Корреспондент: Колоніальне право. Українська система покарання малолітніх злочинців готує кадри для кримінального світу
Українська система покарання малолітніх злочинців не передбачає перевиховання, а кує кадри для кримінального світу. Більше половини підлітків, які відсиділи в колоніях, стають рецидивістами, пише Кароліна Тимків у №3 журналу Корреспондент від 25 січня 2013 року.
Едуард Бондаренко, 21-річний в'язень Кременчуцької виховної колонії для неповнолітніх, вперше потрапив на "малолітку" за крадіжку, коли йому було лише 14. Вийшовши через два роки, Бондаренко насолоджувався свободою недовго і знову потрапив за ґрати, тепер уже за розбій і на цілих дев'ять років.
Через кілька місяців добігає кінця і цей термін: за гарну поведінку Бондаренкові скоротили термін ув'язнення до шести років.
"Втретє я в тюрму точно не потраплю", – запевняє він і ділиться планами на майбутнє. "Хочу займатися ремонтом квартир", – уточнює Бондаренко.
За даними Юрія Павленка, уповноваженого Президента з прав дитини, 60% підлітків, вийшовши з колонії, знову йдуть на злочин
Добре, якщо він реалізує свої наміри, проте, як свідчить статистика, з більшістю малолітніх злочинців такого дива не відбувається. За даними Юрія Павленка, уповноваженого Президента з прав дитини, 60% підлітків, вийшовши з колонії, знову йдуть на злочин: зона лише зміцнює їхні зв'язки з бандитським середовищем.
Та й умовні терміни не покращують, а погіршують ситуацію, впевнені фахівці. Відсутність реального покарання та виховної роботи після винесення вироку сприяють утвердженню в дитини почуття вседозволеності. Серед умовно засуджених відсоток рецидиву ще вищий – 90%, і тоді вже, згідно з кримінальним законодавством, малолітній правопорушник навіть за дрібну крадіжку гарантовано потрапляє у в'язницю.
Уся каральна система не виправляє, а, навпаки, тиражує неповнолітніх шахраїв і вбивць, вважають експерти. Якщо, за статистикою МВС, у 2009 році українці віком від 14 до 21 років скоїли 12,9 тис. злочинів, то у 2012-му число їхніх однолітків, що порушили закони, досягло 14,2 тис.
Причому половина сидільців колоній, за даними Павленка, відбувають покарання за дрібні крадіжки – мобільників, велосипедів, продуктів харчування. У тяжких злочинах – вбивствах і розбої – винні лише 10% і 11% відповідно.
Західна Європа, а також Канада й Австралія давно відмовилися від практики карати підлітків в'язницею за дрібні злочини
Тим часом Західна Європа, а також Канада й Австралія давно відмовилися від практики карати підлітків в'язницею за дрібні злочини. Так, у Канаді з населенням, яке можна порівняти за чисельністю з українським, налічується лише 500 юних ув'язнених, у Польщі – 512, в Італії – 465, тоді як в Україні – 1,5 тис.
У Західній Європі ефективно використовують альтернативи ув'язненню – психологічну реабілітацію, а також відновлювальне правосуддя, коли злочинець загладжує провину перед потерпілим – наприклад, відпрацьовує завдані збитки. У підсумку, за підрахунками експертів, підлітки повторно скоюють злочини лише у 20% випадків.
"А наша кримінальна політика спрямована на те, щоб проблемного підлітка ізолювати від суспільства, а не намагатися його перевиховати, – резюмує Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини та адвокат, який неодноразово захищав підлітків у суді. – 15-річний юнак, потрапивши в колонію, вже через два роки стає закоренілим злочинцем".
Зона особливої уваги
Історії мешканців Кременчуцької "малолітки" починаються однаково.
"За ґрати потрапив за дурниці, – розповідає 18-річний Євген Сергієнко з Донецької області. – Спочатку за крадіжку мобільника відправили на три роки в спецшколу. Там не відбув термін до кінця і здійснив втечу, під час якої вкрав мобільний телефон, і мені додали ще чотири роки".
А ось майбутнє кожен засуджений уявляє по-своєму, і вже точно не в чорному кольорі арештантської роби. Наприклад, Сергієнко, вийшовши на свободу, мріє працювати шофером, як його батько. Міцно стискаючи руку в кулак, він запевняє, що за два з половиною роки, проведених у колонії, "переглянув своє життя і вирішив ніколи не красти".
У тому ж клянеться в надії отримати умовно-дострокове звільнення і худорлявий 19-річний Денис, який отримав сім років за крадіжку 5 тис. грн. Щоправда, руки Дениса, який попросив не називати його прізвище в пресі, щедро розписані тюремними татуюваннями, які свідчать про те, що в кримінальному середовищі він уже свій.
У колоніях добре відомо, що кожна людина, яка потрапила за ґрати, відразу обростає відповідними зв'язками
У колоніях добре відомо, що кожна людина, яка потрапила за ґрати, відразу обростає відповідними зв'язками. Уже в СІЗО і під час етапування вона дізнається від співкамерників-кримінальників чимало цікавого, ділиться своїм життєвим досвідом 32-річний Андрій Новиков, який підлітком відсидів два роки в СІЗО, а потім ще чотири – у дорослій колонії. Щоправда, його самого доля милувала: ще в зоні Новиков звернувся до бога, пізніше став пастором християнської церкви Скінія і сьогодні в цій ролі відвідує зони – рятує юні душі.
Пастор впевнений: у колоніях ні про яке перевиховання мова не йде.
"Там існує свій актив – негласні помічники адміністрації з ув'язнених, – продовжує Новиков. – Вони тримають дисципліну, і якщо ти погано поводишся, затягують тебе в клас, б'ють, а можливе і сексуальне насильство".
Чітка блатна ієрархія в тюрмах і зоні підминає під себе новачків і вчить їх тюремним правилам
Чітка блатна ієрархія в тюрмах і зоні підминає під себе новачків і вчить їх тюремним правилам.
"Завжди є головний, він всім заправляє, нацьковує дітей, якщо потрібно", – пояснює Новиков.
Серед улюблених тюремних забавок – так званий велосипед: сплячій людині вставляють сірники між пальцями ніг або намотують клейонку на ноги, а потім підпалюють. "Пресувати" можуть і без застосування фізичного насильства, наприклад, забравши передачу від батьків. На нестатутні відносини "за поняттями" адміністрація часто заплющує очі або використовує їх у своїх цілях.
"Новачкам кажуть: не будеш слухатися – я тебе он у ту камеру відправлю, і тебе там розірвуть, – розповідає Новиков. – Особливо це популярно в СІЗО, де молоді пацани цілодобово сидять в одній камері і сходять з розуму від байдикування".
За словами колишнього зека, наглядачі ізолятора і самі б'ють підлітків – "для профілактики". А в те, що більшість малоліток після відсидки стануть іншими, Новиков не вірить.
"Я до звільнення чітко планував, як вийду, кому і як помщуся, де кого і як пограбую", – зізнається пастор.
Втім, керівництво колоній переконане: ситуація небезнадійна. Юрій Величко, начальник Кременчуцької колонії, розповідає Корреспонденту, що з підлітками працюють психологи і педагоги, які допомагають молодим людям розібратися в їхніх проблемах.
"А бійки у нас велика рідкість, – запевняє Величко. – Наші хлопці постійно перебувають під наглядом, з ранку і до вечора". За його словами, виключена й крадіжка передач.
Судячи з того, що показали і розповіли Корреспонденту в колонії, тутешні мешканці й справді ведуть майже ангельський образ життя. Так, 17-річний Євген, який отримав трирічний термін за крадіжку, релаксує, вишиваючи бісером ікони.
"Три тижні її вишивав, – з гордістю демонструє Євген свою роботу. – У нас є спеціальна книжка, де можна вибрати малюнок, а нитки і бісер приносять батьки".
За словами Величка, левова частка його підопічних – з неблагополучних сімей, їхнім вихованням із самого початку займалася вулиця
Насправді 228 засуджених Кременчуцької колонії далеко не ангели: за плечима у багатьох крадіжки і вбивства. До того ж, за словами Величка, левова частка його підопічних – з неблагополучних сімей, їхнім вихованням із самого початку займалася вулиця, яка навчила хлопців агресії, обману, вживанню спиртного чи наркотиків.
Курс на гуманність
Корінь підліткової злочинності Павленко шукає в соціально-економічних проблемах країни, а також в недостатній увазі дорослих до дітей.
Наприклад, 17-річний Сергій з Кременчуцької колонії виріс у багатодітній родині, яку тягнула на собі лише мати, та й то на допомогу: сама вона ніде не працювала. Від безнадії, за словами Сергія, він зважився на крадіжку шматка металу вартістю 400 грн., за що отримав три роки. Щоправда, умовний термін в його досьє вже був.
"Коли почув вирок судді, мені стало недобре, голова закрутилася, – згадує Сергій. – Я на такий термін не розраховував".
Бущенко упевнений: українське законодавство надто жорстке і, головне, не вирішує проблем. "Не існує ефективної системи ювенальної юстиції, яка могла б займатися проблемними підлітками", – уточнює адвокат.
Крім цього, судді практично не призначають такий вид покарання, як громадські роботи: засудженими в такому випадку треба займатися окремо, а робити це в країні нікому.
У Німеччині з населенням майже в двічі більшим, ніж населення України, протягом року хоча б тиждень проводять за ґратами стільки ж малолітніх злочинців – 1,5 тис., – при цьому значна частина термінів покарання, призначуваних німецьким судом, вимірюються днями, і навіть у разі вбивства термін максимальної відсидки дорівнює двом рокам.
В Україні понад 60% в'язнів дитячих колоній отримують від трьох до п'яти років позбавлення волі
Тим часом в Україні понад 60% в'язнів дитячих колоній отримують від трьох до п'яти років позбавлення волі, наголошує Павленко.
Навіть більше, у Німеччині, а також у Великобританії, Франції та Канаді в разі дрібних правопорушень призначають виховний курс у реабілітаційному центрі, де фахівці намагаються викорінити причини, що підштовхнули до злочину, а не рубають з плеча, саджаючи за ґрати.
У розвинених країнах широко застосовується практика відновлювального правосуддя, вперше введена в Новій Зеландії, коли злочинцеві дається можливість самому загладити провину – найчастіше компенсувати матеріальні збитки або відпрацювати на користь потерпілого.
Такий метод сатисфакції, який в Україні використовується вкрай рідко, допомагає більш гуманно поводитися з порушником закону, а також заощадити державні кошти, оскільки не потрібно витрачатися на утримання колоній. Наприклад, уряду Британії цей метод протягом двох років допоміг заощадити понад $ 400 млн.
Водночас фахівці називають українську каральну систему щодо молодих правопорушників літнім табором в порівнянні з американською. У США кримінальна відповідальність настає із семирічного віку, а в тамтешніх колоніях сидять 90 тис. підлітків.
Олег Янчук, начальник відділу Державного департаменту України з питань виконання покарань, вважає позбавлення волі цілком адекватною і навіть корисною мірою покарання.
"Ми згодні з тим, що діти не повинні потрапляти у в'язницю, але в наших установах вони однозначно стають кращими, – переконаний він. – У нас цілодобовий режим, як в армії або скаутських таборах, і це сприяє змінам".
Нерідко діти з неблагополучних сімей тільки в колонії починають регулярно відвідувати школу, а потім отримують у ПТУ професію
Янчук пояснює, що нерідко діти з неблагополучних сімей тільки в колонії починають регулярно відвідувати школу, а потім отримують у ПТУ професію. Крім того, вони перебувають під медичним спостереженням, тоді як на волі жодного разу не були у лікаря.
За підрахунками Янчука, від 15% до 25% вихідців з колонії скоюють повторні злочини – ці цифри в рази менші, представлених Павленком.
Тим часом, Президент у кінці 2012 року підписав Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, яка вимагає від міліції займатися профілактичною роботою, – тепер знову з'являться дитячі кімнати міліції, де працюватимуть з підлітками. І навіть Павленко констатує: Україна взяла курс на гуманізацію правосуддя щодо підлітків.
Також, згідно з новим Кримінальним кодексом, мають з'явитися спеціальності підліткового слідчого і прокурора. "Адже слідчий, який допитував злодія-рецидивіста, а потім допитував дітей, – це неправильно", – зазначає Павленко.
Корінь проблеми все ж залишається не в тому, як правильно покарати зловмисника, а як запобігти його втягуванню в кримінал
Однак корінь проблеми все ж залишається не в тому, як правильно покарати зловмисника, а як запобігти його втягуванню в кримінал, вважає Таня Стенфорд Аммар, директор канадського проекту Реформування системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні.
На її думку, в країні майже немає профілактики підліткової злочинності, а рівень її показників істотно занижений. За даними Стенфорд Аммар, щороку українські підлітки скоюють близько 22 тис. злодіянь, що вдвічі перевищує офіційні цифри.
"І насправді вони або отримують умовні вироки, або залишаються на свободі і з ними нічого не відбувається", – резюмує експерт.
***
Цей матеріал опубліковано в №3 журналу Корреспондент від 25 січня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.