Корреспондент: Претендент № 1. Інтерв’ю з Віталієм Кличком

Лідер партії УДАР Віталій Кличко стає головним конкурентом Віктора Януковича в боротьбі за президентський пояс у 2015 році. У розмові з Корреспондентом учорашній боксер-важкоатлет ділиться своїми відкриттями про методи роботи Президента і тим, що він сам пропонує країні замість цього, пише Ксенія Карпенко у №10 видання від 15 березня 2013 року.

Феномен української політики. Так можна назвати сьогодні Віталія Кличка, нардепа та лідера партії УДАР. Лише за кілька місяців роботи в парламенті вчорашній боксер-важкоатлет став головною надією українців на зміну нинішньої влади.

Дані березневого опитування агентства Рейтинг показують, що Кличко був би другим на президентських виборах з результатом 15-16%, якби вибори відбулися сьогодні. Вперед він пропустив би лише чинного главу держави Віктора Януковича. Доктор Залізний кулак, як називають Кличка у боксі, обігнав би всіх опозиціонерів, включаючи нині ув’язнену Юлію Тимошенко, лідера Об'єднаної опозиції Арсенія Яценюка і главу ВО Свобода Олега Тягнибока.

У головного ударівця країни найвищі шанси пройти у другий тур виборів разом з Президентом. І найголовніше – у такому"двобої", за даними Рейтингу, Кличко вийшов би переможцем

Це означає, що у головного ударівця країни найвищі шанси пройти у другий тур виборів разом з Президентом. І найголовніше – у такому "двобої", за даними Рейтингу, Кличко вийшов би переможцем.

Висловлюючись боксерською мовою, лідер УДАРу став претендентом № 1 на головний "пояс" країни, й у 2015 році може "схрестити кулаки" з Януковичем в основному поєдинку сезону.

- За даними соцопитувань, ваш рейтинг зростає. Навіть більше, якби президентські вибори проходили зараз, Кличко зайняв би друге місце, вийшов у другий тур і виграв би у Віктора Януковича. Чи ставите ви перед собою мету брати участь і перемогти на президентських виборах 2015 року?

- Всі рейтинги, які на сьогоднішній день існують, – не більш ніж рейтинги. Експерти намагаються спрогнозувати віртуальну реальність, розглядають можливі варіанти розвитку подій. Звичайно, серед прізвищ [кандидатів] вони називають і моє. Я вдячний за таку увагу. Але можу запевнити, що жодна людина сама не здатна змінити цю країну, для цього потрібна команда.

Я хочу жити в нормальній країні. Я люблю місто Київ, Україну, тому що почуваю себе комфортно у себе вдома. На превеликий жаль, у своїй країні я живу в оточенні нещасних людей, хоча я особисто можу дозволити собі комфортне життя. Я поставив перед собою завдання реалізувати можливості цієї країни і тому ми з людьми, які думають так само, як я, створили нову політсилу. А президентство не є метою, мені важливо змінити ситуацію. Саме змінити, тому що в Україні за всю історію її незалежності вистачало порожніх обіцянок.

Наприклад, в Європі ти впевнено дивишся в майбутнє, але є одне але – для того щоб було по-справжньому комфортно жити, там потрібно народитися і вирости. Щоб увібрати менталітет. Тому моє головне завдання – зробити комфортним життя країни, в якій я живу.

- Нещодавно лідер Об'єднаної опозиції Арсеній Яценюк заявив, що ви – єдиний кандидат у мери Києва від опозиції. Ваша відповідь збентежила: виявилося, що про таке рішення з вами ніхто не радився. Що сталося?

- Я дізнався про цю заяву зі ЗМІ, хоча з Арсенієм Петровичем я зустрічаюся щодня, ми обговорюємо наші плани і подальші дії. Тому я був здивований. Навіщо робити такі заяви за допомогою ЗМІ, якщо можна було для початку обговорити таку заяву зі мною?

- Тобто в мери Києва балотуватися не будете?

- Це питання піднімалося рік тому. З усіх боків казали: Віталій Кличко повинен визначитися – або він йде у ВР, або він іде в мери. Ситуація повторюється і в цьому році. Я повторюю: ми оголосимо своє рішення найближчим часом. Політика має бути поступальною.

- Розглянемо варіант, за якого ви йдете в президенти. Як робитиме життя в країні комфортнішим? Який план дій пропонуєте? З якими пропозиціями підете до народу? Що, наприклад, зробите з Межигір'ям, що стало символом корупції?

- Розподіляти награбоване – це не моє гасло. Це більшовики у 1917-му перерозподіляли майно багатих між бідними, а точніше – між собою. Багато хто намагається змінити цю країну, починаючи з принципу "в країні не має бути багатих".

У мене інший принцип – я вважаю, що в державі не повинно бути бідних. Я за те, щоб дотримувалися закони кожною людиною незалежно від посади і становища. Людина, права, свободи, закон – це головні цінності європейської держави, і я хотів би, щоб в Україні ці цінності були непохитними.

Поки у нас є непохитними привілеї тих, хто при владі. Тому перед собою ми ставимо завдання зміни влади. Ми пропонуємо запровадити європейські стандарти життя

А поки у нас є непохитними привілеї тих, хто при владі. Тому перед собою ми ставимо завдання зміни влади. Ми пропонуємо запровадити європейські стандарти життя. Адже приклади сусідніх країн – тієї самої Польщі – показують Україні шлях, яким можна піти і гарантовано досягти гарного результату.

- Які у вас стосунки з Яценюком і Тягнибоком?

- Ми представники опозиційних сил, і це наше спільне. Але ми представники різних опозиційних сил. Нас об'єднує розуміння того, що Україна не повинна жити за тими правилами, які сьогодні нав'язує нам влада. Ми впевнені: єдино вірним шляхом розвитку України є європейський шлях. Ми різні – у нас різна ідеологія.

Але у нас є спільна точка дотику – ми в опозиції. Нас обурює, що в Україні немає інших правил, крім правила телефонного дзвінка, правила високої посади або правила американського долара. Тому ми об'єднуємося навколо вирішення проблеми і не розпалюємо конфліктів навколо питань, щодо яких наші думки не збігаються.

- З якими діями інших опозиційних сил ви не згодні?

- Я не хочу висувати претензій, але не приховую, що з багатьма заявами я не згоден: коли кажуть, що наша партія – це технічний проект, що ми прийшли відпрацьовувати чиєсь завдання, а Кличко не самостійний гравець. Я розумію, це політика. І тут, на жаль, є таке правило: облий брудом опонента, а сам стань білим і пухнастим. Я за іншу політику і за чесну гру за правилами.

- І провладні політики, й опозиціонери часто говорять про те, що ви спілкуєтеся з главою Адміністрації Президента Сергієм Льовочкіним, прислухаєтеся до його порад. Крім того, у списках від УДАРу до парламенту пройшла Наталія Агафонова, близька подруга Юлії Льовочкіної. У вашій партії перебуває Павло Рябікін, співвласник комплексу Маячок, 50% якого належать структурам друга Льовочкіна, мільярдера Дмитра Фірташа.

- Мою команду мені не підсовували, я особисто вибирав тих, хто буде зі мною працювати. Так, є чимало людей, які намагаються довести зворотне. Те саме відбувалося і з моєю спортивною кар'єрою – всі намагалися когось знайти за нашими [з братом] плечима, мовляв, "за ними стояли, їх проштовхували".

З Павлом Рябікіним [екс-радником колишнього глави Нафтогазу Ігоря Бакая] ми дружимо з 1993 року. Мало хто там з ким знайомий ... Я знайомий з дуже багатьма: з Льовочкіним, з [мільярдером Рінатом] Ахметовим, знайомий з Януковичем. Але це не означає, що я є їхнім другом або ставлеником. І тому не потрібно шукати чорного кота в чорній кімнаті, там його немає.

Востаннє я був на Банковій два з половиною роки тому. Востаннє бачив Льовочкіна восени 2012-го випадково, в ресторані. З Агафоновою ми познайомилися на "помаранчевому" Майдані. Вона була активісткою Майдану, а я там виступив з промовою.

Після мого виступу я запросив її на розмову. Тоді було холодно, ми, пам'ятаю, дуже замерзли. У розмові обговорювали сформовану ситуацію, мені сподобався хід її думок, тому вона в моїй команді.

- Ви новачок у Раді. Що шокувало, здивувало? Чи були моменти, коли хотілося вирішити проблему одним хуком?

- Я впевнений, що у нас достатньо досвіду, знань, можливості і бажання вирішити проблеми без [застосування] фізичної сили. Ми прийшли в Раду працювати інтелектуально.

Хотілося б, звичайно, щоб й інші парламентарії працювали головою. Але, на наш превеликий сором, вони працювати головою не хочуть, а починають працювати кулаками. Як фахівець у "прикладному" спорті, можу сказати: кулаками працювати у них теж не дуже добре виходить. (Усміхається)

Найбільше мене шокувало небажання людей, які перебувають у парламенті, щось змінювати. Багатьом старожилам Ради комфортно в тих умовах, які склалися: така ситуація їм на руку, вони лобіюють свої інтереси

Мені було соромно за ті фотографії [з епізодами бійок у ВР], які облетіли весь світ. Але найбільше мене шокувало небажання людей, які перебувають у парламенті, щось змінювати. Багатьом старожилам Ради комфортно в тих умовах, які склалися: така ситуація їм на руку, вони лобіюють свої інтереси.

Ми прийшли в парламент як нова політична сила, і ми не хочемо працювати, як хтось там пропонує. Ніхто з парламентаріїв цивілізованих країн не може й уявити собі біг по рядах і натискання кнопок за відсутніх колег. Це ненормально, коли зал засідань заповнений на третину, а за фактом голосує добра половина. Це ж сюр – вищий законодавчий орган починає свою роботу з порушень.

Тому свою роботу ми почали з вимоги дотримуватися законів – тому заблокували Раду, провели там 18 днів і ночей. Цим самим ми показували свою позицію, доводячи, що це питання є для нас вкрай принциповим.

Ми раді, що вперше за 20 років змогли відстояти контроль за персональним голосуванням. [Після блокування опозицією трибуни ВР більшість прийняла відповідні зміни в регламент]. Це дає нам можливість контролювати більшість, виключити маніпуляції.

- Блокування Ради – це єдиний конструктивний спосіб донести свою позицію?

- Це не конструктивний, а крайній метод. Інакше нас не чують. Ми просили: давайте працювати за правилами. Але дива не сталося. Тому перед відкриттям сесії нам вже не залишалося нічого іншого, окрім блокування. Безумовно, це перший, але дуже важливий крок на шляху повернення до парламентаризму. Парламент повинен працювати не в інтересах "дядечка", за помахом руки якого виконуються накази з голосування.

Адже не секрет, що в Раді є такі депутати, які практично не з'являлися на засіданнях, які отримали депутатські мандати заради імунітету і можливості лобіювати бізнес-інтереси. Тобто прийшли заради чого завгодно, але тільки не заради інтересів держави.

- В Україні є прецедент, коли заповітний імунітет відбирають не зовсім прозоро за не надто зрозумілих причин: 6 березня ВАСУ позбавив Сергія Власенка [нардепа і захисника Тимошенко] мандата за суміщення депутатської та адвокатської діяльності. По суті, вас також можуть залишити без мандата – за суміщення депутатської та спортивної діяльності ...

- Можуть позбавити будь-яку людину. Це ж питання не Власенка. Це прецедент, коли будь-якого нардепа за рішенням згори позбавляють повноважень. Це тиск на весь депутатський корпус, такий собі сигнал: мовляв, якщо ти будеш вести себе неналежним чином, у тебе відберуть мандат в будь-який момент. І не важливо, які в тебе аргументи, адже Власенко, виходячи з документів, які були надані захистом, не займається адвокатською діяльністю з 1998 року. Отже, не було ніяких передумов позбавляти його повноважень.

Цікавий і той факт, що Власенка позбавили мандата ті самі судді, які вели справу Каськіва в минулому році про суміщення посад народного депутата і держслужбовця. Тоді суд виніс вердикт на користь Каськіва. Тобто в країні закон інтерпретується
так, як вигідно владі

Цікавий і той факт, що Власенка позбавили мандата ті самі судді, які вели справу [Владислава] Каськіва в минулому році про суміщення посад народного депутата і держслужбовця [глави Держагентства з інвестицій та управління нацпроектами]. Тоді суд виніс вердикт на користь Каськіва. Тобто в країні закон інтерпретується так, як вигідно владі. А завдання судді не відновити справедливість, а виконати наказ і зберегти за собою крісло.

Якщо депутат не може себе захистити, то що ж може тоді звичайний українець без грошей і зв'язків? Та нічого! Він просто беззахисний перед машиною, яка здатна перемолоти будь-якого.

- Хто ті люди, які приймають рішення "згори"?

- Є лише одна людина, яка несе відповідальність за всі процеси, що відбуваються в державі. Вона наділена абсолютною владою – це Президент Янукович. На превеликий жаль, він цю владу використовує повсюдно – у судах, митниці, податковій, правоохоронних органах. І наші депутати за короткий час перебування в Раді відчули на собі тиск.

Депутатам від нашої партії переговорники пропонували вирішити проблеми з митницею і податківцями за умови виходу з опозиційної партії. Ми тримаємося. Я особисто неодноразово ходив до силовиків, до генпрокурора [Віктора] Пшонки, віддавав йому відповідні документи. І нам [членам УДАРу] відкрито пропонували: мовляв, виходьте з опозиції – ми припинимо тиск.

- На кого конкретно тиснули?

- Сергій Каплін, Федір Негой, Ярослав Дубневич. Також пропонували за вихід з партії нашим депутатам суми з шістьма нулями.

- Критикувати Януковича не так складно, але як ви будете змінювати сформовану ситуацію?

- Минуло три роки президентства Януковича, а "покращення життя", яке нам обіцяли, так і не відбулося. 80% українців не відчули покращення життя. Навіть більше, вони стали ще біднішими. У країні не дотримуються законів, жахливий інвестиційний клімат, не створюються нові робочі місця, українці залишають батьківщину в пошуках кращого життя за кордоном. Про яке поліпшення йдеться?

Звичайно, нам хочеться в один момент все взяти і змінити. Але до перемоги ми йдемо маленькими кроками – дорогу здолає той, хто йде. Ми боремося. Я знаю як ніхто інший, що без боротьби перемоги не бачити. Нам непросто, але ми можемо тримати удар.

***

Цей матеріал опубліковано в №10 журналу Корреспондент від 15 березня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.