Астрономи знайшли "батьків" туманності у сузір'ї Центавра

Вчені досліджували планетарну туманність у сузір'ї Центавра і з'ясували, що такі об'єкти можуть виникати внаслідок взаємодії двох білих карликів, що обертаються навколо один одного по дуже тісній орбіті.

За словами керівника групи астрономів Анрі Боффіна з Європейської південної обсерваторії у Сантьяго (Чилі), раніше природа подібних об'єктів була невизначеною і дискусійною.

Астрономи припускали, що їх джерелом можуть бути подвійні зірки, проте завжди вважалося, що світила в такій системі будуть вкрай віддалені один від одного, з періодом обертання 10 років або більше.

Як показали останні спостереження, такі зірки розташовані у тисячі разів ближче одна до одної, ніж вважалося раніше.

Боффін та його колеги вивчали так звані планетарні туманності – хмари, що світяться, з гарячого газу, які імовірно існують у подвійних зоряних системах з білого карлика та червоного гіганта. На певному етапі життя зовнішні газові оболонки гіганта роздуваються і закривають собою білого карлика.

У таких системах найбільше світило взаємодіє з розпеченим газом, закручуючи його у своєрідний "кокон" з характерною кулястою або еліптичною формою.

Раніше вченим не вдавалося знайти зірки, які породили ці туманності, і пояснити їх складну структуру.

Група Боффіна знайшла один з можливих ключів до розв'язання загадки планетарних туманностей, вивчивши один із найближчих до Землі об'єктів такого роду - туманність Fleming-1 у сузір'ї Центавра за допомогою спектрографа FORS, підключеного до телескопа VLT у чилійській обсерваторії Параналь.

Вчені досліджували спектр туманності і спробували знайти світила, закрутити розпечені хмари газу у його складі. Для цього були проведені обчислення швидкості руху газу і здійснені пошуки, через які рухаються світила у невидимій для нас подвійній системі. Параметри орбіти і спектр випромінювання туманності допомогли астрономам обчислити масу та деякі інші властивості світил.

Результати дослідження здивували вчених, оскільки дані FORS показали, що система складається не з червоного гіганта та білого карлика, а з двох білих карликів: один із них приблизно у два рази легший від Сонця, а другий - приблизно дорівнює йому за своєю масою.

За словами астрономів, подібні туманності дуже рідкісні. Як припускає Боффін, імовірно, що один із карликів "крав" матерію у свого супутника, частково викидаючи її в навколишній простір у вигляді тонкого диска з гарячого газу.

Гравітаційна взаємодія карликів призвела до того, що розпечений газ був закручений у сферичну структуру, яку сьогодні можна побачити на нічному небі Південної півкулі через оптичний телескоп.

Нагадаємо, що минулого літа вченим вдалося розглянути процес формування коричневого карлика з протопланетної туманності в сузір'ї Змієносця.