Корреспондент: Лікувальні грязі. Лист з Непалу

Подорож до Непалу – це сильнодійне щеплення від зайвої гидливості плюс занурення у світ людей, звичайний стан яких – повне щастя, пише Армен Кургінян, економіст за фахом, у журналі Корреспондент від 6 липня 2012 року.

Отже, якщо вам від 10 до 90 і вас, як і раніше, цікавить навколишній світ – вам сюди, до Непалу, на Аннапурну. Тут стежки широкі, як Бориспільське шосе, аборигени привітні і незлобиві, а краєвиди розривають уяву. Хоча спочатку доведеться попітніти на підйомах, збити ноги на спусках, потім померзнути в гестхаусах і нарешті зрозуміти, що за страву вам принесли замість яблучного пирога.

Наш базовий табір розміщувався під горою Аннапурна (8.170 м) і виглядав як селище на 20-30 ліжко-місць. Шість днів ми піднімалися вгору і за три втекли вниз. Це були найкращі дев'ять днів відпустки у моєму житті. Ранній підйом, сумбурні збори поночі, сніговий гірський нічний ліс, підсвічені сходом восьмитисячники – і це все на відстані двох перельотів і мізерним бюджетом у розмірі $1.600 на людину порівняно з матрацним відпочинком за два тижні поневірянь та послуг гіда з Києва.

Ціновий рівень локальних благ приємно здивує навіть скнар: у Непалі триразове харчування сягатиме 30-80 грн. на людину на день, номер у дво- чи тризірковому готелі – близько 40-50 грн. за кімнату. Щоправда, прямо пропорційно набору висоти над рівнем моря зростають і ціни: до гестхаусів, що розташовані на висоті 3-4 тис. м, непальці все тягнуть на собі.

Також вони надають чудову послугу для ледачих або втомлених: $ 20 на добу – і ось уже ваші речі їдуть вгору на спині носія.

Непал, як, втім, і Індія, – найкраще місце для отримання щеплення від
хворобливої ​​гидливості. Катманду – неймовірно брудне і запорошене місто. Хоча ні, це навіть не місто, це – клоака. Тут краще не бачити, як і де готують те, що ти їси

Непал, як, втім, і Індія, – найкраще місце для отримання щеплення від хворобливої ​​гидливості. Катманду – неймовірно брудне і запорошене місто. Хоча ні, це навіть не місто, це – клоака. Тут краще не бачити, як і де готують те, що ти їси. Водою з-під крана краще не митися. Та й немає сенсу – через десять хвилин після душа в тебе знову скрипить пил на зубах.

Лягати спати краще у темряві, щоб не бачити свою постіль. З темнотою проблем якраз немає – тут часто бувають перебої з електрикою.

Непальська какофонія запахів – солодких, різких, часто з незрозумілими відтінками – вона захоплює ще в аеропорту і не відступає протягом двох тижнів перебування. Це схоже на те, як якщо б тебе два тижні активно годували продуктами, яких ти ніколи не куштував…

Непальці доброзичливі та відкриті, за два тижні, проведені з ними, я не помітив на їхніх обличчях ні тіні агресії, ні прихованої злоби

Як бонус за зниження санітарно-гігієнічного порога комфорту – купання у компанії слонів у національному парку Читван – це колишні мисливські угіддя королівської сім'ї. Найдобріші велетні прокатають вас на собі, а потім скупають у дрібній і каламутній річці за смішні 10 грн. з людини. І найголовніше – вони майстерно роблять вигляд, що їм теж подобається з вами возитися.

У політичному плані Непал досить цікавий. Деякий час монархія там межувала з комуністичною більшістю у парламенті. Потім вибухнула громадянська війна, яка тривала кілька років, і за цей час не постраждав жоден турист.

У все це віриш: непальці доброзичливі та відкриті, за два тижні, проведені з ними, я не помітив на їхніх обличчях ні тіні агресії, ні прихованої злоби. Вся їхня нехитра підступність полягає у тому, щоб впарити тобі щось втроє чи вчетверо дорожче за реальну ціну. Хоча у таких випадках вони недовго наполягають та із задоволенням торгуються чи стосується це дрібних сувенірів, чи легких наркотиків, широкий асортимент яких є у кожного другого мешканця Непалу чоловічої статі 20 років і старше.

Різноманітністю страв місцева кухня не може похвалитися: момо (пельмені), далбат (рис з бобовими), покара (овочі у фритюрі) – ось головні пункти меню. У гестхаусах під час підйому на Аннапурну меню скрізь абсолютно однакове і досить широке, готують їжу зазвичай лише одна-дві людини. Таким чином, якщо в таке місце нагряне група з 13 гостей і всі замовлять одну-дві різні страви, то їм доведеться чекати обіду близько 4 годин та обід плавно перетвориться на вечерю.

Звичайний стан непальців – спокій і добродушність, насолода життям – а воно у них далеко не солодке

Звичайний стан непальців – спокій і добродушність, насолода життям – а воно у них далеко не солодке. Спокійне усміхнене щастя розлито в Непалі у теплому солодкому повітрі, в усмішках дітей на узбіччі, воно у приголомшливому поєднанні пейзажів величних гірських кряжів та незайманої природи. Ця країна назавжди залишить у душі незабутній відбиток свободи та щастя.

***

Цей матеріал опубліковано в № 26 журналу Корреспондент від 6 липня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.