Корреспондент: Відповів за Сина. Інтерв’ю з Феліксом Блітштейном, директором MAKO Trading S.A.

Фелікс Блітштейн, людина, яка від імені сина Президента Олександра Януковича продає в Європі українське вугілля, в інтерв’ю Ірині Соломко розповів про те, як з'явився цей бізнес, де бере сировину на продаж компанія і як він планує збільшити продажі в п'ять разів за один рік. Матеріал розміщено у №19 журналу Корреспондент від 17 травня 2013 року.

Кілька місяців тому повідомлення про те, що холдинг МАКО, що належить старшому синові українського Президента Олександру Януковичу, заснував у Швейцарії дочірню компанію MAKO Trading S.A. для продажу донбаського вугілля в Європі, викликав резонанс у країні. Навіть європейські журналісти зацікавилися тим, як робить бізнес нащадок глави України, успішність якого стала притчею во язицех: за два роки президентства свого батька Олександр Янукович став великим бізнесменом, чиї активи Корреспондент оцінив у $ 130 млн. Новий напрямок діяльності – торгівля вугіллям – зацікавив ЗМІ ще й тому, що власних видобувних активів у МАКО немає.

Корреспондент у процесі роботи над матеріалом про українські незаконні шахти (так звані копанки) побував у Женеві, де розшукав офіс MAKO Trading S.A., і поговорив з її директором Феліксом Блітштейном – уродженцем Узбекистану, американським громадянином і людиною, яка давно робить бізнес на українській сировині. Він розповів Корреспонденту про європейський бізнес Януковича-молодшого.

- Як давно МАКО Trading S.A. працює у Швейцарії?

- Компанія була створена наприкінці 2011-го, але тільки в квітні 2012 року ми почали займатися експортом, продавши 200 тис. тонн.

- Українських компаній, які працюють на вугільному ринку в Женеві, не так багато.

- Так, зате багато світових. Женева – це трейдинговий центр.

- Ви, по суті, торгуєте на папері: до Женеви вугілля фізично ніхто не привозить.

- Коли ви кажете, що йде торгівля папером, це не зовсім так. Ми продаємо реальне вугілля. Фізично купуємо в Україні, фізично вантажимо в порт, потім на судно, а потім фізично веземо його клієнту.

- А купуєте ви вугілля у кого?

- У різних постачальників.

- Це шахти або трейдингові компанії?

- Я створював Leman Commodities S.A. [компанія, яка до 2007-го була найбільшим торговцем металом в Україні, потім її купила СКМ мільярдера Ріната Ахметова], і знаю, як займатися експортом з України та Росії. Я знаю іноземні банки, як з ними працювати. Це те, що я вмію.

І я бачу, що сьогодні в Україні є низка постачальників, які можуть виробляти вугільну продукцію, але не хочуть займатися експортом. Це і є та ніша, яку ми можемо і хочемо зайняти.

- З якими компаніями в Україні ви співпрацюєте?

- Ми купуємо вугілля через МАКО Трейдинг [українська компанія, яка входить до холдингу МАКО сина Президента]. Але я працюю з усіма постачальниками, і з ДТЕК [компанія Ахметова] спілкуюся, правда, у нього я поки нічого не купив, і з Метінвестом [ще одна компанія Ахметова], – з усіма, хто сьогодні мені може поставити вугілля, яке я готовий експортувати.

- Торгівля вугіллям для вас – новий бізнес. Чия була ініціатива зайнятися цією справою – ваша чи сина Президента?

- Тут обставини зрослися. Коли я перестав працювати в Leman Commodities S.A., минув рік або два, і я запропонував ДТЕК створити таку компанію. Але інтерес не виявили, оскільки у ДТЕК тоді було достатньо своїх продажів.

А тут вийшло, що я зміг зустрітися з Олександром Вікторовичем [Януковичем]. У ході зустрічі я запропонував йому створити компанію, зазначивши, що в цьому є потреба і це важливо для України.

- Переговори велися довго?

- Не одна була зустріч.

- В Україні?

- Так, я у вас часто буваю. Взагалі я виріс у Нью-Йорку, але з 1994-го почав їздити в Донецьк і займатися бізнесом, пов'язаним з металургією.

- Ви говорили, що плануєте стати вагомим гравцем на вугільному ринку. Розкрийте, які обсяги ви зараз продаєте, і чого прагнете?

- Торік ми експортували близько 200 тис. тонн, але цього мало, навіть для того щоб просто утримувати офіс у Швейцарії. Мета, якої я хотів би досягти – це вивезти близько 1 млн тонн цього року. ДТЕК вивозить близько 300 тис. тонн на місяць, на рік – близько 3 млн.

- На сьогодні ваша компанія, по суті, складається з вас?

- Так, у нас невеликий штат. Обсяги маленькі і штат теж: трейдер, асистент і я.

- Але ви особисто займаєтеся ще й іншими компаніями, навіть вивіска на вході до будівлі, де розташований офіс MAKO Trading S.A., інша – там немає МАКО, там є Partifina S.A.

- Так, Partifina S.A. – це моя особиста компанія, яка займається фінансами. Я створив її після відходу з Leman Commodities S.A. Там все вже налагоджено, вона не вимагає моєї великої уваги.

- Коли ви плануєте окупити вкладені кошти, який прибуток отримати?

- Я для себе поки ще завдання не ставлю. Для мене цей бізнес дуже новий. Але хотів би відзначити, що в трейдингу немає надзаробітків. Тут ринок прозорий, але маржа, безумовно, є.

- 10%?

- Ні, менше.

- Створюючи компанію, ви вкладали свої гроші?

- Ні, компанія належить Олександру Януковичу.

- Це його гроші?

- Так, я найманий менеджер.

- А сам син Президента сюди, до Швейцарії, приїжджав?

- Ні, я з ним тільки в Україні спілкувався. Навіщо йому приїжджати? Якщо він сюди приїде, то обсяг прибутку точно вдвічі більшим не стане.

- Він бере активну участь у розвитку швейцарської "дочки"?

- Він не втручається в управління. Я сам оцінюю ситуацію і планую. Наприклад, розумію, що якщо ми не збільшимо обсяги, то бізнесу не буде. Ми домовилися, що будемо розвивати бізнес, і я прагну цього.

- Тобто він вам довіряє. Як вам це вдалося? Ви знаєте один одного давно?

- Не дуже, ми зустрічалися, він знав про мене. Я ж у Донецьк їжджу з 1994-го. Коло спілкування там, воно відоме.

- Офіційно МАКО не має вугільних активів в Україні.

- Так, у нас їх немає.

- Але постачаючи вугілля, важливо розуміти, що це за сировина, наскільки вона легально видобута. Адже в Україні, і ви, напевно, про це знаєте, актуальна проблема копанок. Ви впевнені у своєму вугіллі?

- Оскільки у мене вугілля йде на експорт, якщо воно нелегальне, я, в принципі, не зможу його експортувати. Його просто в порт не пустять.

Що стосується нелегального видобутку, то це важливе питання, яке держава повинна вирішити. І я не впевнений, що найкращий варіант – це просто закрити копанки. Питання робочих місць дуже важливе.

***

Цей матеріал опубліковано в №19 журналу Корреспондент від 17 травня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.