ВВС Україна: Фінансування виборів. З добром по "добро"

Безкоштовна роздача гречки, як виборча технологія в Україні, потроху відходить у минуле. Натомість з'являються кандидати у депутати, що пропонують поділитися добром - своїм із виборцями, і виборцям - із ними.

Водночас у Британії, країні, парламентаризм у якій налічує вже не одну сотню років, "гречка", або ж підкуп виборців сприймається як екзотика. Натомість у США все ще є місце і для "гречки", і для чорного PR-ру, проте країна заслужено пишається участю пересічних громадян у виборчому процесі, включно із його фінансуванням.

УКРАЇНА

Організаційна частина виборів в Україні фінансується із державного бюджету, звідки, наприклад, отримують кошти виборчі комісії - від центральної до дільничної. Реєстрація кандидатів у депутати та агітація здійснюється за рахунок виборчих фондів.

Попередні парламентські вибори відбувалися виключно на партійній основі. Відтак, і їх фінансування здійснювалося за рахунок партійних коштів. Проте навіть тоді, за оцінками спостерігачів, лише 30-40% реальних витрат проходили через касу, решта оплати "товарів та послуг" здійснювалася готівкою. Як і багато реалій української квазі-демократії, фінансування виборів є так само квазі-прозорим, каже Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі Опора.

"Фінансування українських виборів є досить закритою темою, хоча всі кандидати оприлюднюють свої декларації, а по завершенні виборів - інформацію про витрати із виборчих фондів. Тим не менше, тільки 30-40% фінансування іде з офіційних фондів, тобто, більша частина витрат - видатки готівкового характеру із "сірих" фондів кандидатів", - каже експерт, і додає, що тепер, коли половина складу парламенту обиратиметься не за партійними списками, а у мажоритарних округах, можливості для зловживань розширилися.

Але, як каже екс-голова Комітету виборців України, голова аналітичного центру Політика Ігор Попов, з фінансової точки зору треба розрізняти мажоритарні округи, які маловідомі, але грошовиті кандидати купували у партій, та мажоритарні округи, де балотуватимуться відомі політики за моральної та фінансової допомоги своїх партій.

"Деякі партії із центру допомагають своїм кандидатам-мажоритарникам, щоб ті, у свою чергу, посилили результат партії. А інші продавали свою підтримку за внесок у партійну касу. Це, передусім, стосується рейтингових партій, до яких хотіли приєднатися нерейтингові політики. І ці внески могли бути досить суттєвими. Як правило, це робиться непрозоро, і навіть може бути приховано від керівних органів партії, і у самій партії про це можуть знати лічені особи, - лідер, і його ліва чи права рука. Реального балансу і бухгалтерії ніхто не знає", - каже Ігор Попов.

З добром до людей чи по добро від людей?

Утім, є і ще один варіант боротьби за мажоритарний округ, на який поки що наважуються лише одиниці. Так, юрист Тетяна Монтян, яка змагатиметься за один із округів у столиці, а також відомий опозиційний політик, один із учасників студентської "революції на граніті" Олесь Доній, заявили, що спробують зібрати гроші на виборчу кампанію від своїх прихильників через відритий банківський рахунок.

"Реєстрацію я можу собі дозволити. А на передвиборчу кампанію я буду звертатися до громадян. Буде відкритий кандидатський рахунок. Мої прихильники живуть не в одному окрузі, а розкидані по всій Україні. Будемо звертатися, це фактично народні вибори, ідея яких — проти грошей", - заявив Олесь Доній, нині депутат від НУНС та кандидат-самовисуванець.

З іншого боку, є такі кандидати, які не очікують добра від людей, а самі ідуть із ним до народу. Наприклад, секретар Київської міської ради Галина Герега балотується як самовисуванець у одному зі столичних округів. Впродовж останніх місяців мешканці цього округу спостерігають раптову появу імені кандидата та гасла "З добром до людей (дітей)" на лавочках, поштових скриньках та дитячих майданчиках.

Гречка forever?

Якщо орієнтуватися на виборче законодавство, то це мало чим відрізняється від безкоштовної роздачі гречки, і може кваліфікуватися, як підкуп виборців - каже Ольга Айвазовська. Проте доводити це нема кому, та і марно, - покарання за це український закон не передбачає:

"Згідно чинного законодавства, навіть згадування імені кандидата є виборчою агітацією. Так само, надання товарів, послуг, цінних паперів за заниженими цінами або безоплатно, що супроводжуються закликом голосувати "за" чи "проти" кандидата, або згадується його ім'я, є підкупом. Вся агітація має бути проплачена у безготівковій формі із офіційних рахунків кандидатів. Проте чинне законодавство чітко регламентує порядок фінансування, але не регламентує і не переслідує за порушення порядку ведення агітації та витрачання коштів із джерел поза межами виборчого фонду", - каже експерт.

Водночас Ольга Айвазовська називає цікавим прецедентом спроби деяких кандидатів заручитися не тільки моральною, але й матеріальною підтримкою виборців.

"Це є поширена міжнародна практика, але в Україні з'являються лише перші прецеденти, перші спроби "капіталізувати" свою політичну репутацію. Набагато легше знайти одного-двох фінансових донорів, і взяти перед ними політичні зобов'язання захищати їх інтереси після перемоги на виборах, ніж займатися фандрейзінгом, збирати ресурси від прихильників, такому кандидату треба витратити вдвічі більше зусиль і часу. Хоча я дуже сподіваюся, що за результатами цих виборів, все ж таки, будуть приклади "історій успіху", коли перемогла прозора і якісна кампанія, а не те, що є "медіа-вірусами", у яких є гасла, є велика медіа-присутність, і, досить часто, розгорнута благодійна діяльність, яка, фактично, є підкупом виборців", - каже Ольга Айвазовська.

Водночас Ігор Попов вважає, що за наявних обставин, коли успішні вибори на мажоритарному окрузі потребують значних фінансових витрат, розраховувати лише на підтримку прихильників досить наївно:

"Оскільки в округ входить близько 180 тисяч виборців, для того, щоб вони дізналися про кандидата, зрозуміли його гасла і програму, все одно мають бути якісь витрати. І сподіватися на те, що без бюджету можна перемогти на виборах, - це, звичайно, наївно. Навіть для "розкрученого", розумного кандидата із виходом на якісь медіа-ресурси треба мати принаймні мільйон гривень, щоб хоча би мріяти про перемогу. А загалом, за оцінками оглядачів, загальний бюджет переможця-мажоритарника складає близько мільйона доларів", - каже експерт.

Ігор Попов також вважає, що і кандидати, які ідуть з добром до людей, і ті, хто очікують добра від людей - орієнтуються на різних виборців:

"Для одного виборця важливими є якісь етичні норми, майбутня діяльність кандидата. Як правило, такий виборець сам буде шукати інформацію про кандидата, цікавитись ним. Для інших виборців важливішим є отримання безпосередньої допомоги, як правило, матеріальної. Зазвичай, це або виборці, які повністю розчарувалися у тому наборі кандидатів, що їм пропонується, або це виборці, які, дійсно, мають низьке соціальне забезпечення, і тому для них навіть гречка є вирішальною для прийняття рішення, за кого голосувати, - каже Ігор Попов і пояснює логіку виборця, що піде голосувати у жовтні 2012 року. - Виборець розуміє, що альтернативи немає, за останні роки вже політики всіх кольорів побували при владі, виборець їх оцінив. І якщо він не бачить політиків іншого типу, вибори перетворюються на конкурс "хто краще поділиться", і саме тому ми часто чуємо, що "крадуть усі, але цей хоч трохи людям щось зробив". Це дуже примітивна демократія, але це є наші реалії".

США

І на батьківщині фандрейзінгу є своя "гречка"

Фінансування виборчої кампанії у США відбувається на кількох рівнях, і самими ж американцями часто називається прикладом досягнень вітчизняної демократії.

Фінансування з федерального бюджету кандидата у президенти досягає 80 мільйонів доларів, але оскільки роль держави активно контролюється суспільством, громадяни можуть і беруть участь у фінансуванні виборчої кампанії.

Методи зборів коштів різняться від організації певною корпорацією грандіозної вечері в Нью-Йорку із спеціальними квитками за одним столом із Міттом Ромні, до миття машин студентами за долар для виборчого фонду улюбленого кандидата.

Окрім федерального фінансування, корпоративних спонсорів, важливу роль відіграє інтернет-фандрейзінг. Цей спосіб став особливо поширеним, коли більшість корпорацій утримувались від фінансування кампанії Джорджа Буша молодшого через його плани війни в Іраку. Тоді внески у сто доларів інтернет-користувачами багатомільйонного населення США принесли значні кошти у виборчий табір Буша.

"Я - Барак Обама, і я схвалюю цю рекламу", – дивна на перший погляд фраза перед рекламою на телебаченні означає, що її фінансували з офіційного виборчого фонду Обами. Однак паралельно існують так звані "комітети політичної дії" (PAC), існування яких стало можливим завдяки величезної ролі у США права на висловлювання. Обама може сказати, що зовсім не знайомий з людьми, які збирають гроші на його кампанію, і буде правий. PAC приймає дотації від громадян, а не корпорацій, а індивідуальні внески не можуть перевищувати $5,000 на рік.

"Гречка" на американський манер

Боротьба за голоси виборців у США як і всюди, націлена особливо на бідні верстви населення. Демократична партія історично користувалась своєрідною "гречкою" для бідних емігрантських груп, в якості якої виступало робоче місце. В окремих містах демократи їздили по бідних районах і обмінювали майбутні голоси на робочі місця. Республіканці, які розраховували і розраховують на середній клас, відверто називали це корупцією, і втрачали голоси виборців, особливо індустріальних штатів США.

Сьогодні методів купівлі-продажу голосів практично немає, а боротьба за виборців відбувається на рівні апеляції до цінностей, які сповідує та чи інша соціальна група. Втім "чорні методи" боротьби за виборців не є винятком. Так, днями величезного розголосу набула онлайн-реклама, де кандидат у віце-президенти від республіканців Пол Райан ніби скидає у прірву стареньку бабусю у кріслі. Реклама намагалась "наочно" показати американцям похилого віку, що республіканці хочуть відібрати в них соціальні пільги на медичне обслуговування. Автором реклами виступила ліберальна група Фонд за прогресивну політику, а рекламу вже почали показувати в Огайо, Вісконсині і Флориді – штатах, у яких живуть здебільшого "незалежні виборці", які не мають чітких політичних уподобань.

БРИТАНІЯ

Парламентаризм з традиціями та гречка як екзотика

"Це було би дуже незвичайно”, - після короткої паузи відповідає представник неурядового аналітичного центру Institute for Government на запитання, чи здивували би його свіжопофарбовані лавочки у місцевому сквері з оголошенням, що це зроблено зусиллями і з найкращими побажанням від місцевого кандидата на виборах. Відповіді на наступне запитання BBC Україна про те, чи було би це порушенням закону, також передувала пауза і непевне: "думаю, що ні". Запитувати про можливість роздавання виборцям гречки було би недоречним, бо гречана крупа в Англії є надто екзотичним продуктом.

Чи можна стверджувати, що усі британські політики святі, а виборці свідомі і непідкупні? Ні! Речниця Виборчої комісії Великої Британії Розмарі Девенпорт пояснює, що її відомство постійно розглядає звинувачення про порушення під час виборчого процесу. Розслідування провадить поліція, яка упродовж минулого року зареєструвала 270 таких скарг.

В одному з останніх звітів Виборча комісія подає один з прикладів порушення на місцевих виборах у травні 2011 р.

"У місті Борнемут кандидат балотувався на виборах місцевого органу влади, порушивши закон, бо був при цьому працівником місцевої ради. Підписавши декларацію про те, що йому ніщо не забороняє балотуватися, кандидат порушив статтю 65A(1A) Акту про вибори. Кандидата попередили, що комісія зафіксувала факт подання неправдивої інформації у його декларації. Проте він не брав участі у виборах і всіляко співпрацював з поліцією під час допитів. Він не був обраний і справа була закрита".

Підкуп на британський манер

У короткому зведенні правил Виборчої комісії подарунки виборцям з метою впливу на процес голосування названі хабарництвом, що карається судом. Виборча комісія також жорстко регулює витрати на виборчі кампанії. Під час найдовшої парламентської виборчої кампанії кандидат має право витратити до 25 тисяч фунтів і по 7 пенсів на кожного зареєстрованого виборця. Кандидат зобов’язаний повідомляти про джерела фінансування своєї кампанії. Правила вимагають, щоб пожертви сумою понад 50 фунтів були документально зареєстровані. Виборча комісія вимагає, щоб кандидати документували надходження і витрати з підтвердженням у вигляді чеків, квитанцій тощо.

Переважну більшість кандидатів на загальних британських виборах визначають партійні активісти округів, і саме на партійні ресурси розраховують більшість кандидатів.

Партії зобов’язані декларувати свої надходження Виборчій комісії, яка регулярно публікує в інтернеті звіти про їх надходження і видатки. Пожертви на користь партії, які перевищують 7.500 фунтів повинні бути задокументовані з вказуванням імені жертводавця.

Цинізм і преса як запобіжники підкупу

Британському парламентаризму понад 300 років, і за цей час тут бачили і зваблювання виборців харчами. У 19 сторіччі ця проблема була настільки поширеною, що парламент запровадив спеціальний закон, який кваліфікує щедрі пригощання і подарунки як підкуп. Закон 1983 року це підтвердив і зараз такі порушення караються одним роком в’язниці або штрафом на необмежену суму.

І незалежні фахівці, і представники виборчої комісії в інтерв’ю BBC Україна наполягали, що британська виборча система далеко не ідеальна. Порушення трапляються і порушників судять, а тема удосконалення правил виборчого процесу та фінансування кампаній ніколи не сходить з політичного порядку денного.

Що стосується підкупу виборців, то переважає думка, що спроби звабити британців на виборах подарунками у багатьох випадках були би контрпродуктивними для політиків. "Британські виборці дуже цинічні, - переконує представник Institute for Government. - Побачивши бурхливу витратну діяльність кандидата, вони, насамперед, прагнули би дізнатися звідки у нього зайві гроші? Такий стиль кампанії налаштував би багатьох проти того кандидата і привабив би увагу "зубатої" британської преси".

Відносну чистоту виборчого процесу у Великій Британії забезпечує поєднання багатьох чинників, серед яких лише кілька найголовніших: верховенство вироблених століттями законів і відкритість та прозорість, які підкріплені свободою потужної преси, котра успішного розвіює політичну наївність виборців.

Джерело: ВВС Україна