Корреспондент. Точка зору. Герої нашого племені

30 січня 2013, 11:57
💬 0
👁 40

Половина колишнього СРСР тиждень оплакувала вбитого кримінальника Аслана Усояна на прізвисько Дід Хасан. Такої панахиди не удостоївся за останні роки жоден академік або артист, пише Олександр Пасховер у колонці, опублікованій у №3 журналу Корреспондент від 25 січня 2013 року.

Вбивши у пошуковик слово "дід", я отримав ось таке убоге різноманіття від yandex.ua: перший рядок – Дід Хасан, другий – Дід Хасан біографія, третій – Дід Хасан убитий. Четвертим за рахунком якимось дивом проліз Дід Мороз, після чого знову – Дід Хасан фото, Дід Хасан відео і т. д. Вперше в історії людства посеред зими новина про Діда Хасана затьмарила повідомлення про Діда Мороза.

Чим прославився головний ньюсмейкер місяця? Переважно строкатим кримінальним бекграундом. У 19 років він потрапив за ґрати на півтора року як кишеньковий злодій. У 22 отримав термін п'ять років, у 29 – три роки за звинуваченнями у грабежі і спекуляції. На 47-му році життя Аслан Усоян, так його звали в миру, був засуджений на 15 років як фальшивомонетник. Серед інших його заслуг – контрабандна торгівля зброєю. Загальний тюремний стаж – 25 років. Друга половина життя коронованого злодія в законі – дзеркальне відображення першої, з розбоєм і грабежем, контролем злочинних капіталів і т. д.

І ось 16 січня 2013 року Діда Хасана знайшла куля іншого джентльмена удачі. Похорон 74-річного ветерана великої вітчизняної братви стягнув до його гробу весь цвіт російського бандитизму. Що ні особа, то стаття з Кримінального кодексу на три довічних з конфіскацією Південного і Північного Кавказу. Похорон розтягнувся на кілька днів. Спочатку покійного на чартерному рейсі Ту-154 звозили в Донецьк, щоб звідти полетіти в Тбілісі. Але Грузія відмовилася від кримінального вантажу, і тіло Діда Хасана повернули в більш привітну для криміналу Москву.

Всі перипетії висвітлювалися у ЗМІ Росії й України як головні новини дня та тижня. Про молоду жінку, яка випадково опинилася на місці вбивства й отримала помилкову кулю від кілера, в перші кілька днів практично ніхто не згадував. Вона вижила, але потрапила до лікарні у вкрай важкому стані.

У цей час центральні телеканали були зайняті трансляцією ритуальної ходи до свіжовикопаної могили, яка потонула в трояндах і вінках, на одному з яких виведено: Патріарху злодійського світу дідусеві Хасану. Потім в московських ресторанах прокотилася хвиля сходок спадкоємців дідуся, навколо яких, як і на кладовищі, кружляла, нудьгуючи, поліція і зацікавлені журналісти. Весь тиждень масмедіа публічно дерли кримінальну ромашку, ворожачи: любить – не любить, вб'ють – не вб'ють, коронують – не коронують. На сторінки газет вивалилися міркування, кому ж перейде корона злочинного світу, чия візьме в боротьбі за спадщину покійного. Шорт-лист претендентів майже у всіх пунктах збігався зі списком Їх розшукує поліція.

Найдивовижніше те, що ніякої видимої цікавості з боку правоохоронних органів цей
зліт піонерів не викликав

Найдивовижніше те, що ніякої видимої цікавості з боку правоохоронних органів цей зліт піонерів не викликав. Зізнаюся, я вже чекав, що ось-ось на адресу родини покійного підуть урядові телеграми, на будівлях держустанов приспустять прапори. Перебільшення? Можливо. Але національний союз єзидів Вірменії вже оголосив тижневу жалобу у зв'язку зі смертю Усояна. І ніхто від цієї новини не здригнувся, не просльозився.

Щось подібне коїлося і в жовтні 2009-го, коли в Москві ховали В'ячеслава Іванькова, підстріленого кілером злодія в законі на прізвисько Япончик. Попереду тієї процесії братва несла величезний російський прапор, яким потім накрила важку труну свого боса. За останні років 20 жоден покійний на території колишнього СРСР – академік, артист, письменник, поет – не удостоївся суспільної уваги, яку привернули Япончик і Хасан.

Вся ця неохайна картинка з публічними панахидами вождів криміналітету не просто галочка в порядку денному. Це діагноз. Не бандитам, а суспільству, в якому можлива така всенародна малина

Вся ця неохайна картинка з публічними панахидами вождів криміналітету не просто галочка в порядку денному. Це діагноз. Не бандитам, а суспільству, в якому можлива така всенародна малина.

Починаючи, як тепер прийнято говорити, з лихих 1990-х в суспільну свідомість України і Росії вливається кримінальна культура. Вона романтизована й охайно загорнута в красиву упаковку інформаційних продуктів або кінематографу. Покидьки суспільства – щось на зразок героїв Брата, Брата-2 і Бригади – зведені в ранг героїв нашого часу.

Новини щодня ретранслюють чергові серії кримінальних зведень. Вечірні випуски заливають ефір кров'ю. Для тих, хто не напився, – навздогін в прайм-тайм, тобто в найбільш рейтинговий час, спецвипуски Надзвичайних новин або Свідка (НТН) – так би мовити, Надобраніч, малята від Дідуся Хасана.

Кримінальне мислення просочилося навіть у ті мізки, які зобов'язані уберігати країну від згубного впливу криміналу

Кримінальне мислення просочилося навіть у ті мізки, які зобов'язані уберігати країну від згубного впливу криміналу. Член парламенту, доктор наук з державного управління Михайло Чечетов, захоплюючись тим, як він обіграв опозицію в ході голосування з мовного питання, раптом заговорив мовою наперсточників: "Ми їх розвели, як кошенят". Президент України Віктор Янукович під час засідання комітету з економічних реформ просить своїх підлеглих "не бути шлеперами". На кримінальному жаргоні цей термін застосовують до вокзальних злодіїв, а також до розбійників, що грабують товарні вагони.

Проривається бандитська субкультурка навіть у першого заступника генпрокурора України Рената Кузьміна. На ювілейному вечорі музиканта Яна Табачника він сідає за рояль і "лабає" Мурку. Короткий зміст цієї недорогої лірики. Молода жінка з котячою кличкою Мурка стає на злочинний шлях. Несподівано вона зближується зі служителем правопорядку. За це кримінальники вбивають її. Фінал пісні слухати без сліз неможливо:

Больше ты не встанешь, шухер не подымешь,

И легавый плачет над тобой.

У виконанні заступника генпрокурора цей куплет звучить особливо несамовито. Загалом, якщо перефразувати кавеенівський жарт кінця 1980-х про Володимира Леніна, вийде так: "Хасан помер, а справа живе. Краще б було навпаки".

***

Ця колонка опублікована у №3 журналу Корреспондент від 25 січня 2013 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонено.

Відгуки та коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kpmedia.ua

ТЕГИ: кримінал вбивство Дід Хасан