Корреспондент: Точка зору. Справа не в назві

Замість однієї міліції в Україні планують зробити п'ять поліцій. Це не реформа, а зміна вивіски у службі, де давно забули про своє початкове призначення, пише журналіст Дмитро Тузов у колонці, опублікованій у №2 журналу Корреспондент від 18 січня 2013 року.

Наш літак приземлився у Тбілісі. По дорозі з аеропорту гід вкотре попросила в будь-якій ситуації навіть не намагатися дати хабар поліцейському. Ми не те щоб зовсім не повірили, але злегка засумнівалися: невже все так "запущено" в братській країні? Чарівна дівчина-гід, посміхаючись, все ж порадила не випробовувати долю. Щоправда, поділилася, що у зв'язку з цим виникли і деякі незручності. Наприклад, щоб отримати водійські права, потрібно насправді вивчити і здати Правила дорожнього руху без єдиної помилки і так само майстерно пройти тест на водіння.

А я пригадав кумедний епізод, викладений журналістами Дорожнього контролю в інтернет. На Одеському КПП водії багатотонних фур, не виходячи з кабіни, вручають за безперешкодний проїзд представнику державної влади по 200 (деякі по 400) грн. кожен.

За це свято життя для людей у ​​формі і їхніх начальників платять, звичайно ж, прості громадяни України. Будь-який розсудливий комерсант, який фрахтує фуру, ці
витрати забиває у вартість товару

Потік трейлерів в обидва боки такий, що співробітник міліції кидається між далекобійниками, насилу встигаючи збирати путівки з купюрами. Оборот тільки одного КПП обчислюється вельми пристойними сумами. За це свято життя для людей у ​​формі і їхніх начальників платять, звичайно ж, прості громадяни України. Будь-який розсудливий комерсант, який фрахтує фуру, ці витрати (у нього ж не один КПП по дорозі) забиває у вартість товару.

Громадяни України не довіряють міліції та судам. Згідно з даними Центру Разумкова та Європейського соціального дослідження, рівень довіри до міліції в нашій країні дотягнув до позначки 2,5 бала за 11-бальною шкалою. У Великобританії люди оцінюють свою поліцію у 6,2 бала, а в сусідній Польщі – у 5,4 бала. Знаєте чому? Ось вам кілька відомих прикладів, які яскраво ілюструють ситуацію в країні.

Історія наших каральних органів виникає від іншої, не менш відомої і заслуженої організації. Середньовічна інквізиція могла б багато чому навчитися у НКВС

Дільничний приводить до відділку студента прямо з гуртожитку, де той занадто бучно і гучно святкував своє 20-річчя. До ранку, після відповідної профілактичної бесіди, в міліцію викликають вже батьків іменинника – щоб труп забрали. У хлопця проломлений череп. Нічого незвичайного, запевняють міліціонери. Впав, мовляв, з кушетки, вдарився головою. І так кілька разів. З ким не буває? Заберіть і розпишіться. І ось вже який рік винні у смерті Ігоря Індила не несуть покарання. Найстрашніше, що загрожує всім цим дільничним, – звільнення з органів. Як в анекдоті: звільнили з гестапо за жорстокість. До речі, а чому, власне, з гестапо? Історія наших каральних органів виникає від іншої, не менш відомої і заслуженої організації. Середньовічна інквізиція могла б багато чому навчитися у НКВС. Часи йдуть, а еволюція в головах багатьох людей ніби застигла на місці.

Уся країна спостерігає драму із вчителькою української мови Ніною Москаленко, яку разом зі старенькою мамою намагаються викинути на вулицю з її ж будинку. Вчителька криком кричить про допомогу, називає прізвища високопосадових міліціонерів, які, на її думку, стоять за цим силовим захопленням, а нікому до цього голосу волаючого немає ніякого діла. Припустимо, участь генералів в побутовому рейдерстві і бажанні дістати шматок заповітної землі в центрі столиці ще довести треба. Але от питання: чому, коли якісь рекетири погрожують, вибивають вікна і відрізають електрокабель, міліція не реагує? Силовики зберігають цілковитий спокій і нейтралітет. Думаю, навіть швейцарці позаздрили б такій витримці.

Звичайно, цей випадок не такий резонансний, як історія з "караванським стрільцем". Знаєте, чому в інтернеті сформувалися цілі співтовариства людей, які не вірять в офіційну версію і вважають, що Ярослава Мазурка вбили через зовнішню схожість з тим хлопцем, який стріляв, і небажання взяти на себе цей злочин? Тоді зверніть увагу на те, як судять норвезького стрілка Андерса Брейвіка, який розстріляв 77 людей і влаштував вибух в Осло. До залу суду заводять живого вбивцю в пристойному костюмі. Судовий процес транслюють у прямому ефірі. Докази, результати експертиз, дебати обвинувачення і захисту. Показують зброю, з якої стріляв Брейвік, записи в його щоденнику й інше. Звичайно, багатьох в Україні просто нудить від того, що Брейвік незадоволений тим, що йому подають холодну каву. У нас вважатимуть це ознакою розкладання і загнивання європейської демократії. Але є одна обставина, яке звучить переконливо: норвежці будуть упевнені, що засудили саме ту людину, яка скоїла злочин, і на його місці з волі випадку не опиниться хтось інший. Що ж показали стривоженим бійнею громадянам України, ви самі знаєте. По суті, нам запропонували повірити на слово, що все саме так і було. При цьому не пояснили, чому у справі стільки нестиковок і недостатньо доказів.

Коли я пишу цю колонку, в Києві проходить мітинг – його учасники вимагають об'єктивного розгляду в справі про вбивство судді Сергія Зубкова. І в цьому процесі, який вже став широко відомим за межами України, вже дуже багато питань і нестиковок. Наприклад, адвокати обвинувачених Дмитра та Сергія Павліченків запевняють, що одяг, знайдений на місці злочину (головний доказ), був раніше, під час виконання рішення суду з виселення сім'ї з будинку, вилучений судовими виконавцями.

Справжні зміни почнуться тоді, коли будуть прийняті реальні політичні рішення на користь того, щоб міліція виконувала свою головну функцію

Замість однієї міліції в Україні планують зробити п'ять поліцій. Кримінальну, громадської безпеки, фінансову, транспортну, спеціальну. Плюс державне бюро розслідувань. Чесно кажучи, справа не в назві. У нас і зараз вистачає різних підрозділів з гарними іменами – Беркут, Сокіл, Титан, Кобра, Ягуар, Барс, Гепард. Якщо мова йде тільки про зміну вивіски, то це не реформа. Справжні зміни почнуться тоді, коли будуть прийняті реальні політичні рішення на користь того, щоб міліція виконувала свою головну функцію – "забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів".

***