Корреспондент: Зроблені в Європі. Лист зі Швейцарії

Життя квітучої Швейцарії далеке від уявлень середнього українця – тут чиновники у дорогих костюмах їздять на роботу на велосипедах, готелі обходяться без охорони, а жителі розмовляють відразу чотирма державними мовами, пише філолог Наталія Крапівіна у рубриці Лист з … у №43 журналу Корреспондент від 2 листопада 2012 року.

До цієї поїздки мої уявлення про Швейцарію обмежувалися годинниками, лижними трасами, шоколадом, сиром і банками, у яких зберігається все або майже все золото світу. При найближчому розгляді виявилось, що Швейцарія ще й напрочуд гарна країна, і це стосується не тільки її пейзажів.

У Цюріх ми приїхали надвечір. Ділова столиця зустріла нас напівпорожніми вулицями, вже підсвіченими вітринами гарних магазинів і чергами в кафе на набережній річки Ліммат. Уявіть собі, перед відкриттям кафе на набережній зібралася черга з молодих і не дуже людей, які хочуть повечеряти саме в цьому місці. Дуже дисциплінована черга людей з 50. Ніяких голених потилиць або рваних шортів, чоловіки одягнені просто, але елегантно, жінки дорого, але без надмірностей.

А через півкварталу на тій самій набережній ми спостерігали, як у великому кафе прямо біля річки грав оркестр і пари танцювали, і робили це так красиво, як буває тільки в кіно. Але в тому-то й справа, що ніякого кіно ніхто знімати не збирався, а танцювали для себе, заради власного задоволення і для задоволення тих, хто спостерігав за ними.

Не стану переказувати свої враження від місцевих соборів, їхніх вітражів і виду, що відкривається з пагорба Ліндерхоф на місто, а також головну пішохідну і найдорожчу вулицю Цюріха – Банхоффштрассе, на якій розташувалися провідні банки світу і магазини іменитих брендів. Неменшим інтерес викликають правила життя мешканців цієї країни.

Швейцарцям багато в чому можна і варто позаздрити – хоча б тому, що їхня країна не була зачеплена світовими війнами, що безробіття в країні мало не на найнижчому рівні в Європі, а три чверті громадян довіряють своїй поліції. Що закони в цій державі дотримуються незалежно від того, хто їх порушив або збирався порушити, і атмосфера тут така, що навіть ми, туристи з країни із зовсім іншим уявленням про закони, готові були без будь-яких суперечок заплатити по десять франків штрафу за ходіння по велосипедних доріжках.

Тут, як і в більшості європейських країн, панує велосипедний культ: жителі Швейцарії, відомі своїм трепетним ставленням до екології, щорічно купують більше нових велосипедів, ніж автомобілів

Тут, як і в більшості європейських країн, панує велосипедний культ: жителі Швейцарії, відомі своїм трепетним ставленням до екології, щорічно купують більше нових велосипедів, ніж автомобілів. Велосипедами користуються постійно – їздять на роботу, відвозять дітей у дошкільні заклади, залишаючи цей свій транспорт на спеціальних стоянках, розкиданих по всьому місту. Причому, треба зізнатися, що офісні працівники на велосипедах у своїх офіційних костюмах і обов'язкових у таких випадках шоломах виглядають цілком елегантно.

Велосипеди виробляються в Швейцарії поряд з побутовою технікою, ліками, продукцією машинобудування, хімічної та легкої промисловості. Країну вирізняє висококваліфікована робоча сила і водночас надійна сфера послуг. Що стосується її загальновизнаних світових брендів, то частка Швейцарії у світовому експорті годинників перевищує половину. А ще її жителі тримають перше місце в Європі не тільки з виробництва, але і зі споживання шоколаду, в середньому з'їдаючи по 12 кг на рік.

Бачили портьє за весь час ми лише одного разу – коли отримували ключі, і жодного разу не бачили охорони – її просто не було

У самому серці Швейцарських Альп розташований знаменитий гірськолижний курорт Інтерлакен. Тут ми оселилися в маленькому готелі, в якому ніколи не зачинялися двері, хоча кожному з нас видали ключ не тільки від номера, але й від вхідних дверей. Причому бачили портьє за весь час ми лише одного разу – коли отримували ключі, і жодного разу не бачили охорони – її просто не було.

Інтерлакен запам'ятався не тільки ідеальними лижними трасами, але й чудовою залізничною екскурсією на гору Юнгфрау 3.454 м заввишки, на якій працює найбільш високогірна залізнична станція континенту і яку називають відповідно – Вершина Європи. Підйом відбувається на поїзді з двома пересадками і триває близько трьох годин. Остання ділянка шляху є гордістю швейцарців, оскільки у жодній країні Європи немає залізничного полотна, прокладеного на таких надхмарних висотах.

Добре розвинена інфраструктура і близькі до ідеальних автомобільні та залізничні дороги, прокладені в найбільш важкодоступних місцях у вигляді тунелів, дозволяють подорожувати по цій чудовій країні як по дивовижній і прекрасній
планеті

Добре розвинена інфраструктура і близькі до ідеальних автомобільні та залізничні дороги, прокладені в найбільш важкодоступних місцях у вигляді тунелів, дозволяють подорожувати по цій чудовій країні як по дивовижній і прекрасній планеті. Відчуття недоступності посилює мовна ситуація в Швейцарії, яка має чотири державні мови – французьку, німецьку, італійську та ретороманську, що не заважає її мешканцям нормально спілкуватися і зберігати власні культурні традиції. Втім, у містах майже всі володіють англійською мовою.

Після невеликого переїзду ми перебралися ближче до Женевського озера, щоб прогулятися по Швейцарській Рив'єрі – пройтися пішки по набережній у Монтре, сфотографуватися біля пам'ятників двом великим представникам ХХ століття – Володимиру Набокову і Фредді Мерк’юрі. А потім, проїхавши ще трохи, можна вже помилуватися знаменитим фонтаном в озері.

Хоча в цьому місті розташовані головні офіси багатьох міжнародних організацій – від Червоного Хреста і Всесвітньої організації охорони здоров'я до європейського представництва ООН і Всесвітньої торгової організації, – на його дух наявність великої кількості чиновників впливає мало. Женеву, головне місто Французької Швейцарії, часто називають маленьким Парижем. На мій погляд, цілком заслужено.

***

Цей матеріал опубліковано в № 43 журналу Корреспондент від 2 листопада 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.