Корреспондент: Розлука і биття посуду. Ставлення росіян до українців стає кращим за останні півтора десятиліття

За роки незалежності Україна в очах росіян перетворилася на одну з найбільш суперечливих країн. Любити сусідів їм допомагають родинні зв'язки і поїздки в Україну, а ненавидіти - ностальгія за минулим і російське ТБ, - пише Інна Прядко в №48 журналу Корреспондент від 7 грудня 2012 року.

Катерина Сорокіна, 42-річний архітектор з Воронежа, останні десять років майже щорічно разом з чоловіком буває в Україні - відпочиваючи в Криму, відвідуючи численних родичів і друзів, а також транзитом добираючись до Європи.

За весь цей час, розповідає росіянка, їм не доводилося стикатися з неприязним ставленням до себе з боку українців, зате дружелюбність людей завжди приємно тішила. "У Києві почуваюся як вдома", - захоплюється мешканка Воронежа.

Уперше за довгі роки ставлення Сорокіної до України поділяють майже три чверті її співвітчизників. Згідно з даними вересневого опитування російського Левада-Центру, на питання "Як ви загалом ставитеся зараз до України?" відповіли "дуже добре" або "в основному добре" 74% росіян.

Різницю у відносинах країн один до одного, а також нинішнє їх потепління російські та українські соціологи пояснюють політичними подіями всередині обох держав

Це один з найвищих показників за останні півтора десятиліття, що помітно зріс після "заморозків" у відносинах в період війни Росії з Грузією влітку 2008 року, коли офіційний Київ не підтримав дії Москви, і газового конфлікту в січні 2009-го. Тоді толерантно налаштованих до України росіян нараховувалося лише 38% і 29% відповідно.

Охолодження це було одностороннім. Починаючи з квітня 2008 року, коли таке ж дослідження в Україні вперше провів Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), не менш як 80% українців ставилися до сусідів "дуже добре" або "в основному добре". Зараз ця цифра становить 83%.

Різницю у відносинах країн один до одного, а також нинішнє їх потепління російські та українські соціологи пояснюють політичними подіями всередині обох держав, а також тим, як подають новини національні ЗМІ.

Вирішальним фактором для пом'якшення росіян стосовно братів-слов'ян стало зменшення негативних репортажів про Україну

Телебачення в РФ, на відміну від українського, абсолютно уніфіковане і не відрізняється різноманітністю точок зору, вважає Денис Волков, соціолог російської дослідницької організації Левада-Центр, і саме ТБ залишається головним джерелом інформації і в тій і в іншій країні.

Тому вирішальним чинником для пом'якшення росіян до братів-слов'ян стало зменшення негативних репортажів про Україну у зв'язку з переходом влади в ній від помаранчевих до Партії регіонів. Зіграло свою роль і загострення внутрішньополітичної ситуації в самій Росії.

"[Президент України Віктор] Янукович сприймається як більш проросійський політик - так це подають російські ЗМІ", - пояснює Волков.

Подвійне дно

У світогляді мешканців Росії Україна за останні 20 років перетворилася в один з найбільш суперечливих зовнішньополітичних образів. Це єдина держава, яку росіяни, за даними опитувань Левада-Центру, сьогодні записують і в топ-10 друзів Росії, де Україна на п'ятому місці після Білорусі, Казахстану, Німеччини та Китаю, і в топ-10 її ворогів (шосте місце слідом за Грузією, США і трьома країнами Балтії).

Олена Медведєва, 62-річна пенсіонерка із сибірського міста Абакана, говорячи про Україну, де вона ніколи не була, також сповнена суперечливих почуттів.

У світогляді мешканців Росії Україна за останні 20 років перетворилася в один з найбільш суперечливих зовнішньополітичних образів

З одного боку, з українцями, яких в Сибіру ціла діаспора, вона рука об руку прокрокувала все життя. З ними Медведєва вчилася в школі і ВНЗ, та й після випуску молодий економіст починала кар'єру в селищі в Приморському краї, де більшість мешканців теж виявилися українцями: 70% сімей, переселених в Примор'я в кінці ХIX - початку ХХ століття, були з України.

"Кращих людей на світі більше й не бачила", - резюмує свій досвід росіянка, у якої до того ж в Донецьку живе племінник, а в Рівному - племінниця.

З іншого боку, нарікає Медведєва, в міжнаціональні відносини "чорну лепту", як вона висловлюється, внесли політики обох країн, а особливо, на її погляд, екс-президент України Віктор Ющенко і колишній прем'єр Юлія Тимошенко. Їм вона не може простити візити кораблів НАТО до Севастополя.

"Мій батько учасник ВВВ, закінчив війну в Сібіу [Румунія]. Мені, доньці переможця, це спостерігати було нестерпно, - ділиться Медведєва. - А те, що героєм [Ющенко] оголосив [Степана] Бандеру та інших борців за незалежність - це теж ніж у спину".

Не пригадає радісних інформаційних вістей з України і Роман Проценко, 29-річний фотограф з Москви. Втім, із сусідньої країни, де він об'їздив чимало регіонів, включаючи західні, Проценко завжди повертався лише з найтеплішими емоціями, відзначаючи відкритість та гостинність українців.

А ось у двосторонніх політичних відносинах його особливо дратує газове питання. Як говорить фотограф, для більшості росіян зовсім незрозуміло, "чим так Україна допомагає Росії, що для неї повинні бути особливі ціни [на газ]".

Для більшості росіян зовсім незрозуміло, "чим так Україна допомагає Росії, що для неї повинні бути особливі ціни [на газ]"

У свою чергу, 26-річний львів'янин Данило Ільницький вважає, що не можна лізти зі своїм статутом у чужий монастир - зокрема, він не сприймає втручання Московського патріархату в церковні справи і політичне життя України.

Однак Ільницький, незважаючи на незгоду з політикою Росії, розповідає, що без проблем спілкується з колегами-росіянами, які приїжджають до Львова.

"Прості росіяни абсолютно не налаштовані ні на які конфлікти в принципі, це люди, які шукають діалогу в своїй галузі, наприклад, на рівні мистецтва, культури і науки", - ділиться львів'янин.

Правда, сам Ільницький в Росії ще не бував і зізнається, що в Москву і Петербург, які хоче побачити, їхав би з побоюванням через упереджене, як йому здається, ставлення до української мови.

Росіяни, що стосується відносин між націями на побутовому рівні, виділяють лише непрямі ознаки напруги - образливі анекдоти як про росіян, так і про українців, поодинокі випадки небажання зрозуміти російську мову в сфері обслуговування, графіті ультраправого змісту у Львові.

Сибірячка Медведєва засмучена, що у її племінниці, котра вийшла заміж за українця, не склалися стосунки зі свекрухою, яка в сварках кличе невістку "кацапкою".

Прості росіяни абсолютно не налаштовані ні на які конфлікти в принципі, це люди, які шукають діалогу в своїй галузі, наприклад, на рівні мистецтва, культури і науки

Світлана Скарлош, уродженка Дніпропетровська, навпаки, вийшла заміж за росіянина і шостий рік живе в Москві, працюючи в журналі Русский репортер. Вона зазначає, що ставлення до українців різко покращилося за останні роки на тлі "кавказофобії".

"Слов'яни не сприймаються як чужі. Парадокс: іноземці [в тому числі українці] - набагато більш "свої", ніж дагестанці, громадяни Росії", - розповідає Скарлош.

Її відчуття підтверджує Волков. За його словами, у великих містах, куди хлинув потік кавказьких і азіатських мігрантів, українці як приїжджі не викликають неприязні перш за все тому, що їх "не видно".

Глузливо-зневажливе ставлення до української мови - найбільш розповсюджене явище, з яким стикався в Росії інженер-судноводій Олексій Копилов, який переїхав з Херсона до Москви п'ять років тому. Але, за його словами, в цілому ставлення до українців толерантне і не зрівняється з інтернет-конфліктами на етнічному ґрунті.

"Там [в онлайн-обговореннях] звичайний набір. Хохли крадуть газ, бандерівці-зрадники гноблять російське населення, а разом ми були б силою", - переповідає Копилов традиційні теми розбірок у Мережі.

Інтернет-простір обох країн дійсно залишається благодатною територією для розвитку емоційних і образливих дискусій про наболілі міжнаціональні питання.

За словами Юлії Мак-Гаффі, головного редактора інтернет-видання Кореспондент.net, новини про українсько-російські відносини - "своєрідна червона ганчірка для коментаторів". Вони не тільки найбільш читані, але і викликають найбільше відгуків відвідувачів, нерідко агресивних.

Інтернет-простір обох країн дійсно залишається благодатною територією для розвитку емоційних і образливих дискусій про наболілі міжнаціональні питання

Так, з десяти найбільш коментованих новин сайту з початку року лише дві не стосуються взаємин України та Росії, зате більш ніж половина зачіпають проблему співіснування російської та української мов. Причому "москальщина" і "бандерлоги" - лише найбільш м'які звернення учасників диспутів один до одного.

За словами експертів, такий потік люті в Мережі можна пояснити спробою коментаторів компенсувати нереалізовані можливості - і особисті, і національні, а також безкарною свободою інтернет-простору.

"Коли людина діє анонімно, існує велика спокуса дозволити собі те, що зазвичай не дозволяєш", - пояснює Алла Ярошенко, керівник Інституту гендерної психології.

Реакція користувачів на новини про відносини двох країн зумовлена ​​й тим, що ця тема неймовірно політизована і на ній занадто часто спекулюють політики, додає Мак-Гаффі.

Цільова політика

Тертя на національному ґрунті притаманні багатьом сусіднім державам, у тому числі і в Європі, де десятиліттями намагалися сформувати єдину європейську ідентичність, нагадує український історик і соціолог Кирило Галушко, автор книги Український націоналізм: лікнеп для росіян, або Хто і навіщо придумав Україну.

"Поле для анекдотів, стереотипів, насмішок чи неприязні - воно всюди є. Питання в тому, чи усувається це у публічній сфері, і якщо ні, то який конфліктний потенціал несе з точки зору далекої перспективи", - наголошує Галушко.

В українсько-російських відносинах теж є своя специфіка. Наприклад, зазначає експерт, російські ЗМІ роками експлуатують ностальгічні мотиви людей, народжених в СРСР, бажаючи зміцнити статус Росії як світової держави, а також культивують образи великої країни, дружби народів епохи СРСР і найбільших досягнень, пов'язаних з нею.

Тертя на національному ґрунті притаманні багатьом сусіднім державам, у тому числі і в Європі, де десятиліттями намагалися сформувати єдину європейську ідентичність

"Відбувається повернення до перевірених історичних і ментальних чорно-білих стереотипів: чому було добре, чому було погано, хто зіпсував, і хто винен", - аналізує Галушко.

В інформаційній війні росіяни та українці не можуть владнати багато спірних конфліктних моментів як минулого, так і сьогодення, зазначає експерт.

Однак різницю між реальністю і телевізійною картинкою сьогодні бачать все більше людей по обидва боки кордону.

За словами Микити Алтухова, воронезького медика, часто по роботі буваю в Україні, телеканали Росії не дають об'єктивної інформації ні про українські, ані про світові реалії.

Алтухов згадує репортажі про побиття росіян в Західній Україні, але йому жодного разу не доводилося зустріти подібні настрої в своїх поїздках і бесідах з українськими друзями.

"У народі так люди [українці] не поводяться - таких настроїв націоналістичних немає, - переконаний росіянин. - А в новинах підноситься, що ворожнеча триває. Тобто це просто політика натуральна".

Формовані ЗМІ оцінки подій за кордоном використовуються в РФ для вирішення внутрішньополітичних завдань, вважають аналітики.

Різницю між реальністю і телевізійною картинкою сьогодні бачать все більше людей по обидва боки кордону

"Протягом останніх 10-12 років ми можемо накласти на рейтинг [президента РФ Володимира] Путіна різні зовнішньополітичні скандали і побачимо, що кожна така подія трохи додає рейтингу [балів]", - розповідає Волков.

Так, наводить соціолог приклад, у 2008 році і Тбілісі, і Київ були представлені в ЗМІ як сателіти Вашингтона, супротивного Москві. Не дивно, що значна частина росіян досі не готові повірити в самостійність України і Грузії.

Стійкість забобонів пояснюється ще й психологічними причинами. Адже переоцінка ставлення до України, українців, їхньої долі і перспектив вимагає від росіян переоцінки ставлення і до самої Росії, наголошує Галушко. А це вкрай проблематично для дорослих людей з усталеним світоглядом і некритичним споживанням інформації.

Досить яскраво виражене ставлення росіян до представників інших національностей обумовлено також об'єктивними факторами. На відміну від українців, мешканці РФ за останні 20 років пережили етнічні конфлікти, теракти і військові дії, що лише підсилює міжетнічне напруження.

З іншого боку, українці за роки незалежності чітко засвоїли, що найбільше проблем їм створює власна держава, і, таким чином, розмежовують ставлення до влади і народу сусідньої країни. Саме тому позитивне ставлення до росіян співвітчизники зберегли незмінним з початку 1990-х років, підсумовує Володимир Паніотто, гендиректор КМІСу.

Українці за роки незалежності чітко засвоїли, що найбільше проблем їм створює власна держава

Принциповим фактором для пом'якшення міжетнічної напруги експерти називають наявність сприятливої ​​політичної волі з обох сторін. Поки ж вона відсутня через невмотивованість російської сторони і часту зміну політичної ситуації в Україні.

А поки звичайні громадяни двох країн, пов'язані тисячами родинних та бізнес-зв'язків, сподіваються на час.

"Справа не в Україні і не в Росії. Просто ми дорослішаємо, - розмірковує 45-річний Павло Миронов з Ростова-на-Дону, фахівець у сфері міжнародних морських перевезень вантажів. - Росія навіть з Фінляндією зуміла подружитися, хоча Фінляндія теж була частиною Росії. Плюс кровопролитна війна перед ВВВ".

За словами Миронова, необхідно просто дорости до того, щоб забути колишні образи і претензії: "Вони неконструктивні".

Європейська сім'я народів

Довга історія ворожнечі і дружби найчастіше народжує жарти і сарказм на адресу сусідів. Корреспондент публікує анекдоти деяких європейських народів про своїх сусідів

Норвежці - про шведів

Двоє норвезьких розбійників вирушили на справу до Швеції. На зворотному шляху один каже:
- У мене дві новини - добра і погана.
- Давай спочатку погану!
- За нами женеться поліція.
- А хороша?
- За нами женеться шведська поліція!

***

Як розсмішити шведа на Новий рік? Розповісти йому анекдот на Різдво.

***

Пацієнту, якого чекає операція з пересадки головного мозку, пропонують на вибір: мозок італійця - 100 тис. крон, мозок німця - 200 тис., мозок шведа - 1 млн. Пацієнт запитує:
- Чому шведський коштує так дорого?
- Жодного разу не був у використанні!

***

Найтонша книга в Швеції?
Варіант 1: Шведський гумор.
Варіант 2: Видатні шведи.

***

Одного разу троль, відьма, норвежець і розумний швед знайшли тістечко. Кому воно дісталося? Норвежцю. Тому що тролів, відьом і розумних шведів насправді не існує.

Румуни - про угорців

Циган, угорець і румун спіймали Золоту рибку. Рибка виконує по одному бажанню кожного. Угорець: "Хочу, щоб всі угорці опинилися в Угорщині і були багаті і щасливі". Зникає. Циган: "Хочу, щоб всі цигани опинилися в Індії і були багаті і щасливі". Зникає. Румун озирається по сторонах і запитує рибку:
- Угорці в Угорщині?
- Так.
- Всі?
- Так.
- І цигани в Індії?
- Так.
- Всі?
- Так.
- Тоді мені просто кока-колу лайт.

Французи - про бельгійців і голландців

Вантажівка з бельгійським номером під'їжджає до тунелю, над яким висить щит з попередженням: Максимальна висота - 4,5 м. Висота вантажівки - 5 м. Машина зупиняється, і один з водіїв, вискочивши з кабіни, зникає в тунелі. Через кілька хвилин він звідти вибігає, вистрибує назад і каже: "Все гаразд, поїхали! Il n'y a pas de flics! (Лягавих немає!)".

***

Якщо за вікном ви бачите гарних корів - ви в Бельгії, якщо корови стали красивішими за жінок - ви вже в Нідерландах.

***

Чоловік сидить на дорозі і плаче навзрид. Бог побачив це, вирішив спуститися з небес і допомогти йому, використовуючи свою неземну силу.
- Чому ти плачеш? - питає бог чоловіка. - Я – бог, можу допомогти тобі і вирішити будь-яку проблему. Скажи, в чому справа?
- Ти знаєш, бог, я - бельгієць, - відповів чоловік. І бог сів поруч і заплакав.

Бельгійці - про французів

Будівля з офісами розділена на дві частини. З боку валлонців висить гордий плакат: Тут говорять французькою! З боку фламандців - плакат не менш виразний: А тут люди працюють.

Швейцарці - про французів

У швейцарця запитують:
- Як вам в Швейцарії вдається так багато заробляти?
Швейцарець відповідає:
- Дуже просто. Ми купуємо, наприклад, француза за його реальною вартістю і потім продаємо за вартістю, на яку він претендує. І на цій різниці дуже добре заробляємо!

Росіяни - про фінів

На дорозі у Фінляндії висить плакат з написом: Через 10 км - знак Швидкість 30 км на годину! Постарайтеся встигнути розігнатися!

Англійці - про шотландців

У переддень Різдва місцевий багатій скеровує дружину на інший берег річки в місто за покупками, а замість грошей дає їй листа з проханням про кредит: "Даруйте, але гроші надсилати разом з дружиною не ризикую: крига на річці ще тонка".

Німці - про росіян і поляків

- Скільки автомобілів повинен вкрасти росіянин в Німеччині?
- Два. Один у нього вкрадуть, коли він буде гнати їх через Польщу.

Повість временних літ

Загострення в міждержавних відносинах України і Росії останніх років помітно впливали перш за все на думку росіян про Україну