Корреспондент. Точка зору. Герої нашого племені

Половина колишнього СРСР тиждень оплакувала вбитого кримінальника Аслана Усояна на прізвисько Дід Хасан. Такої панахиди не удостоївся за останні роки жоден академік або артист, пише Олександр Пасховер у колонці, опублікованій у №3 журналу Корреспондент від 25 січня 2013 року.

Вбивши у пошуковик слово "дід", я отримав ось таке убоге різноманіття від yandex.ua: перший рядок – Дід Хасан, другий – Дід Хасан біографія, третій – Дід Хасан убитий. Четвертим за рахунком якимось дивом проліз Дід Мороз, після чого знову – Дід Хасан фото, Дід Хасан відео і т. д. Вперше в історії людства посеред зими новина про Діда Хасана затьмарила повідомлення про Діда Мороза.

Чим прославився головний ньюсмейкер місяця? Переважно строкатим кримінальним бекграундом. У 19 років він потрапив за ґрати на півтора року як кишеньковий злодій. У 22 отримав термін п'ять років, у 29 – три роки за звинуваченнями у грабежі і спекуляції. На 47-му році життя Аслан Усоян, так його звали в миру, був засуджений на 15 років як фальшивомонетник. Серед інших його заслуг – контрабандна торгівля зброєю. Загальний тюремний стаж – 25 років. Друга половина життя коронованого злодія в законі – дзеркальне відображення першої, з розбоєм і грабежем, контролем злочинних капіталів і т. д.

І ось 16 січня 2013 року Діда Хасана знайшла куля іншого джентльмена удачі. Похорон 74-річного ветерана великої вітчизняної братви стягнув до його гробу весь цвіт російського бандитизму. Що ні особа, то стаття з Кримінального кодексу на три довічних з конфіскацією Південного і Північного Кавказу. Похорон розтягнувся на кілька днів. Спочатку покійного на чартерному рейсі Ту-154 звозили в Донецьк, щоб звідти полетіти в Тбілісі. Але Грузія відмовилася від кримінального вантажу, і тіло Діда Хасана повернули в більш привітну для криміналу Москву.

Всі перипетії висвітлювалися у ЗМІ Росії й України як головні новини дня та тижня. Про молоду жінку, яка випадково опинилася на місці вбивства й отримала помилкову кулю від кілера, в перші кілька днів практично ніхто не згадував. Вона вижила, але потрапила до лікарні у вкрай важкому стані.

У цей час центральні телеканали були зайняті трансляцією ритуальної ходи до свіжовикопаної могили, яка потонула в трояндах і вінках, на одному з яких виведено: Патріарху злодійського світу дідусеві Хасану. Потім в московських ресторанах прокотилася хвиля сходок спадкоємців дідуся, навколо яких, як і на кладовищі, кружляла, нудьгуючи, поліція і зацікавлені журналісти. Весь тиждень масмедіа публічно дерли кримінальну ромашку, ворожачи: любить – не любить, вб'ють – не вб'ють, коронують – не коронують. На сторінки газет вивалилися міркування, кому ж перейде корона злочинного світу, чия візьме в боротьбі за спадщину покійного. Шорт-лист претендентів майже у всіх пунктах збігався зі списком Їх розшукує поліція.

Найдивовижніше те, що ніякої видимої цікавості з боку правоохоронних органів цей
зліт піонерів не викликав

Найдивовижніше те, що ніякої видимої цікавості з боку правоохоронних органів цей зліт піонерів не викликав. Зізнаюся, я вже чекав, що ось-ось на адресу родини покійного підуть урядові телеграми, на будівлях держустанов приспустять прапори. Перебільшення? Можливо. Але національний союз єзидів Вірменії вже оголосив тижневу жалобу у зв'язку зі смертю Усояна. І ніхто від цієї новини не здригнувся, не просльозився.

Щось подібне коїлося і в жовтні 2009-го, коли в Москві ховали В'ячеслава Іванькова, підстріленого кілером злодія в законі на прізвисько Япончик. Попереду тієї процесії братва несла величезний російський прапор, яким потім накрила важку труну свого боса. За останні років 20 жоден покійний на території колишнього СРСР – академік, артист, письменник, поет – не удостоївся суспільної уваги, яку привернули Япончик і Хасан.

Вся ця неохайна картинка з публічними панахидами вождів криміналітету не просто галочка в порядку денному. Це діагноз. Не бандитам, а суспільству, в якому можлива така всенародна малина

Вся ця неохайна картинка з публічними панахидами вождів криміналітету не просто галочка в порядку денному. Це діагноз. Не бандитам, а суспільству, в якому можлива така всенародна малина.

Починаючи, як тепер прийнято говорити, з лихих 1990-х в суспільну свідомість України і Росії вливається кримінальна культура. Вона романтизована й охайно загорнута в красиву упаковку інформаційних продуктів або кінематографу. Покидьки суспільства – щось на зразок героїв Брата, Брата-2 і Бригади – зведені в ранг героїв нашого часу.

Новини щодня ретранслюють чергові серії кримінальних зведень. Вечірні випуски заливають ефір кров'ю. Для тих, хто не напився, – навздогін в прайм-тайм, тобто в найбільш рейтинговий час, спецвипуски Надзвичайних новин або Свідка (НТН) – так би мовити, Надобраніч, малята від Дідуся Хасана.

Кримінальне мислення просочилося навіть у ті мізки, які зобов'язані уберігати країну від згубного впливу криміналу

Кримінальне мислення просочилося навіть у ті мізки, які зобов'язані уберігати країну від згубного впливу криміналу. Член парламенту, доктор наук з державного управління Михайло Чечетов, захоплюючись тим, як він обіграв опозицію в ході голосування з мовного питання, раптом заговорив мовою наперсточників: "Ми їх розвели, як кошенят". Президент України Віктор Янукович під час засідання комітету з економічних реформ просить своїх підлеглих "не бути шлеперами". На кримінальному жаргоні цей термін застосовують до вокзальних злодіїв, а також до розбійників, що грабують товарні вагони.

Проривається бандитська субкультурка навіть у першого заступника генпрокурора України Рената Кузьміна. На ювілейному вечорі музиканта Яна Табачника він сідає за рояль і "лабає" Мурку. Короткий зміст цієї недорогої лірики. Молода жінка з котячою кличкою Мурка стає на злочинний шлях. Несподівано вона зближується зі служителем правопорядку. За це кримінальники вбивають її. Фінал пісні слухати без сліз неможливо:

Больше ты не встанешь, шухер не подымешь,

И легавый плачет над тобой.

У виконанні заступника генпрокурора цей куплет звучить особливо несамовито. Загалом, якщо перефразувати кавеенівський жарт кінця 1980-х про Володимира Леніна, вийде так: "Хасан помер, а справа живе. Краще б було навпаки".

***