Корреспондент: Точка зору. Хвороблива апатія. Україна нічого не робить для запобігання швидкому поширенню гепатиту С
Україна займає перше місце в Європі за темпами поширення гепатиту С, не вживаючи негайних заходів для запобігання епідемії, пише журналіст Павло Лужецький у колонці, опублікованій у №8 журналу Корреспондент від 1 березня 2013 року.
З даними про поширеність гепатиту С серед українців краще знайомитися, сидячи в перукарському кріслі: коли волосся стає дибки, майстру їх набагато легше стригти. Однак, якщо відкинути жарти, вимальовується картина, яка дійсно змушує серйозно замислитися. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, більше 1% українців є носіями вірусу гепатиту С. А за оцінками вітчизняних експертів, рівень інфікованості вірусом гепатиту С в нашій країні становить від 4% до 7% населення.
Це захворювання може спровокувати цироз і рак печінки, причому в більшості випадків цей непомітний для хворого процес займає довгі роки. Не дивно, що гепатит С охрестили "лагідним убивцею".
В Україні донорська кров перевіряється методом імуноферментного аналізу, який не
виявляє наявність вірусів гепатитів та ВІЛ на ранніх стадіях зараження, на відміну від більш дієвого і дорогого методу полімеразно-ланцюгової реакції
Вірус гепатиту С передається під час контакту з кров'ю інфікованої людини. У групі підвищеного ризику не лише любителі гострих відчуттів від ін'єкцій, незахищеного сексу, пірсингу і тату, але й ті, кому коли-небудь переливали кров. В Україні донорська кров перевіряється методом імуноферментного аналізу (ІФА), який не виявляє наявність вірусів гепатитів та ВІЛ на ранніх стадіях зараження, на відміну від більш дієвого і дорогого методу полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР). Джерелом зараження може стати навіть звичайний манікюр, зроблений нашвидкуруч протертими спиртом інструментами, які не пройшли термічну обробку.
Згідно з даними ВООЗ, Україна займає перше місце в Європі за темпами поширення вірусу гепатиту С серед населення
У підсумку, згідно з даними ВООЗ, Україна займає перше місце в Європі за темпами поширення вірусу гепатиту С серед населення. Підтвердженням тому є приголомшливі цифри, отримані внаслідок масштабного всеукраїнського експрес-тестування, яке в минулому році провів Міжнародний альянс з ВІЛ / СНІД в Україні за допомогою громадських організацій та активістів. Середній показник по областях виявився невтішним: кожен десятий з тих, хто пройшов тестування, інфікований гепатитом С.
Ці показники дають зрозуміти, що вірус, що називається, пішов у народ, а не є проблемою маргінальних груп населення на кшталт споживачів ін'єкційних наркотиків; фахівці вважають, що серед тих, хто сидить на голці, взагалі більше двох третин заражені гепатитом С. При цьому як вони, так і звичайні люди, як правило, можуть навіть не здогадуватися про своє захворювання, оскільки в чотирьох випадках з п'яти воно триває безсимптомно – до певного часу.
Всі ці приголомшливі дані дозволяють говорити про наявну в Україні приховану епідемію
Всі ці приголомшливі дані дозволяють говорити про наявну в Україні приховану епідемію. І якщо не вжити невідкладних заходів щодо її запобігання, то в найближчі п'ять-десять років настане не "покращення", а ера гепатиту, який стане проблемою номер один у сфері вітчизняної охорони здоров'я. За прогнозами, його поширеність може перевищити рівень захворюваності на ВІЛ у 17 разів!
Які ж заходи вживає українська влада, щоб запобігти вибуху вірусної бомби, що загрожує здоров'ю нації? Поки що – практично ніяких. Держава веде себе як божевільний марнотрат, викидаючи колосальні гроші на розваги на зразок Євро-2012 і водночас ігноруючи катастрофічну ситуацію із захворюваністю на гепатит С. Кабінет Міністрів України ще навесні 2011-го схвалив розроблену профільними фахівцям і громадськими організаціями концепцію державної цільової соціальної програми профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року, проте в реальності до цього часу ніяких істотних зрушень не відбулося.
Дієвої системи обліку хворих, що відбиває реальний стан справ із захворюваністю на гепатит у країні, просто не існує
Ця концепція разом з багатьма іншими благими починаннями була в прямому і переносному сенсі злита в єдиний проект загальнодержавної програми Здоров'я-2020. Український вимір, яка досі не затверджена на законодавчому рівні. Поки цей документ тьмяніє під сукном, з державного бюджету не виділяється практично ніяких грошей на діагностування та лікування гепатиту С. Іншими словами, дієвої системи обліку хворих, що відбиває реальний стан справ із захворюваністю на гепатит у країні, просто не існує. Крім того, необхідні так звані протоколи лікування, що відповідають міжнародним стандартам, оскільки використовувані для цього на даний момент в Україні методи лікування застаріли – вони дають безліч побічних ефектів і низьку ефективність.
Справедливості заради варто сказати, що в цьому році на лікування дітей від вірусних гепатитів виділено цілих 8 млн грн. Начебто величезна сума, але вразити вона здатна лише тих, хто ніколи впритул не стикався з вартістю лікування гепатиту якісними препаратами. Один курс такого лікування коштує мінімум $ 12 тис. У результаті простих арифметичних дій стає зрозуміло, що виділених грошей вистачить на лікування 83 дітей. Крапля в морі. Для більшості ж громадян України терапія так і залишиться недоступною.
Настільки висока ціна ліків пов'язана з тим, що на цей момент на українському ринку присутні лише два їх іноземних виробники. І без зусиль з боку держави вони навряд чи підуть на зниження цін. Дієвим механізмом для цього могли б стати державні закупівлі за оптовими цінами з подальшим розподілом ліків людям, які їх потребують.
Не зайве також запозичити досвід найбільш "гепатитної" країни на планеті – Єгипту, де був налагоджений випуск так званих генериків, дешевих аналогів місцевого виробництва дорогої продукції фармацевтичних брендів. Це дозволило забезпечити лікування близько 300 тис. пацієнтів за рахунок держави.
Поки Україна перебуває в гепатитній апатії, не маючи навіть цільової програми протидії безконтрольному поширенню небезпечного вірусу, головною зброєю в боротьбі з гепатитом є наша власна поінформованість про нього
А поки Україна перебуває в гепатитній апатії, не маючи навіть цільової програми протидії безконтрольному поширенню небезпечного вірусу, головною зброєю в боротьбі з гепатитом є наша власна поінформованість про нього.
Як заявила Сільві Бріан, доктор департаменту ВООЗ з пандемічних й епідеміологічних захворювань, "лише підвищивши обізнаність щодо гепатиту, ми зможемо зробити перший крок на шляху до встановлення контролю над хворобою і врятувати тисячі людських життів".
***
Ця колонка опублікована у №8 журналу Корреспондент від 1 березня 2013 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонено.
Відгуки та коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kpmedia.ua