Корреспондент: Точка зору. Порятунок рядового Лунтика

Національна комісія з питань захисту моралі з подачі маргінальних релігійних організацій розгляне питання про те, чи несуть сучасні мультфільми загрозу для виховання дітей, пише журналістка, психіатр за освітою Анастасія Касьян у колонці, опублікованій у №35 журналу Корреспондент від 7 вересня 2012 року.

Лунтик, Маша і ведмідь, Сімпсони, Покемони - ці та багато інших сучасних мультфільмів всерйоз турбують сучасних охоронців моралі.

Із брошурою про шкоду від мультфільмів, що стала основою для початку хрестового походу проти улюблених дитячих героїв, можна ознайомитися, наприклад, на сайті із промовистою назвою Сім'я під покровом Богородиці. І, до речі, нещасні мультики не найстрашніша і далеко не єдина загроза, на думку авторів сайту. Найпопулярніша новина на сайті на момент написання цієї статті називається промовисто - Українських школярів хочуть навчити любити геїв та негрів.

Але повернемося до мультиків. Автори дослідження стверджують, що сучасні мультфільми є загрозою для наших дітей. Під гарячу руку потрапили нібито ювенальний шедевр російських аніматорів Маша і ведмідь, в якому неповнолітня злочинниця катує і всіляко використовує доброту дурного ведмедя, і нещасні и, які "систематично виховують у дитині людину-дебіла" та пропагують гомосексуалізм.

Дісталося й Шреку, який пропагує всілякі збочення – один факт того, що осел одружується із тітонькою-драконом чого вартий. Покемони нібито привчають дітей до садизму. А Губка Боб робить із невинних малюків гомосексуалістів. Та й взагалі діснеївські мультфільми здаються авторам дослідження порнографією та дитячими гей-парадами.

Поки невідомо, коли комісія із захисту моралі – організація, яка вже не раз різнилася шедевральними рішеннями, - буде розглядати питання про збочені мультики, та чим закінчиться вся ця історія. Але сам факт того, що комісія з ентузіазмом відреагувала на брошуру, вельми красномовний. Навіть якщо цього разу Лунтику та іншим пощастить, то хто знає, чи закінчаться на цьому нападки на улюблені мультфільми наших дітей.

Знаєте, "охоронців моралі" в Україні вистачає

Це і сумно й смішно одночасно. Для початку: Сімпсони, Південний парк, Футурама та Гріффіни - це мультфільми для дорослих. На них, як і на копченій ковбасі, не стоїть віковий ценз, з якого можна цей продукт вживати. Але ж і їжаку зрозуміло, що не варто давати сервелат беззубому немовляті, а для дитсадівців не потрібно показувати Південний парк. Тому, панове, це іронія та сатира, а не пропаганда та збочення.

Про решту навіть говорити не хочеться. Якщо сильно захотіти, то можна звинуватити класичний фільм Сніданок у Тіффані з Одрі Хепберн у пропаганді дармоїдства, а Красуню з Джулією Робертс - у пропаганді проституції.

Нам, хто виріс на Томі і Джеррі, теж пророкували долю садистів, а півтори сотні років тому всім, хто читав Алісу в Країні чудес Льюїса Керролла, передрікали стати шизофреніками.

Найприкріше за Лунтика. Його звинуватили у відсутності статі та сім'ї

Звірятко в рожевій шубці та з писклявим голоском впало з Місяця, його забрали до себе бабуся бджола та дідусь шершень. Лунтик - хлопчик. Я не знаю, як мультперсонаж може це доказати: називає себе хлопчиком, закохується у дівчинку. І не розумію, що бентежить автора дослідження: рожева шуба? Але не сумніватися ж у статі кожного чоловіка, який одягає рожеву, вибачте, кольору лосося, сорочку? Писклявий голос? Практично у всіх маленьких хлопчиків високі голоси, бас з'являється в період статевого дозрівання. Тоді прийомна сім'я не сім'я, чи як? Нісенітниця якась!

Богоугодним закладам, відповідальним за брошуру Мультфільми – загроза для наших дітей вигідно піддати анафемі щось настільки беззахисне, як мультфільми, оголошуючи це турботою про паству. Нацкомісії з моралі теж це на руку: можна пару років імітувати роботу - поки всі мультфільми переглянеш. Батькам, які вірять у всю цю нісенітницю, зручно звинуватити когось, окрім себе, в тому, що з їхніх дітей виходить не те, чого вони хотіли.

Краще роззирніться навколо. Поділюся кількома нещодавніми спостереженнями. Ось три дівчинки  чотирьох-п'яти років грають у доньки-матері. "Мама" носиться стрімголов за "доньками" і репетує на весь двір не своїм голосом: "А ну поверніться, а то я вас покараю! Будете в мене обидві биті". "Доньки" волають та ховаються. Не думаю, що ці мультфільми нав’язали дітям такі стереотипи.

Мами поряд. Ось уже півтори години щебечуть про те, як одна суп о десятій вечора зварила, а потім о третій годині ночі їла, а інша накрутила голубців на цілий тиждень. Кожен день, сім днів на тиждень, протягом трьох декретних років вони говорять про голубці та чинять пересуди одна про одну. А ви кажете, Телепузики і Покемони роблять дітей тупими.

У ботсаду на лавці тато з мамою грають у нарди. Поруч немов прикуті двоє синів восьми-десяти років - мабуть, не можна нікуди відходити. Один починає тихенько скиглити: нудно. Батько грізним голосом наказує стояти струнко біля сусідньої лавки і годину не видавати жодного звуку, інакше хлопця чекатиме фізична розправа. Навіть не потрібно дивитися Гріффінів, щоб зрозуміти, що діти - це такі штуки, які заважають батькам насолоджуватися дозвіллям.

Мама трирічного хлопчика кожного дня не просто прибирає, а стерилізує квартиру, не дозволяє синові їсти нічого, крім того, що сама приготувала, годує хлопця з ложки, тому що не вистачає терпіння чекати, поки він сам поїсть, і потім прибирати після нього, не віддає його ні в які дитячі спільноти, тому що вважає, що він хворобливий, коригує поведінку сина криком і нецензурною лайкою, б’є його за розкидані іграшки. Років через 20 складно буде звинуватити Діснея в тому, у юнака буде споживальницьке ставлення до жінок.

Діти вчаться не у мультфільмів, а в батьків. Слідкуйте за собою. І ставтеся до дітей не як до джерела проблем, безладу в квартирі, брудного одягу та непередбачених витрат, не як до істоти, яка викрала ваше життя, не як до втілення ваших планів та амбіцій, а як до майбутнього дорослого. І тоді ніякі Сімпсони не зможуть зіпсувати вашу дитину.

***

Цей матеріал опубліковано в № 35 журналу Корреспондент від 7 вересня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.