Корреспондент: Великим планом. Лист з Колумбії

Колумбійські красуні гордо несуть свої надзвичайно пишні форми вулицями великих і маленьких міст. Стереотип тутешньої краси, яка не знає дієт, підтримують навіть магазинні манекени, пише Богомазова Ірина, менеджер у магазині Мультиспорт, у №14 журналу Корреспондент від 12 квітня 2013 року.

Людині, яка не перетинала кордону Колумбії, зазвичай відомо про неї лише те, що це великий світовий постачальник кокаїну. Тим часом звідси родом чудовий письменник Габріель Гарсія Маркес і, відповідно, всі його герої. Також тут народилася відома світу своїми запальними ритмами і танцями співачка Шакіра.

Ця країна розташована трохи вище екватора, тому клімат тут дивовижний. Круглий рік незмінно 27-29 ˚ С. Свіжість і прохолоду цій країні, яку на заході омиває Тихий океан, а на півночі – Карибське море, приносять морські бризи. У такому кліматі виростають всілякі фрукти і овочі – від відомих нам і неймовірно смачних ананасів, манго і папайї до невідомих плодів, таких як луло, куруба, мамей, гренадія, нісперо, пітайя, гуанабана. Ці фрукти, різні на смак, всі мають схожу слизову текстуру з дрібними кісточками. А ось яблука в Колумбії вважаються делікатесом, їх завозять зі США і продають за високою ціною.

Чисельністю населення Колумбія схожа з Україною, але площа її вдвічі більша. Столиця Богота вміщає в себе 11 млн жителів. Взагалі населення країни досить колоритне і являє собою мішанину відразу кількох етнічних груп – місцеві індіанці і нащадки європейських колонізаторів, а також темношкірих рабів, завезених з Африки.

Жінки Боготи, як і всієї країни, і не думають про дієти. Вони гордо несуть свої округлі форми – величезні бюсти поєднуються з тонкими африканськими таліями, які перетікають у ще більші округлості. Втім, талія в цій пишноті присутня не завжди

Жінки Боготи, як і всієї країни, і не думають про дієти. Вони гордо несуть свої округлі форми – величезні бюсти поєднуються з тонкими африканськими таліями, які перетікають у ще більші округлості. Втім, талія в цій пишноті присутня не завжди. Така зовнішність вважається еталонною, і навіть манекени в магазинах мають пишні форми.

Колумбійська знаменитість художник Фернандо Ботеро з любов'ю зобразив на своїх полотнах у злегка гротескній манері повних людей своєї батьківщини – великі жінки, масивні чоловіки і навіть предмети побуту на його картинах і ті трохи погладшали. Цей стиль зробив Ботеро впізнаваним, а його картини – дорогими.

Свою повноту колумбійці підтримують відповідними кулінарними вподобаннями. Основа їхньої кухні – м'ясо, найчастіше смажене у фритюрі. Або смажена риба, смажена картопля. За різноманіття рослинної їжі овочеві страви майже не подають.

Великі і маленькі міста Колумбії побудовані за одним і тим самим принципом – центральна площа з фонтаном і, обов'язково, католицьким храмом, зведеним у колоніальному стилі. Далі все залежить від розмірів міста. Великі міста, такі як Богота, Медельїн, Картахена, мають старі і нові квартали, нетрі, хмарочоси, райони в колоніальному стилі з палацами і церквами, а також спальні райони з однотипними будинками.

Маленькі містечка зберегли неповторний характер, який підкреслюють неспішний ритм життя і мешканці, які знають один одного з дитинства

А маленькі містечка зберегли неповторний характер, який підкреслюють неспішний ритм життя і мешканці, які знають один одного з дитинства. Будинки, як правило, щільно притиснуті один до одного, невисокі, розфарбовані в літні кольори – рожевий, бузковий, яскраво-зелений. Замість засклених вікон – віконниці з шести секцій, кожну за бажанням можна відкрити для провітрювання. Двері дуже високі – мабуть, раніше через парадні двері в'їжджали в приміщення на коні.

Втім, вершників можна зустріти на вулицях і сьогодні. Часто колумбійці прогулюються верхи, а під час свят влаштовують кінні паради – наїзники і наїзниці, надівши свої найкращі ковбойські капелюхи й чоботи, гарцюють на конях. Останні змагаються в умінні танцювати – йти спеціальною танцювальною ходою. Все це відбувається під запальну національну музику. Музика тут – невід'ємна частина життя. Звуки сальси, тропікани і регетонів доносяться з усіх будинків, кафе, барів і парків. Музика звучить скрізь і постійно, і від цього виникає відчуття свята, яке не закінчується ніколи. Причому маленькі села іноді в цьому досягають успіху навіть більше, ніж міста.

Сільський побут аскетичний: у будинках бетонна підлога, фарбовані стіни, ліжко і телевізор. У дітей немає ігрових приставок, вони не сидять в інтернеті, а бігають по двору з будинку в будинок, грають у футбол. Дорослі вечорами розгойдуються в кріслах-гойдалках, грають із сусідами в карти, базікають про життя. Навколо – плантації цукрової тростини і кави, бананові гаї і мангові сади.

Перед поїздкою в Колумбію мене лякали нестабільною ситуацією в цій країні і високим рівнем злочинності. Але проблем не було. Хоча у Боготі майже всі будинки обнесені високими парканами, над якими протягнутий колючий дріт: мій дім, моя фортеця. Після дев'ятої вечора життя в столиці завмирає, кафе зачиняються, а 11-мільйонне населення міста кудись зникає.

Ще одна дивна особливість місцевого життя: якщо у Боготі температура повітря раптом опускається до 15-16 ˚ С, всі з радістю одягають пуховики і шапки, а жінки – обов'язково – високі чоботи

Ще одна дивна особливість місцевого життя: якщо у Боготі температура повітря раптом опускається до 15-16 ˚ С, всі з радістю одягають пуховики і шапки, а жінки – обов'язково – високі чоботи. У них вони хизуються навіть при 25 ˚ С, так люблять таке взуття.

***

Цей матеріал опубліковано в №14 журналу Корреспондент від 12 квітня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.