Корреспондент: Красиво жити. Лист з Гібралтару

Мешканці Гібралтару, маленької, але важливої території, витискують максимум зі свого унікального політичного і географічного положення, пише Андрій Сташко, податковий консультант, у №19 журналу Корреспондент від 17 травня 2013 року.

Перше враження про Гібралтар – він ще менше, ніж здавався на картах і фотографіях. Епітет "величезний" тут доречний тільки в одному випадку – коли мова йде про саму скелю Гібралтар, яку місцеві жителі називають просто Скеля. Крута кам'яниста гора домінує над поселенням, займаючи майже всю територію і змушуючи людей тіснити свої будинки на вузьких смужках рівної суші на самому березі Середземного моря.

Потрапити українцеві в Гібралтар нелегко – потрібна або місцева віза, або річна віза до Великобританії. В'їхати туди можна трьома шляхами: по суші через кордон з Іспанією, морем або літаком. Останній варіант найцікавіший – гібралтарці гордо заявляють, що їхній аеропорт найнебезпечніший у Європі. Через брак зайвого місця злітно-посадкова смуга побудована на штучно намитій у морі землі.

Через таке розташування смуга перетинає головну вулицю Гібралтару. Під час злету або посадки літака рух автомобілів і пішоходів по дорозі перекривають шлагбаумами, як на звичних для нас залізничних переїздах.

Незважаючи на невелику територію, в Гібралтарі є своє телебачення, радіо, преса, парламент на 15 депутатів і Конституція. Є футбольний чемпіонат, всі ігри якого проводяться на єдиному стадіоні, і національна збірна. В обігу своя валюта – гібралтарський фунт. Працює навіть місцевий мобільний оператор, що непогано для клаптика землі у 7 кв. км і 30 тис. населення.

Будь-який гібралтарський таксист заразом є офіційним гідом і може проводити на своєму таксі екскурсії. Вибравши такий варіант, ви об'їдете все місто за півтори
години

Будь-який гібралтарський таксист заразом є офіційним гідом і може проводити на своєму таксі екскурсії. Вибравши такий варіант, ви об'їдете все місто за півтори години. Я волів розтягнути задоволення і гуляв по Гібралтару пішки.

Завдяки невеликій території за пам'ятками далеко ходити не треба. Спочатку варто пройтися по набережній, розглядаючи стоянку яхт, круїзний причал і вантажний порт. Потім можна спробувати зазирнути за паркан бази військово-морського флоту Великобританії. Британські кораблі й авіація вже не мають постійної присутності в Гібралтарі, і використовують цю точку як перевалочний пункт.

Обслуговування морських перевезень – ремонт, стоянка, паливо, харчування та медобслуговування команд – приносить істотний дохід до місцевого бюджету

Обслуговування морських перевезень – ремонт, стоянка, паливо, харчування та медобслуговування команд – приносить істотний дохід до місцевого бюджету. Для моряків у порту навіть побудований госпіталь, куди вони можуть потрапити без будь-яких віз.

Надивившись на роботу порту, можна піднятися вище, в центр міста. Тут чисто, хоч і тісно. Намагаючись якомога ефективніше забудувати дефіцитну територію, довелося піти на компроміс у ширині доріг. Але вузькі вулиці не бентежать водіїв. Особистий транспорт тут у пошані – у більшості сімей по два автомобілі і ще мопед. Причому бензин дешевше, ніж у сусідній Іспанії, і деякі іспанці приїжджають сюди заправитися. До речі, незважаючи на приналежність до Великобританії, рух в Гібралтарі правосторонній.

Туристам подобаються контрасти місцевого побуту на кшталт знаменитих британських червоних телефонних будок поруч з величезними тропічними пальмами. Вулицями розвішані плакати з проханням не годувати мавп, які теж є тамтешньою пам'яткою. Щоб їх побачити, треба піднятися на скелю. Гібралтарські макаки не бояться людей, сміливо стрибають по дахах автомобілів, а в пошуках їжі можуть спуститися в місто і зазирнути на чию-небудь кухню.

Крім знайомства з мавпами, на скелі можна зайти в давню природну печеру, в якій зараз влаштований сучасний концертний зал. Варто подивитися і на мережу оборонних підземних ходів, вибитих у скелі в XVIII столітті, зі встановленими там особливими гарматами для стрільби вниз.

Можна покататися на канатній дорозі від підніжжя скелі до її вершини. З гори відкривається чудовий вид на протоку та іспанські міста Ла Лінеа і Альхесірас, а в гарну погоду чудово видно Африку.

Географічне положення накладає особливий відбиток на місцевий побут. Всі гібралтарці володіють іспанською та англійською, а між собою спілкуються страшною сумішшю цих мов

Географічне положення накладає особливий відбиток на місцевий побут. Всі гібралтарці володіють іспанською та англійською, а між собою спілкуються страшною сумішшю цих мов. Прісну воду тут отримують з морської, а раніше взагалі збирали дощову.

Через дорожнечу нерухомості деякі жителі Гібралтару переїхали в сусідні іспанські міста, а багато іспанців вирушають до Гібралтару щодня на роботу.

Також Великобританія запропонувала Іспанії спільно використовувати місцевий аеропорт. Такі відносини стали можливими недавно – після втрати Іспанією контролю над Гібралтаром на початку XVIII століття про жодну співпрацю мова не йшла. І навіть зараз Іспанія протестує проти ухвалення гібралтарської футбольної збірної в УЄФА і все ще обмежує проліт для літаків, що летять до сусідів, над своєю територією.

Місцеві жителі вважають за краще залишатися частиною Сполученого Королівства, хоча і не вважають себе британцями. Великобританія взяла на себе гарантії безпеки Гібралтару, і, крім того, запрошує найкращих випускників місцевих шкіл на навчання

Самі ж місцеві жителі вважають за краще залишатися частиною Сполученого Королівства, хоча і не вважають себе британцями. Великобританія взяла на себе гарантії безпеки Гібралтару, і, крім того, запрошує найкращих випускників місцевих шкіл на навчання.

Після закінчення холодної війни Гібралтар вже не є однією з ключових військових баз Великобританії в Середземномор'ї. Після відходу гарнізону і втрати основного джерела доходу Гібралтар змінив профіль і заробляє на низьких ставках податків. Наприклад, в Гібралтарі вигідно реєструвати казино або платити податок з доходів фізичних осіб, якщо розмістити в місцевому банку кругленьку суму.

***

Цей матеріал опубліковано в №19 журналу Корреспондент від 17 травня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.