Корреспондент: Золотий хлопець. Інтерв’ю з найбільш загадковим українським бізнесменом Сергієм Курченком

Харківський бізнесмен і власник ФК Металіст Сергій Курченко в інтерв’ю Віталію Сичу та Олександру Пасховеру розповів про те, як за кілька років перетворити $ 200 тис. на $ 300 млн. Матеріал розміщено у 20 журналу Корреспондент від 24 травня 2013 року.

Своїм існуванням Сергій Курченко ошелешив країну в грудні минулого року, коли у віці 27 років купив футбольний клуб Металіст (Харків) у мільярдера Олександра Ярославського. Тоді в пресі звучала цифра $ 300 млн, а Ярославський усіляко давав зрозуміти, що розлучився зі своїм дітищем не з доброї волі, натякаючи на тиск місцевої влади.

Журналісти насилу зібрали мізерну інформацію про Курченка, яка зводилася до такого: молодий чоловік з Харкова закуповує нафту і газ за кордоном у великих розмірах, якимось чином збуваючи це все в Україні. Знайти ж його фотографію не вдавалося практично нікому.

До Курченка швидко прилип образ людини, яка є фасадом потужних людей у ​​владі, а сам він перетворився на міфічний персонаж, який стоїть мало не за кожною другою угодою в країні

Його історія не могла пояснити, як міг молодий невідомий підприємець, нехай і талановитий, так швидко розбагатіти в країні, де в останні роки успішно вести бізнес вдається переважно підприємцям, пов'язаним з владою. До Курченка швидко прилип образ людини, яка є фасадом потужних людей у ​​владі, а сам він перетворився на міфічний персонаж, який стоїть мало не за кожною другою угодою в країні.

У лютому Курченко оголосив про створення Східноєвропейської паливно-енергетичної компанії (ВЕТЕК), холдингу, який, за задумом, мав об'єднати всі активи молодого бізнесмена, і величезні придбання посипалися, як з рогу достатку. Через тиждень ВЕТЕК купив Одеський нафтопереробний завод (НПЗ), а ще через кілька тижнів – мережу газових заправок в Німеччині Sparschwein, яка торгує паливом на 170 АЗС.

Німецька мережа додалася до 180 заправок холдингу, що торгують газом і нафтопродуктами в Україні. Сама група зараз оцінює свою частку на ринку нафтопродуктів і скрапленого газу в 10-20%, а на ринку трейдерів природного газу в 10-30%. Протягом п'яти років ВЕТЕК планує зайняти п'яту частку ринку роздробу України, тобто АЗС.

Допомогти Курченку завантажити таку кількість заправок дизпаливом та бензином покликаний і Лисичанський НПЗ, що нині належить російській ТНК, за який бізнесмен планує поборотися в найближчому майбутньому.

На спортивному фронті харків'янин планує викупити у міста держчастку в стадіоні Металіст і побудувати баскетбольну арену в Харкові як генеральний інвестор чемпіонату Європи з баскетболу – 2015, який пройде в шести українських містах. З таким розмахом діяльності Курченко більше не міг ухилятися від спілкування з журналістами.

Все, що підприємець розповідав про свій трудовий шлях, нагадувало казку про американську мрію: багато працював, мало відпочивав, трохи везіння, гора талантів. Все в цій бізнес-історії бездоганно. Крім одного – справа була в Україні

Першу у своєму житті зустріч з пресою Курченко призначив на неділю у власному офісі в Арені-Сіті, в самому центрі столиці. Потім попросив перенести зустріч на дві години, запізнившись і на неї: проводжав казахстанських партнерів в аеропорт, вибачився він. Під час дебютного інтерв'ю Курченко трохи нервував, жартував і голосно сміявся. Все, що підприємець розповідав про свій трудовий шлях, нагадувало казку про американську мрію: багато працював, мало відпочивав, трохи везіння, гора талантів – і за чотири роки $ 200 тис. перетворюються на бізнес з оборотом $ 300 млн.

Все в цій бізнес-історії бездоганно. Крім одного – справа була в Україні. Після бесіди з Корреспондентом Курченко знову вирушив в аеропорт, щоб потрапити на матч своєї команди в Харків. Пізніше, через кілька годин, з'ясувалося, що ця гра стала знаковою для молодого бізнесмена. Металіст обіграв свого старого суперника дніпропетровський Дніпро з рахунком 2:1, вперше у своїй історії здобувши путівку в Лігу чемпіонів і витіснивши звідти завсідника турніру київське Динамо.

- Як вам вдалося до 27 років стати мультимільйонером, зібрати капітал, що дозволив за дуже короткий час здійснити запаморочливі придбання – Одеський нафтопереробний завод, ФК Металіст, мережу заправок в Україні та за її межами?

- Я знаю як мінімум п'ять-шість людей у ​​Росії та Україні, у яких в цьому віці було стільки ж, а можливо, й більше: [Михайло] Прохоров, [Роман] Абрамович, [Петро] Порошенко, [Костянтин] Жеваго. Як це вийшло у мене? Я почав працювати кур'єром в 15 років у компанії Експогаз. Компанія займалася газом, мережею заправок, встановленням газового обладнання. З 16 до 20 років я був менеджером з продажу. Тобто 11 років правильно, активно, системно займався роботою. Потім придумав займатися оптом, до цього в Експогазі такого напрямку не було. Потім я став заступником директора, який займався роздробом й оптовими продажами.

- Це були роки, коли нерухомість за рік росла [в ціні] на 200-300%. Банки кредитували всіх. Тоді звичайний позичальник, як я, міг брати кредити навіть під 7-8%. Це сприяло зростанню цін на нерухомість, тому що всі стали брати кредити. Харків був таким містом, в якому, з одного боку, була недорога нерухомість, з іншого – досить високий рівень життя. Земля була недооцінена. У Києві це було неможливо. Київ був більш просунутим, і тут розуміли реальну вартість нерухомості і землі.

Почавши торгувати нафтопродуктами, я зрозумів що обороти, які є в Експогазі, і те, що ми робимо, я можу робити і сам. Я добре розійшовся з господарем Експогазу Ігорем Гуменним. Роки чотири тому я купив цю компанію за дуже невелику суму. Торгував оптом скрапленим газом і нафтопродуктами. Ринок скрапленого газу – він не такий вже й великий, на місяць 60 тис. т. У грошах це $ 60 млн. У ті часи я продавав 5 тис. т – це в обігу $ 5 млн. Зароблене вкладав в оборотку нафтопродуктів. Плюс вибудовував відносини з банками, і тоді мені було зрозуміло, що можливість залучати гроші – це суттєвий інструмент для заробітку.

- З якою сумою ви ввійшли в цю історію з нерухомістю та з яким капіталом вийшли з неї?

- Увійшов з невеликою сумою. Що стосується виходу – важко сказати. Бізнес-процеси йшли паралельно. Те, що я міг витягати з нерухомості, я вкладав у нафтопродукти.

- Ну, наприклад, ви ввійшли у 2004 році в нерухомість з $ 2 млн?

-  Не з $ 2 млн, а з $ 200 тис., заробленими в Експогазі і частково взятими в кредит.

- І з якою сумою ви прийшли до 2008 року?

- Оборот продажів нафтопродуктів – 20 тис. т на місяць, в грошах – $ 20 млн. По ходу виникли різні додаткові бізнеси – біржі, логістичні компанії і т. д.

- Іншими словами, у 2008-му річний оборот вашого бізнесу сягав приблизно $ 300 млн?

- Але ви врахуйте, що це оборот. У трейдера прибутковість займає близько 3% від обороту. Відповідно, річна прибутковість – близько $ 9-10 млн. Україна нафтопродуктів практично не виробляє, особливо в останні три роки. Є тільки одна система, яка виробляє, – це Укрнафта Ігоря Коломойського, яка видобуває 200 тис. т, переробляє їх і через свої 1,5 тис. заправок продає. Все! Решта – це імпорт.

Можливо, запорука успіху ще й у тому, що всі 11 років я займався одним напрямком. Я мало таких бізнесменів знаю. Той самий Коломойський дуже різноспрямований бізнес веде. Якби він розвивав тільки ПриватБанк або тільки нафтовий бізнес, ймовірно, був би зараз не менш успішним, ніж він є. Друге – я розумію, що компаній в Україні, які можуть залучати дешеві гроші, не так і багато. А якщо можуть, то під 25% річних. А чим же потрібно займатися, щоб заробляти 25% на покриття кредиту, ще 10% – на поточні витрати і ще хоча б 5% прибутку? Який це бізнес може давати 50% прибутку? Наприклад, ВЕТЕК кредитується в Росії під ставку 10%, в Європі – 7%.

- В Україні? Протягом трьох-чотирьох місяців ми всі їх об'єднаємо під брендом ВЕТЕК, у них буде один фірмовий стиль.

- Я прочитав довідкову інформацію про вашу компанію і зрозумів, що у вас є досить багато заправок з продажу нафтопродуктів і скрапленого газу. Але я не зрозумів, де всі ці роки ви брали газ і нафтопродукти.

- Усі ці роки ми оптом торгували газом, який закуповували в Росії, Казахстані, Білорусі, Литві, у Кременчука (Кременчуцький НПЗ), перед закриттям ТНК-ВР ми купували, напевно, 40% того, що виробляв Лисичанський завод.

- Сьогодні ви контролюєте практично 70% внутрішнього ринку скрапленого газу.

- Це далеко не так. Нашим конкурентам вигідно перебільшувати. Їхні піарники та юристи придумують, що у нас велика частка ринку, ми недоплачуємо податки, і починають про це писати.

- А це не так?

- Це й близько не так. У порівнянні з нашими конкурентами ми найбільш законослухняні.

- Ви нещодавно купили Одеський НПЗ, зробили крок до побудови ланцюжка. До речі, за скільки купили, якщо не секрет?

- Це не просто секрет – нерозголошення прописано в договорі з Лукойлом. Ви хочете, щоб вони нас оштрафували за те, що ми вам розповіли?

- У пресі була озвучена цифра $ 300 млн.

- Це неправда. Лукойл – одна з двох найбільших нафтопереробних компаній у Росії, але вони зупинили завод через нерентабельність. Скільки, на вашу думку, має коштувати актив, який генерує збитки і навіть простоюючи приносить мінімум $ 3 млн збитку на рік?

- Головна проблема Лукойлу – нездатність цей НПЗ завантажити нафтою.

- Лукойл видобуває 90 млн т нафти на рік, а Одеський НПЗ здатен переробляти 3 млн т. Але ринок України сформувався таким чином, що імпортні нафтопродукти завозити вигідніше.

- Навіщо вам НПЗ на ринку, де завозити нафтопродукти вигідніше, ніж їх виробляти?

- Кон'юнктура ринку постійно змінюється. Наприклад, Лукойл і ТНК – у них два заводи [в Україні], вони п'ять років працювали тут. Вони великі, і у них 95% прибутку – від видобутку нафти. Собівартість 1 т – $ 200, на ринку вона коштує $ 800. Великий і дрібний опт нафтопродуктів – там заробітки $ 10-15 на 1 т. Їм ловити ці $ 10-15 немає економічної доцільності.

- Можемо, в першу чергу, з ефективністю продажів – і з помітним відривом. Найближчим часом ми затвердимо наші плани і будемо дивитися, що модернізувати.

- Який повний список ваших профільних і непрофільних активів? У скільки ви оцінюєте свій бізнес?

- У скільки можна оцінювати Одеський завод, який вчора був збитковим? У скільки можна оцінювати футбольний клуб Металіст, який приносить на рік мінімум мінус $ 70 млн, який зросте разу в півтора, коли ми вийдемо в Лігу чемпіонів? Той самий клуб Металіст – ймовірно, можна його продати за $ 300 млн, а можливо, доведеться комусь доплатити $ 150 млн, щоб його взяли.

- Другий варіант малоймовірний.

- Дуже ймовірний. Ви хочете купити?

- Якщо ви доплачуєте $ 150 млн за Металіст, це цікава пропозиція. Напевно, заберемо.

- (Сміється.) Я не виводжу гроші з бізнесу, я їх все інвестую. В Україні ринки ростуть. Тому все, що я заробляю, я інвестую в Україну. Одеський завод, ФК Металіст, баскетбол в Харкові, сьогодні вони, можливо, нічого не варті, але я впевнений, що вони будуть вартісними в майбутньому.

- Вести в Україні бізнес в особливо великих розмірах без заступництва владних структур неможливо. Така дійсність.

- А ви згодні з тим, що наслідком таких взаємин олігархів і влади, як правило, бувають якісь активи, і на них щось заробляється. У нас з'явилося два активи – Металіст і Одеський завод. Один я купив у [Олександра] Ярославського, колосально збитковий проект, і другий я купив у Лукойлу – на вчора збитковий проект. І те й інше купив без допомоги влади. Назвіть мої активи, які давали б мені можливість заробляти гроші?

- З жодним з тих людей, кого ви назвали, у мене немає необхідності спілкуватися. Їхні посади та їхнє становище не передбачають ніякого зіткнення з моїм бізнесом.

- Це в Швеції бізнесменові не потрібно спілкуватися з прокурорами та податковими начальниками.

Це казки, що нас якось підтримує або допомагає влада. Якби у нас була можливість спілкуватися з цими людьми і тим більше використовувати якісь преференції від влади, ми б ішли принципово іншим шляхом

- Це казки, що нас якось підтримує або допомагає влада. Якби у нас була можливість спілкуватися з цими людьми і тим більше використовувати якісь преференції від влади, ми б ішли принципово іншим шляхом. Подивіться, відсотків 80 з того, що ми продаємо, – воно не з України. І економіка переважно робиться на ефективній закупівлі, а не на ефективному продажу.

- Тобто ви найбільший український бізнесмен, що володіє двома збитковими активами, і все?

- Але у нас є дуже незбитковий трейдинг в Україні, у світі, в Європі.

- В останні роки дуже багато підприємців скаржаться на бізнес-клімат в країні. Як вам бізнес-середовище, як тут працюється?

- Як і в будь-якій країні, в Україні є плюси і мінуси для бізнесу. Плюси в моєму розумінні – це те, що в останні три роки умови роботи стабільні.

- Але багато хто скаржиться, що вони стабільно погані.

- У моєму розумінні плюсів більше, ніж мінусів. Ми модернізуємо Одеський НПЗ, запускаємо його, ще ведемо переговори щодо Лисичанського НПЗ. Сподіваємося прийти до якоїсь домовленості з Роснефтью. Я спілкуюся з величезною кількістю російських, білоруських, казахстанських, європейських нафтових компаній. Ніякого страху у них в частині заходу в Україну немає.

- Дивлячись, який це страх. Наприклад, страх імпортерів перед вічною загрозою по кілька місяців сидіти на митниці або платити велику мзду. Умови на ринку для всіх різні. З вас вимагають на митниці хабарі? Ви платите їх під час ввезення палива в Україну?

- Ми завозимо нафтопродукти вже вісім-дев'ять років, у нас немає в цьому необхідності.

- А в інших вона є.

Я припускаю, що масових хабарів, того, про що вам розповідають, немає

- Я припускаю, що масових хабарів, того, про що вам розповідають, немає. Якісь суб'єкти хочуть щось заощадити, завести не ту якість, поміняти код, вказати не ту кількість і т. д. І в цьому випадку митниця висуває певні вимоги. Вони [імпортери] пропонують цю проблему "вирішити". Митниця відмовляється, і ті говорять, що у них вимагають гроші.

- Змінюємо тему. Ви вже розрахувалися з Ярославським за Металіст? Скільки вам коштував клуб?

- У нас була розстрочка, і 15 травня ми повністю виконали свої зобов'язання. У договорі є пункт про конфіденційність, але я вас запевняю, що сума, яку він отримав, більш ніж справедлива. З точки зору бізнесу він угодою більш ніж задоволений.

- Хоч би він не потроївся! (Сміється.) Ми вже купили п'ять футболістів, всім підняли систему мотивації, підняли премії за гру і вже підписали з владою договір, що ми купуємо стадіон Металіст за $ 70 млн. У цьому сезоні ми практично взяли друге місце в національній першості, в наступному сезоні хочемо піднятися вище. Але щойно закінчимо цей сезон, через три-чотири тижні детальніше розповімо, які у нас найближчі цілі.

- Ви в Харкові нечасто буваєте, навіть у Києві рідко, більше в Європі. Де, в якому місті мешкаєте?

- Часто буваю в Женеві, в Цюріху, оскільки там багато нафтотрейдерів. Часто буваю в Москві.

- Яке місто називаєте своїм місцем проживання?

- Київ.

- Ви довго займалися карате, тайським боксом. І особисто наймаєте охоронців. Ви їх у спаринг запрошуєте?

- Охоронців, які працюватимуть зі мною, на співбесіду я запрошую. Оскільки дуже важливо мати емоційний контакт. Я спілкуюся з кожним 15 хвилин, але спаринги – це нісенітниця.

***

Цей матеріал опубліковано в №20 журналу Корреспондент від 24 травня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.