Корреспондент: Точка зору. Вилікувати майбутнє
Проект Катерини Ющенко Лікарня майбутнього не має шансів на реанімацію. Але якщо дружина екс-президента передасть зібрані гроші на будівництво нового корпусу Охматдиту, вона врятує не тільки свою репутацію, а й пожертвувані українцями кошти, пише оглядач Ірина Соломко у колонці, опублікованій у №25 журналу Корреспондент від 29 червня 2012 року.
Чим більше я дивлюся на життя в Україні, тим більше переконуюся, що якщо державні мужі і жінки подають населенню якісь надії, то роблять це лише для того, щоб після їх відібрати.
Навесні 2006 року Катерина Ющенко, дружина тодішнього глави держави, оголосила, що збере гроші на дуже амбітний і потрібний країні проект – Лікарню майбутнього, ультрасучасну клініку, здатну подарувати надію на життя тисячам українських дітей, переважно хворим на рак. Її словам повірили вітчизняні мільярдери і мільйонери, а також мільйони пересічних громадян, серед яких була і я.
Цей заклик дав рідкісну можливість оцінити жалісливість українців і той ступінь довіри, який викликають у них обіцянки першої леді з такими зусиллями обраного президента.
Виявилося, що країна може пишатися собою: в ході спеціального марафону дружина глави держави зібрала 242 млн грн., з яких 71 млн становили реальні гроші, а ще 171 млн – зобов'язання найбагатших людей країни (бізнесменів Ріната Ахметова, Віктора Пінчука, Сергія Тарути та інших ) купити лікарні новітнє медичне обладнання.
Після закінчення марафону, який відбувся настільки вдало, Фонд Катерини Ющенко оголосив, що унікальна лікарня відчинить свої двері навесні 2009 року.
Фонд Катерини Ющенко оголосив, що унікальна лікарня відчинить свої двері навесні 2009 року. За вікном – літо-2012, а на місці лікарні – вирубані дерева, розритий котлован, заржавілі техніка і паркан
За вікном – літо-2012, а на місці лікарні – вирубані дерева, розритий котлован, заржавілі техніка і паркан. Причому побачити все це (крім огорожі) вкрай проблематично: рядовим українцям, включаючи журналістів, вхід на територію будівництва закритий. Показувати країні найбільшу благодійну чорну діру незалежної України Фонд Лікарня майбутнього не просто не поспішає, а й всіляко опирається цьому.
Два з невеликим роки тому, відразу після того, як Віктор Ющенко залишив будівлю на Банковій, закінчивши свій президентський термін, я робила статтю-розслідування про те, що сталося з Лікарнею майбутнього і що чекає на цей президентський проект далі. Вже тоді мені стало зрозуміло: нічого хорошого йому не світить. Олександр Максимчук, голова правління Фонду Лікарня майбутнього, здивував тоді висловлюванням, що проект першої леді, виявляється, був державним і вся вина за його неспроможність повинна лежати на плечах держави.
Коли фонд зібрав пожертвування, виявилося, мовляв, що цих коштів на реалізацію всієї затії не вистачить, адже загальний бюджет проекту – станом на 2006 рік він складав $ 120 млн, або 600 млн грн., – був утричі більше суми, яку залучила дружина глави держави.
Тому фонд вирішив взяти на себе проектування об'єкта, обладнання та навчання кадрів, а право будувати передав державі. І вона цілком очікувано підкачала.
Чому дружина президента не змогла, використовуючи своє становище, зробити все для прийняття спеціальної держпрограми, що передбачає завершення проекту, – питання швидше риторичне
Чому дружина президента не змогла, використовуючи своє становище, зробити все для прийняття спеціальної держпрограми, що передбачає завершення проекту, – питання швидше риторичне. Адже навіть зібрані кошти створена Ющенко структура не зуміла зберегти, а часом і бездарно розтрачувала.
Так, проектування, отримання дозволів та інженерні роботи з'їли 56 млн грн. з бюджету Лікарні майбутнього. Причому левова частка цієї суми – 46,4 млн – пішла на рахунки британської компанії BDP за розробку проекту, хоча спочатку документацію розробляв український держінститут і робив це безкоштовно.
Витратили так витратили, вже не повернеш. Як не повернеш ще 16 млн грн., що пішли на купівлю устаткування, яке тимчасово передали іншим лікувальним закладам. Але хоча б ця техніка залишилася, що вже добре.
Хочеться вірити, що не пішли в пісок і кілька мільйонів, за які для клініки навчали лікарів.
Усі ці витрати втрачають сенс без самої лікарні, а вона, не існуючи в реальності, не тільки не дає реалізувати потенціал навченого персоналу і закупленого обладнання, а ще й потроху витрачає зібрані всім світом кошти. Щомісяця на адміністративні витрати проекту йде близько 100 тис. грн. У підсумку на травень 2012-го на рахунку фонду в Укрексімбанку залишилося 61,3 млн так званих "живих" грошей, тобто тих, що були зібрані безпосередньо, а не у вигляді зобов'язань. А це майже на 10 млн менше початкової суми, внесеної колективними зусиллями рядових українців.
Не сприяє збереженню грошей фонду, що лежать собі в банку, й інфляція. Про вплив цього фактора свідчать хоча б дані самого фонду: якщо спочатку проект Лікарні майбутнього коштував 600 млн грн., то тепер, за оцінками співробітників Ющенко, він зажадає 1,306 млрд грн.
Виходячи з цього головним завданням має стати активне будівництво і завершення всіх робіт, але тут співробітники фонду нарікають на державу: не хоче допомогти.
Дійсно, команда Президента Віктора Януковича відверто не поспішає завершувати що-небудь під брендом своїх попередників. Остання ідея, яку озвучив прем'єр-міністр Микола Азаров, звучить так: влада, можливо, добудує Лікарню майбутнього, але лише після того, як завершить власний амбіційний проект – зведення нового лікувально-діагностичного корпусу для київської дитячої лікарні Охматдит.
Проект нинішньої влади ще більш масштабний, ніж у Ющенко: на сьогодні його бюджет складає 1,8 млрд грн. Азаров назвав будівництво нового корпусу першочерговим завданням для влади – українським дітям він, на думку глави уряду, дуже потрібен. Тому прем'єр закликає зібратися і здати будівлю до липня наступного року. Щоправда, чи буде держскарбниця в змозі винести на власних плечах цю затію – велике питання.
Тут у Ющенко з'являється шанс виявити справжнє милосердя: вона, розуміючи, що її ідеї нічого не світить, могла б добровільно передати кошти і зобов'язання, які
залишилися на її проект, – а це в сумі понад 230 млн грн. – на користь нового урядового проекту
У кожному разі, зважаючи на витрати на новий корпус Охматдиту, перспективи Лікарні майбутнього виглядають більш ніж туманними. І тут у Ющенко з'являється шанс виявити справжнє милосердя: вона, розуміючи, що її ідеї нічого не світить, могла б добровільно передати кошти і зобов'язання, які залишилися на її проект, – а це в сумі понад 230 млн грн. – на користь нового урядового проекту. Впевнена, що з цією моєю ідеєю погодяться й інші жертводавці, які, як і я, внесли свою лепту в проект дружини колишнього президента.
Головне не прізвища, які стоять за тим чи іншим благодійним проектом, а кінцевий результат. Тим більше, що наша країна дійсно гостро потребує лікувальних закладів найвищого рівня.
Підтримавши ініціативу влади, Катерина Ющенко не просто повернула б собі добре ім'я, а й показала б, що для неї важливі долі дітей, а не особисті амбіції. І цей приклад, можливо, навчив би чого-небудь вітчизняних можновладців.
***
Ця колонка опублікована у № 25 журналу Корреспондент від 29 червня 2012 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі,заборонено.
Відгуки та коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kpmedia.ua