Корреспондент: Гастрономічний рай. Лист з Італії

Найбільш досвідчені та вимогливі любителі трапези, вирушаючи до Італії, можуть розслабитися: поганої або «так собі» кави, сирів, вина і піци в цій країні не буває, пише Ігор Кавказький, генеральний директор компанії Прінтчер Україна, у № 29 журналу Корреспондент від 27 липня 2012 року.

Прохолодним осіннім ранком 1600 року до церкви Санта-Марія-дель-Пополо в Римі підійшов 27-річний художник. Його звали Мікеланджело Мерізі да Караваджо – саме той, до імені якого тепер приєднують прикметник "великий". Він приніс два великі полотна, написаних на замовлення церкви – Навернення Савла та Розп'яття апостола Петра. Їх тут-таки повісили в капелі Черазі. І з того часу, з 1600 року, вони прикрашають церкву.

У цьому прикладі вся Італія. Лише в цій країні до мистецтва ставляться не як до привілеїв еліти, а як до повсякденної буденності, з якою і в якій живуть. Лише в Італії можна пити каву та їсти піцу в середньовічному палаццо, жити на тосканській віллі, де фрески написані, можливо, навіть самим Леонардо або кимось із його сучасників, а у звичайному антикварному магазині купити річ, вік якої ніхто навіть не намагається визначити.

Лише в Італії можна пити каву і їсти піцу в середньовічному палаццо, жити на тосканській віллі, де фрески написані, можливо, навіть самим Леонардо або кимось
із його сучасників

За такими враженнями команда з десяти моїх колег, друзів та їхніх дружин вирушила до Італії.

Роздратування, що накопичилося за час збирання та перекладу численних довідок, необхідних для отримання шенгенської візи, моментально випарувалося, коли ми опинилися у римському аеропорті Леонардо да Вінчі.

Я не вперше в Італії, але постійно знаходжу в цій країні щось таке, чого не бачив раніше і що викликає лише захоплення. Це стосується не тільки архітектури, скульптури чи живопису, а й гастрономії. Упевнений, що поганої кави, сирів, вина і піци в Італії не буває. Де б не купувалися ці продукти і скільки б вони не коштували – вони завжди відмінної якості. Можливо "провиною" тому просто "найперша свіжість" італійських продуктів?

Поганої кави, сирів, вина і піци в Італії не буває. Де б не купувалися ці продукти і скільки б вони не коштували – вони завжди відмінної якості

Оскільки мінеральна вода в Італії досить дорога, ми вирішили замінити її вином – стратегічне рішення. Сказано – зроблено. Перша пляшка вина була придбана за 10 євро. І напій нам здався неперевершеним. Потім хтось купив пляшку за 8 євро. І це вино теж виявилося першокласним. В останні дні італійських канікул вина дорожче, ніж за 1,5 євро ми не купували, і воно було завжди терпким, яскравим і запашним.

Та сама історія з твердими сирами на зразок пармезан. Ми намагалися купувати різні сири у великих і маленьких магазинах, на відомих площах і на вокзалах, але ефект був незмінний – "так собі" сирів не було.

Італійці цього разу мені здалися іншими – не такими вже й емоційними. Можливо, криза у тому винна. Лише один раз за час подорожі ми побачили на вокзалі італійку, яка голосно обурювалася. Звичайно, італійці, зібравшись разом, шумлять і жестикулюють, але це завжди тільки позитивні емоції, ніхто ніколи не виражає гучного роздратування, злості чи агресії.

Особливий позитивний настрій залишають італійські застілля: у ресторанах компанії за одним столом, як правило, об'єднують людей трьох і навіть чотирьох поколінь. І обов'язково з дітьми різного віку. При цьому рівень народжуваності в Італії один з найнижчих у Європі.

Діти тут – маленькі божества. Більше захоплення з боку дорослих від усього зробленого їхніми дітьми я бачив лише в Греції

До того ж діти тут – маленькі божества. Більше захоплення з боку дорослих від усього зробленого їхніми дітьми я бачив лише в Греції. Після сієсти, тобто після п'ятої вечора, діти виходять погуляти на вулиці, і вже години до сьомьої, часто одягнені по-дорослому, разом зі старшими йдуть до ресторану. І навіть там вони живуть своїм життям.

Одного разу я бачив, як малюк в якомусь захопленому пориві перекинув кілька келихів і тарілок з їжею. Реакція дорослих була несподіваною: вони стали звинувачувати одне одного в тому, що "не догледіли" і кинулися допомагати офіціантові. Дитина жодного докору не отримала.

Непорушна основа благополуччя Італії – це сім'я, яка живе в пишних декораціях своєї країни, створених століття тому.

Взагалі Італія, незважаючи на вдавану надлишкову експресивність або спонтанність її мешканців, доволі непогано влаштована. Автобуси, потяги, електрички курсують чітко за графіком, який туристу відразу зрозуміти досить важко. Всі водії завжди у формі. І ваша подорож цією країною на її громадському транспорті обов'язково буде комфортною.

У будь-якому місті, навіть у Римі, який італійці так і не віддали на заклання туристам, як наприклад Флоренцію, пішохід – "священна корова" для будь-якого автомобіліста. Італійці майстерно керують і велосипедами, і автомобілями, і автобусами, і завжди якось безшумно й архіповажно до всіх, хто йде або їде поруч.

І хоча з паркінгом деякі проблеми, але хаотично припаркованих автомобілів немає, а тротуарами, як не дивно для киян, великі джипи з мініатюрними блондинками не їздять. Та й великих машин в основному небагато, а дорогами їздять малолітражки, досить часто неєвропейського виробництва.

У римському готелі під час поселення високий чорношкірий атлетичного складу адміністратор на ім'я Володимир вибачився за свій нежить і червоні очі. "Наша міська влада бореться з римлянами тополиним пухом", – пояснив він, шморгаючи носом і розраховуючи на моє співчуття.

Я спробував зобразити співчуття до долі гордого римлянина Володимира, але не зміг. Мій мозок-провокатор підказував, що пожаліти треба когось іншого, хто через кілька чудових римських і флорентійських днів опиниться в іншому місті з таким само тополиним пухом. Але в той момент навколо мене вирував вічний і прекрасний Рим, і я був по-справжньому щасливим.

***

Цей матеріал опубліковано в № 29 журналу Корреспондент від 27 липня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.