Корреспондент: Дивна справа. Лист із Китаю

У ділового світу Китаю дві глиняні ноги: місцевим бізнесом керує партія, а не закони, а на зустрічі з впливовими держчиновниками підприємці носять подарунки - переважно гроші, - пише директор компанії Iskratel Ukraine, учасник MBA-програми Києво-Могилянської Бізнес Школи Сергій Карачевцев у рубриці Лист із... у №48 журналу Корреспондент від 7 грудня 2012 року.

12 годин перельоту з пересадкою - і я в Китаї, країні, яка демонструє світові те, що мало кому вдавалося. Тут комунізм співіснує з бізнесом, а давні традиції - з прагненням розвивати наднові технології. Китай значною мірою буде визначати ландшафт майбутнього світу, і все більше підприємців шукають можливість заробити на його ринку. Ця моя нетуристична поїздка в Китай виявилася набагато цікавішою від традиційного ходіння по екскурсіях. Ми побували в кількох китайських компаніях, говорили з багатьма людьми, які знають про виворот бізнесу в цій країні з власного досвіду. Ось деякі мої враження і спостереження.

Тут комунізм співіснує з бізнесом, а давні традиції - з прагненням розвивати
наднові технології

Практично ніде ми не бачили червоних прапорів або гасел. Все виглядає дуже по-діловому. Тим не менш, скрізь відчувається присутність держави. Найвпливовіші банки перебувають у власності держави або під її контролем. У бізнесі зазвичай хоча б невелика частка належить державі. І навіть якщо це всього 10% або 15%, без згоди держчиновників ви не можете приймати серйозні рішення. При цьому кандидатів на всі управлінські посади у великих компаніях - навіть приватних - затверджує партійна система. Ця одна з головних особливостей ведення місцевого бізнесу є його проблемою: уряд і партія тут важать більше, ніж закони.

Ще одна невід'ємна риса китайського ділового світу - корупція. Коли йдеш на зустріч з потрібною тобі людиною, якої не знаєш, тут заведено приносити подарунки. Якщо не знаєш, який подарунок вибрати, то абсолютно нормальним вважається подарувати гроші. Це називається "хунбао" - і воно всюди, в магазинах навіть продаються спеціальні конвертики для хунбао. Тим, хто збирається починати бізнес у Китаї, треба розуміти: тут все вирішується, по-перше, за допомогою особистих стосунків, а по-друге - за допомогою хунбао. Про це розповідав і мій друг, який працює в Шанхаї в представництві шведської компанії. Звичайно, європейське підприємство не може собі дозволити відкрито давати хабарі, і все вирішує китайський посередник. У цій країні навіть є податок на непідтверджені витрати - фактично китайці платять 25% з хабарів.

Найвпливовіші банки перебувають у власності держави або під її контролем. У
бізнесі зазвичай хоча б невелика частка належить державі

За великим рахунком поняття "партнерство" у Китаї стосується тільки китайців - я думаю, європейцеві є місце в тамтешньому бізнесі тільки доти, поки він знає те, чого китайці не знають. У Шанхаї та Гонконгу у нас було кілька зустрічей з людьми з фінансового сектору і дипломатичних кіл. Йшлося про інвестиційні та геополітичні пріоритети Китаю. Головний висновок, який я зробив: сьогодні Китай зацікавлений у двох речах - природних ресурсах і передачі технологій. Все інше не так важливо.

У Китаю є труднощі у веденні бізнесу з США, Австралією, Японією, які обмежують купівлю активів китайцями і особливо доступ до своїх технологій. Наприклад, Америка лімітує прийом китайських студентів у свої коледжі на спеціальності з хімії, фізики, ядерної і звичайної енергетики і в інших високотехнологічних галузях. Так що китайські інвестиції йдуть переважно на Близький Схід, до Латинської Америки і особливо в Африку. Що стосується останньої, то це взагалі окрема тема. Таке враження, що зараз відбувається масова колонізація Африки китайцями. Вони також активно допомагають африканським диктаторам і тим, від кого відмовилися США і Європа. Це пояснюється виключно державними інтересами та прагненням отримати доступ до природних ресурсів Чорного континенту.

За великим рахунком поняття "партнерство" в Китаї стосується тільки китайців - я
думаю, європейцеві є місце в тамтешньому бізнесі тільки доти, поки він знає те,
чого китайці не знають

При цьому у Китаю поки немає великих світових досягнень в наукомістких галузях. Я познайомився з індійським професором, який давно живе в Піднебесній, він стверджує: в науці Китай не наздожене США ще років 100. Також варто пригадати усвідомлене обмеження доступу китайців до нових розробок у Штатах. Стає зрозуміло, чому Китай активно зазиває до себе професорів з Європи, США і частково Росії.

Тим часом уряд всіма силами підтримує створення іноземцями в Китаї нових технологічних виробництв - безкоштовно надає бізнесу землю, будує споруди та всю інфраструктуру. Але за це ти мусиш виконати зобов'язання - забезпечити нові робочі місця в сфері технологій, а держава має право використовувати будь-які твої розробки і ноу-хау. Звичайно через кілька років після старту таких бізнес-проектів місцеві менеджери, які працювали поруч із тобою, отримують пропозицію від уряду почати свою справу і розвивати її далі без партнерства з іноземцями.

Мені довелося побувати в офісі Huawei - величезної китайської телекомунікаційної компанії. Примітно, що тут я не побачив жодного ящика або шафи без кодового замка або доступу за карткою. Все, навіть канцелярські ящики, на замках. На робочих місцях лежать матраци та спальні речі. Тут прийнято поспати на роботі вдень 30-60 хвилин, до того ж багато хто вечорами не їде додому, а залишається ночувати в офісі. Схоже, китайці ще не звикли до думки про те, що перестали бути голодною нацією, і як і раніше працюють як божевільні.

***

Цей матеріал опубліковано в №48 журналу Корреспондент від 7 грудня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.