Корреспондент: Діти сонця. Лист з Аруби

З острова Аруба, що сів на мілину біля берегів Південної Америки, туристи від'їжджають або смуглявими, як шоколад, або червоними, як варений лобстер, – пише мандрівник Богдан Дьячук у рубриці Лист з ... у № 39 журналу Кореспондент від 5 жовтня 2012 року.

Круїзний лайнер, що вмістив 3 тис. задоволених, розігрітих тропічним сонцем пасажирів, підходить до острова-держави Аруба. Він залишає на воді блакитну з білими прожилками широку кільватерну просіку. Збите гвинтами, розміри яких уявити непросто, море довго залишиться таким після наших маневрів.

Тут-таки на посадку в аеропорт імені королеви Нідерландів Беатрікс то й справа що заходять літаки, випускаючи зі своїх розфарбованих фюзеляжів потоки зголоднілих за свободою і байдикуванням туристів. Відлітають літаки з пасажирами відпочилими, сумно-щасливими від розставання з Арубою, темними, як шоколад, або червоними, як зварений лобстер.

У морській далині на рівнинному горизонті Аруби виділяються три об'єкти – гора і два величезних білих пасажирських судна

У морській далині на рівнинному горизонті Аруби виділяються три об'єкти – гора і два величезних білих пасажирських судна. Пляжі, пальми, малоповерхові споруди злилися у розтяглу строкату смугу.

Острів Аруба розташований на півдні Карибського моря і вважається частиною Малих Антильських островів. За сторіччя, протягом яких він був під затишним ковпаком європейських цивілізацій, час створило на ньому з наявних інгредієнтів неймовірний мікс культур. Голландці, іспанці, британці, нащадки африканських рабів, латиноамериканці – всі потроху дали частинку себе для створення вигляду корінного мешканця.

Південна Америка під боком, не так далеко й до Центральної. Венесуела, держава що прагне у нескінченність соціалізму, буквально в 30 км, тому багато жителів Аруби – темношкірі латиноси без індіанської складової, що впадає в очі. Вкрай рідко тут зустрічаються руді і блондини – мабуть, з голландськими корінням.

Доля Аруби як колишньої голландської колонії – слідувати у фарватері метрополії. Як і на материку, тут легалізована проституція, приємно знижені податки, органічно вплетений в інфраструктуру гральний бізнес, і все це на 193 кв. км якісної фінансової офшорності. Як модне місце, Аруба збирає гостей звідусіль, але більше з Північної Америки. І цілком зрозуміло, що основний дохід країна-острів отримує від туризму.

Голландці, іспанці, британці, нащадки африканських рабів,
латиноамериканці – всі потроху дали частинку себе для створення вигляду корінного жителя

Західним можна назвати спосіб життя столиці, міста Ораньєстад. Центр повниться готелями, бутиками, ювелірними салонами, дорогими автомобілями, передмістя – віллами і готельними комплексами. Брендоманія на вітринах і бордах вписується у розумні рамки. На випещених, з ідеальним асфальтом столичних вулицях, де не так вже й багато світлофорів, цілком безпечно: водії керуються правилами пріоритету, завжди пропускаючи на пішохідному переході.

Центр рясніє шопінгом. І якщо пригадати те, що можна купити лише тут, забувши про мегатонни китайського ширвжитку, перевагу потрібно віддати продуктам з алое. Остров'яни посягають на світові лідерські позиції у вирощуванні та переробці улюбленої усіма радянськими бабусями рослини – з алое вони навчилися робити рішуче все, що може знадобитися прекрасній половині людства.

Вибирати найкращі серед місцевих визначних пам'яток не доведеться, їх не так багато – місця з дивовижною природою (на острові є декілька заповідників), залишки поселень колонізаторів і старі маяки. Все це можна оглянути, найнявши таксі, орендувавши автомобіль або купивши тур. Щодня працює екскурсійна субмарина, а тим, хто боїться закритого простору, зануреного під воду, пропонують прокотитися з вітерцем на швидких катамаранах і яхтах, або спробувати себе в морській рибалці.

Аруба славиться морем, і для початку потрібно викупатися. Пляж знайти легко – треба просто йти прямо, і незабаром опинитеся біля мети. Похід до пристойного місця за межею міста пішки займе півгодини, а якщо скористатися транспортом, можна потрапити і на шикарні пляжі. Островом курсують великі та зручні автобуси – чисті, вентильовані та дешеві, як сонячні опіки. У готелях прокладена вузька дорога для електрошаттлів, що їздять майже безшумно.

У всіх, хто тут побував назавжди залишаються найкращі пляжні спогади, сонячні опіки, фотографії, на яких навіть тропічна злива виглядає приємно, і якийсь осад у душі, манливий назад

Білий пляжний пісок спускається у неглибоке на перші півсотні метрів море. Кокосові пальми не підступають близько до води, залишаючи добрих метрів 40-60 на радість відпочивальникам. На такому просторі можна й у волейбол пограти, й у футбол побігати, хоча денне пекло не дасть виконати в задоволення ні те, ні інше. У таку пору пелікани не літають над морем, і рідкісні люди висовують вимазаний сонцезахисним кремом ніс з невеликих відкритих бунгало.

Між пальмами, не втрачаючи дорогоцінного комерційного простору, зведені солідні кондомініуми, куди господарі по черзі навідуються на декілька тижнів раз на рік. Тут-таки потопають у зелені готельні комплекси, а в навколишній їхній рослинності мешкають ігуани. Їхня кількість така, що навіть дивна відсутність цієї тварюки на гербі острова. Ігуани чекають перехожих на стежках. Нахабно лізуть куди лише можливо, а потім тікають від людини, задерши голову і підгрібаючи лапами по землі. Найбільше ящірки люблять вилізти на пальму і витріщати очі з її ребристого стовбура.

Остров'яни непередавано колоритні і надають місцю якийсь шарм. Вони – суть загадкового, потойбічного життя цього, здавалося б, райського куточка.

І як підсумок підкреслю, що у всіх, хто тут побували назавжди залишаються найкращі пляжні спогади, сонячні опіки, фотографії, на яких навіть тропічна злива виглядає приємно, і якийсь осад у душі, манливий назад.

***

Цей матеріал опубліковано в № 39 журналу Корреспондент від 5 жовтня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.