повинен привести до підготовки
пілотованої місії
Місія ExoMars складається з двох етапів. Перший стартує у 2016 році запуском Trace Gas Orbiter – орбітального апарата, який займеться вивченням атмосфери Марса. Два роки по тому розпочнеться другий етап місії, що передбачає відправку на поверхню планети марсохода з різноманітним обладнанням.
Вартість проекту воістину космічна – близько $ 1,4 млрд. Офіційні особи Роскосмосу і ESA поки відмовляються говорити про подальші плани. Однак очевидно, що збір даних в ході ExoMars повинен привести до підготовки пілотованої місії. Найбільш ранній термін її здійснення – приблизно 2033 рік.
Зоряно-смугастий Марс
У 1992 році президент США Джордж Буш доручив NASA скласти попередній план і кошторис польоту людини на Марс. Була озвучена вбивча цифра – $ 400 млрд. Програму відразу ж зарубали, каже Флінн.
У 2004-му президент Джордж Буш-молодший озвучив довгостроковий план розвитку NASA, що передбачає повернення на Місяць й у віддаленому майбутньому – політ на Марс. Першочерговим завданням стала розробка корабля, здатного замінити застарілі шатли. Проект отримав назву Constellation, він передбачав появу до 2010 року корабля Orion, на якому астронавти зможуть літати до МКС.
Прогнозувалося, що до 2020-го Orion здійснить перший пілотований політ до Місяця, а до 2024-го на Місяці з'явиться постійно діюча база
Прогнозувалося, що до 2020-го Orion здійснить перший пілотований політ до Місяця, а до 2024-го на Місяці з'явиться постійно діюча база, де астронавти зможуть підготуватися до польоту на Марс, умовно запланований на 2037 рік.
2010-й давно минув, а корабель Orion так і не став штатним засобом пересування для американських астронавтів, констатує Флінн. Навіть більш, президент Барак Обама виступив із заявою, що метою NASA повинен стати не Місяць, а Марс.
"Це перекреслює плани створення місячної бази, – зазначає Флінн. – Тепер NASA має намір летіти на Марс безпосередньо".
Немов на підтвердження цих планів восени 2011 року космічне агентство запустило нову місію вартістю $ 2,5 млрд. В її рамках поверхню планети вивчатиме марсохід Curiosity.
Піднебесна планета
У другій частині знаменитого роману Артура Кларка Космічна одіссея Китай з тріумфом випереджає США і СРСР у польоті до Юпітера. Щось подібне може статися і в реальності в ході марсіанської гонки, попереджають деякі експерти.
За останнє десятиліття Китай зробив неймовірний ривок в космічній індустрії. У нього є три космодроми, регулярні пілотовані польоти, своя орбітальна станція. Країна, яку ще недавно ніхто не розглядав як серйозного гравця на космічній арені, сьогодні претендує на лідерство.
Майкл Гріффін, колишній глава NASA й активний прихильник реанімації місячної програми, впевнений: Китай опиниться на Місяці раніше, ніж туди повернуться США, причому це станеться вже в найближчі десять років
Майкл Гріффін, колишній глава NASA й активний прихильник реанімації місячної програми, впевнений: Китай опиниться на Місяці раніше, ніж туди повернуться США, причому це станеться вже в найближчі десять років.
На думку Бориса Чертока, одного зі стовпів російської космічної програми, китайці будуть першими, хто висадиться на Марсі, і відбудеться це в найближчі 20 років.
Оглядач порталу Spectrum Джеймс Оберг каже: такий результат дійсно цілком можливий, але за умови, що китайці відмовляться від жорсткого партійного керівництва в космічній сфері.
До цього часу Китай лише намагався в максимально стислі терміни повторити те, що вдалося зробити в космосі Радянському Союзу і США в 1960-х і 1970-х, і більшість його досягнень зроблені скоріше для галочки, вважає Оберг.
"Китайці не будують наукову і технологічну базу, необхідну для того, щоб дійсно освоювати космос", – каже Джоан Джонсон-Фріз, експерт NASA з китайської космічної програми.
Однак з такою оцінкою згодні не всі експерти. "Китайська програма не всеосяжна, –каже Брайан Харві, ірландський історик освоєння космосу. – Але вона фокусується на чотирьох-п'яти галузях, у яких китайці найкращі".
І китайці далекоглядні, вважає Харві. Вони цілеспрямовано йдуть до вирішення завдань, озвучених їхньою програмою ще у 2000 році. Так, недавні випробування місячних зондів дозволили перевірити методику м'якої посадки на поверхню Місяця. Це потрібно хіба що в рамках підготовки до висадки на Місяці пілотованої експедиції, міркують експерти.
Оберг відзначає дві важливі обставини. По-перше, китайці не цураються прямих запозичень у конкурентів. По-друге, у них середній вік провідних фахівців з космосу набагато менший, ніж у їхніх колег з NASA і ESA.
Це означає, що китайці досягнуть зрілості і максимальної продуктивності в космічній сфері через десятиліття чи два, саме коли Марс стане головною метою, підсумовує Оберг.
Великий червоний плюс
Марсіанська доба майже дорівнює земній – вона довша на півгодини. На Марсі є нещільна атмосфера і незначні запаси води. Червона планета – найкраще місце, звідки можна починати освоєння космічного простору, робить висновок астрофізик Ніл Бергер.
Колонізація банального шматка каменю, яким, без сумніву, є Місяць, не принесла б людству ніяких вигод, вважає він, хоча колись і там з'явиться якась база. Люди придумають якесь застосування для Місяця.
Саме Марс може стати другим домом для людства, переконані вчені, жодна інша планета Сонячної системи для цієї мети не підходить. А міжзоряні перельоти за нинішнього рівня технологій можна взагалі не обговорювати
Однак саме Марс може стати другим домом для людства, переконані вчені, жодна інша планета Сонячної системи для цієї мети не підходить. А міжзоряні перельоти за нинішнього рівня технологій можна взагалі не обговорювати, констатує Флінн.
Цей другий дім врятує людство в разі якоїсь глобальної катастрофи, наприклад зіткнення з астероїдом або ядерної війни, вважають вчені.
За словами американського фізика Девіда Кларка, у марсіанської гонки є й інші плюси. "Так само як місячна гонка в 1960-х дала потужний інноваційний поштовх, привівши до розвитку безлічі нових технологій, так і марсіанська гонка стане економічним і технологічним каталізатором у XXI столітті", – вважає Кларк.
Економічний підйом у результаті цієї гонки може окупити витрати на дорогі місії, додає фізик. Для польоту на Марс і його колонізації доведеться розробити складні системи життєзабезпечення, досягти серйозного прогресу в двигунобудуванні, техніці безпеки і комунікаціях, і з часом всі ці досягнення так чи інакше отримають цивільне застосування, каже Кларк.
Столітній корабель
Бурхливі дискусії про те, хто і коли відправить на Марс чергові зонди і марсоходи, не дає відповіді на запитання, коли і якими методами почнеться колонізація, констатує Флінн.
Політ на Марс займатиме в середньому шість-вісім місяців, кожна така подорож буде дуже витратною, тому двостороннє сполучення матиме труднощі.
"Складно уявити, щоб навіть такі багаті держави, як США і Китай, могли дозволити собі хоча б щорічний політ до Марса в найближчі півстоліття", – каже Флінн.
За словами Бергера, офіційні особи NASA завжди ухилялися від прямих запитань про те, за яким сценарієм могла б проходити колонізація: який розмір первісної марсіанської бази, кількість людей, яких необхідно відправити туди, регулярність польотів із Землі і назад.
Сьогодні від подібних запитань відмахуються і в ESA і Роскосмосі. Тим часом, якісь плани в надрах агентств, безумовно, розглядаються, вважають експерти.
Світові вже відомо про один з гіпотетичних проектівNASA під умовною назвою Столітній корабель. Суть проекту в тому, щоб відправляти людей на Марс
безповоротно
Так, світові вже відомо про один з гіпотетичних проектів NASA під умовною назвою Столітній корабель. Розробка ведеться з 2010 року в Дослідницькому центрі Еймса – одній з ключових наукових лабораторій агентства. Суть проекту в тому, щоб відправляти людей на Марс безповоротно.
"За планом на Марс буде відправлена одноразова місія, – пояснює Флінн. – Корабель відвезе людей та обладнання тільки в один бік". Так буде знижена вартість польоту, а корабель, якому не доведеться повертатися, зможе відвезти більше вантажу.
Переселенці спорудять на Червоній планеті першу базу, де будуть вироблятися вода і кисень, а енергію забезпечить доставлений разом з рештою обладнання ядерний реактор. Коли база запрацює, NASA буде доставляти нові порції обладнання і колоністів для її розширення в наступних польотах.
"План не передбачає повернення цих людей, принаймні більшої їх частини, на Землю, – каже Флінн. – Це будуть справжні марсіани".
У NASA не сумніваються, що знайти добровольців для такої місії виявиться нескладно, додає він. На думку Флінна, аналогічний план повинні розглядати й інші учасники марсіанської гонки.
Сіммонс, у свою чергу, впевнений, що якщо освоєння Марса і справді дійде до цієї стадії, то гонка як така закінчиться, в тому сенсі, що її учасники будуть змушені об'єднати зусилля.
"Коли база почне функціонувати, буде дешевше відправляти туди кораблі по черзі від кожної країни, – каже експерт. – Це буде дешевше, ніж утримувати на Марсі кілька баз одночасно".
Марсіанські хроніки
Освоєння Марса триває вже півстоліття. Успіхи поки що незначні – більша частина польотів були невдалими. У найближче десятиліття все зміниться, оскільки Марс – нова надія людства, кажуть в NASA і Роскосмосі
***
Цей матеріал опублікований в № 15 журналу Корреспондент від 20 квітня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.