Корреспондент: Чисто реальні політики. Бригади «спортсменів» стають ударною силою провладної політсили

Випадок з побиттям «братками» журналістів у Києві показав: бригади «спортсменів» стали у прямому розумінні ударною силою провладних політиків. Їхня роль до президентських виборів помітно зросте, пише Ірина Соломко у №20 журналу Корреспондент від 24 травня 2013 року.

Агресивний молодий хлопець у чорному спортивному костюмі Adidas, який спочатку демонструє "бій з тінню", а потім справді б'є – в обличчя, по руках, по мобільному телефону і фотокамері, – і те саме роблять ще кілька схожих на нього "спортсменів". Так почалося вуличне знайомство кореспондента 5 Каналу Ольги Сніцарчук і фотокора газети Коммерсантъ Влада Соделя з бритоголовими "антифашистами" з Білої Церкви, промислового центру за 80 км на південь від Києва.

Міцні хлопці побили журналістів не в глухому підворітті, а в центрі столиці, на вулиці Великій Житомирській, під прицілами фотокамер, за кілька кроків від численних правоохоронців. Сталося це 18 травня, в день проведення в Києві двох мітингів – опозиційного Вставай, Україно! й "антифашистського", організованого Партією регіонів.

Останню акцію й охороняли "спортсмени" – кілька десятків міцних молодих хлопців, частина з яких пізніше влаштувала бійку з прихильниками праворадикального ВО Свобода. Під час неї і напали на журналістів, які знімали те, що відбувається.

Представників медіа, які опинилися в центрі подій, вразила пасивність міліції – правоохоронці не поспішали відтісняти агресивних "антифашистів" від побитих
працівників ЗМІ, дозволили вільно залишити зону конфлікту і пізніше, як кажуть очевидці, супроводили до однієї зі станцій метрополітену

Представників медіа, які опинилися в центрі подій, вразила пасивність міліції – правоохоронці не поспішали відтісняти агресивних "антифашистів" від побитих працівників ЗМІ, дозволили вільно залишити зону конфлікту і пізніше, як кажуть очевидці, супроводили до однієї зі станцій метрополітену.

Що далі – то дужче: незважаючи на численні фотосвідчення, МВС не могло встановити особи нападників. Хоча за кілька годин журналісти своїми силами впізнали "антифашистів", визначивши і місце, звідки вони прибули, – Біла Церква, і спортивний клуб, де вони займалися, – Будо, розташований в одній з будівель місцевого міськвідділу міліції, і навіть адреси та прізвища тих, хто безпосередньо брав участь у нападі на Сніцарчук і Соделя.

Так країна дізналася про головного героя атаки на пресу – 20-річного Вадима Тітушка на прізвисько Румун, хлопця в чорному адідасівському костюмі. Його спотворене агресією обличчя опинилося на перших шпальтах провідних інтернет-видань і в ефірах деяких телеканалів.

Міліція завела справу проти Тітушка за статтями за хуліганство і перешкоджання роботі журналістів і затримала його. Але сталося це лише після протестів представників ЗМІ та депутатів від опозиції. Арешт виявився недовгим: 22 травня суд постановив відпустити юного білоцерківця на свободу під заставу майже у 23 тис. грн.

Історія вийшла за рамки одного епізоду, коли представники преси та опозиції за допомогою фото- і відеоархівів встановили, що серед групи "антифашистів" були люди, які брали участь у низці інших резонансних політичних протистоянь

Історія вийшла за рамки одного епізоду, коли представники преси та опозиції за допомогою фото- і відеоархівів встановили, що серед групи "антифашистів" були люди, які брали участь у низці інших резонансних політичних протистоянь.

"Соратники" Тітушка виступали на боці провладного кандидата на скандальних виборах в Білій Церкві, де представник ВО Свобода програв Віталію Чудновському, цивільному чоловікові Юлії Льовочкіної, сестри глави Адміністрації Президента. Крім того, групи міцних хлопців протистояли опозиції під час парламентських виборів на київських дільницях.

Всі ці епізоди показали експертам, політикам і журналістам: "спортсмени", разюче схожі на "братків" зразка 1990-х, стали важливим чинником вітчизняної політики. Навіть більше, їхня роль лише зростатиме

Всі ці епізоди показали експертам, політикам і журналістам: "спортсмени", разюче схожі на "братків" зразка 1990-х, стали важливим чинником вітчизняної політики. Навіть більше, їхня роль лише зростатиме.

"Влада розуміє, що долю президентських виборів у 2015 році вирішуватиме вулиця. Тому цей ресурс ["братків"] вона буде нарощувати і підсилювати", – упевнений політтехнолог Тарас Березовець.

Місто і його герої

Востаннє тягар скандальної слави звалювався на провінційну Білу Церкву чверть століття тому, коли всесоюзна газета Комсомольская правда несподівано виявила в цьому промисловому центрі групу молодих неофашистів. Історія зробила виток спіралі, і місто прославили вже "антифашисти", які побили журналістів у центрі Києва.

Причому Тітушко і Ко переплюнули своїх попередників – слава білоцерківських "бійців" докотилася до США: через кілька днів після інциденту посольство цієї наддержави розповсюдило заяву, що засуджує "побоїще" 18 травня, в якому особливо наголошувалася стурбованість американців епізодом нападу на представників преси.

Несподівана популярність мало втішила білоцерківську владу, а також людей, пов'язаних з "героями" Великої Житомирської. Корреспондент, побувавши в місті, переконався, що місцева верхівка йти на контакт з пресою не хоче.

Сусіди сімейства Тітушків, що мешкає неподалік від центру міста, на верхньому поверсі хрущовки, в трикімнатній квартирі комунального типу, в момент приїзду журналістів або були відсутні, або не хотіли спілкуватися. Єдиний коментар дала літня пані інтелігентного вигляду, яка живе неподалік.

"Там [у квартирі, де живе Тітушко] часто змінюються люди, тому про Тітушка особливо ніхто не чув. Для нас вся ця історія – шок і ганьба", – з жалем сказала вона.

Рідних "бійця" теж не було на місці, а його самого в той момент затримали київські міліціонери.

Тренувальна база "бійців", які прославилися в київській бійці, розташована в одній з будівель місцевого райвідділу міліції, і потрапити на неї можна, тільки
минувши чергового

Білоцерківські правоохоронці проігнорували всі спроби Корреспондента дізнатися їхню думку про Тітушка і про клуб, в якому він займався. Хоча Будо їм добре відомий: тренувальна база "бійців", які прославилися в київській бійці, розташована в одній з будівель місцевого райвідділу міліції, і потрапити на неї можна, тільки минувши чергового. Тому потрапити в клуб виданню не вдалося – міліціонер на вахті відмовився впускати сторонніх без санкції керівництва.

А керівництво в особі голови місцевого управління МВС Олександра Гребеннікова, як і прес-служба білоцерківської міліції, проігнорувало звернення Корреспондента. Пізніше з Гребенніковим вдалося поговорити по телефону, але він був небагатослівний, зазначивши, що на тему клубу і його вихованців уповноважене говорити лише вище керівництво.

Змову мовчання перервали місцеві активісти-свободівці та опозиційні політики, знайомі з ситуацією в місті.

Сам клуб пов'язаний з міліцією не тільки місцем розташування своєї тренувальної бази – він ще й входить у Федерацію панкратіону України, створену для фізичної
спецпідготовки представників правоохоронних органів

За словами Олександра Марченка, голови київської облорганізації ВО Свобода, активне вербування молоді у Будо велося з 2010 року. Сам клуб пов'язаний з міліцією не тільки місцем розташування своєї тренувальної бази – він ще й входить у Федерацію панкратіону України, створену для фізичної спецпідготовки представників правоохоронних органів.

Як згадує Марченко, шеф місцевих міліціонерів Гребенніков, звітуючи на одній із сесій міськради про успіхи підлеглих, похвалився: правоохоронці взяли шефство над певною групою неблагополучної молоді.

"Очевидно, він мав на увазі цих "братків" [Тітушко і Ко]", – каже політик.

Його однопартієць Олександр Хозєєв, глава білоцерківських свободівців, додає, що протягом останніх двох років спортсменів у Будо тренував такий собі Василь Дем’янцев. Він працював не тільки з хлопцями з клубу, а й викладав рукопашний бій місцевим міліціонерам. Зараз цей чоловік звільнився, і спілкуватися з виданням по телефону він відмовився.

Про зв'язки "братків" з міліцією, за словами Марченка, свідчить й епізод, що трапився в Білій Церкві рік тому. Тоді на одній з центральних площ міста – Торговій – сталася жорстока бійка цих хлопців зі співробітниками спецпідрозділу Тайфун. Протистояння "братків" із силовиками закінчилося для перших легким переляком.

"Незважаючи на резонанс, справу спустили на гальмах", – згадує свободівець.

Чиї ви, хлопці, будете?

МВС і зараз надає сприяння білоцерківським "бійцям". Фотографії показують, що 18 травня міліція намагалася ігнорувати їхнф дії, не стала затримувати навіть тих з них, хто атакував Сніцарчук і Соделя. А після зіткнень співробітники спецпідрозділу Беркут супроводили групу агресивних "спортсменів" до однієї зі станцій метро.

Зараз МВС також веде себе не дуже активно: затримали лише Тітушка, та й того суд відпустив під заставу. Про решту "антифашистів" слідчі не згадують, так само як і про своїх колег, які ігнорували правопорушення у себе під носом.

Офіційна версія регіоналів і представників вищого міліцейського керівництва –
білоцерківські "братки" діяли на боці опозиції і спеціально спровокували резонансний скандал

Офіційна версія регіоналів і представників вищого міліцейського керівництва – білоцерківські "братки" діяли на боці опозиції і спеціально спровокували резонансний скандал. Про те саме розповів незадовго до свого затримання Тітушко, який записав відеозвернення. У ньому "антифашист" заявив, що разом з іншими "спортсменами" часто виїжджає на різні заходи з охорони вуличних акцій і 18 травня опинився в Києві на замовлення опозиції. Вони, мовляв, охороняли колону мітингувальників, нікого не били, а лише випадково "впустили" Сніцарчук. А потім оточили дівчину, що впала, щоб її не затоптали інші.

Проте журналісти, в тому числі і представники Корреспондента, мають фотокадри, які доводять: перш ніж з'явитися на Великій Житомирській, міцні "антифашисти" стояли в оточенні навколо сцени мітингу ПР.

Крім того, за даними свободівців, високопосадові столичні міліціонери консультувалися перед акцією з Василем Бойком, керівником білоцерківської організації Молоді регіони, який сам був у натовпі "бійців" і координував їхні дії. Про те ж виданню розповів і нардеп Геннадій Москаль, колишній високопоставлений співробітник МВС. За даними його джерел, Бойко був присутній на закритих нарадах правоохоронців, присвячених підготовці до мітингів.

Корреспондент розшукав лідера білоцерківських молодих регіоналів, який категорично спростував свою причетність до бойовиків. За словами Бойка, він не був у Києві 18 травня і людей, які атакували журналістів, в очі не бачив. Про це він як свідок розповів і на допиті в Шевченківському райвідділі міліції, яке веде справу про побиття представників ЗМІ.

Реальна політика

Архівні фотографії та відеокадри представників преси та опозиції показали: молоді люди, які напали на журналістів у Києві, брали участь в інших резонансних протистояннях провладних політиків й опозиціонерів.

Архівні фотографії та відеокадри представників преси та опозиції показали: молоді люди, які напали на журналістів у Києві, брали участь в інших резонансних
протистояннях провладних політиків й опозиціонерів

Марченко, який восени балотувався у 90-му білоцерківському округу, зіткнувся з ними в будівлі суду, коли захищав результати виборів. За даними протоколів з мокрими печатками, він лідирував, але в підсумку окружна виборча комісія (ОВК) оголосила переможцем кандидата Чудновського, близького до партії влади. Коли ж Марченко подав до суду і прийшов на засідання, то побачив: будинок суду і кімната, де слухалася справа, наповнені "братками", які заважали контролювати правомочність дій людей у ​​мантіях.

Тих самих хлопців Марченко зустрічав і раніше – на засіданнях ОВК, а також у місті, в охороні наметів, в яких проводився, за його даними, підкуп виборців.

Хозєєв додає, що незадовго до виборів-2012 в Білу Церкву звезли кілька сотень таких ось "братків". Жили вони в пансіонаті Діброва, а також в готелі Будинок приїжджих. Напередодні виборів ці люди біля пансіонату по-звірячому побили спостерігачів від партії УДАР.

Богдан Шкарівский, голова громади РУН-віри, який живе неподалік від Діброви, виїжджав на місце тих подій і згадує, що агресори, даючи пояснення міліції, казали: їх, мовляв, привезли контролювати громадський порядок на час виборів. Так само пояснив свою присутність на акції 18 травня до речі, і Тітушко.

Засвітилися білоцерківські "активісти" і в інших конфліктах. Наприклад, Арсен Капанський, який махав кулаками поруч з Тітушком на Великій Житомирській, потрапив в об'єктиви фотоапаратів в числі тих "бійців", які атакували володіння київської вчительки Ніни Москаленко. Якісь рейдери відбирають у педагога землю і будинок в елітному районі – на Печерську, і вона вже давно відстоює свої права через суди. Нещодавно міцні хлопці, в тому числі і Капанський, зруйнували її оселю.

Кулаки влади

Участь бойовиків у різних локальних політичних конфліктах, а також їхній вихід на київський рівень, на думку опозиційних політиків й експертів, свідчить про те, що "спортсмени" це не випадково відібрані міцні хлопці, а організована сила, що діє під крилом влади.

Участь бойовиків у різних локальних політичних конфліктах, а також їхній вихід на київський рівень, на думку опозиційних політиків й експертів, свідчить про
те, що "спортсмени" це невипадково відібрані міцні хлопці, а організована сила, що діє під крилом влади

"Їх наймають за гроші для виконання певних завдань", – каже Павло Петренко, нардеп від Батьківщини, головний юрист лідера політсили Арсенія Яценюка. Під час виборів він побував у багатьох проблемних округах, де провладні кандидати правдами і неправдами намагалися відібрати перемогу в опозиціонерів.

Бойовиків Петренко бачив і в Обухові, де Тетяна Засуха, близька до Партії регіонів, силою намагалася змусити ОВК визнати її перемогу. Міцні хлопці, за словами депутата, діяли в інтересах провладних кандидатів в кількох київських округах, де вони зривали об'єктивний підрахунок голосів і контроль над цим процесом з боку опозиції.

Причому кожного разу, за словами парламентарія, міліція поводилася однотипно – вона повністю ігнорувала дії молодиків. "Очевидні домовленості і покривання", – вважає Петренко.

"Покривання", на думку політтехнолога Березовця, знайомого з внутрішньою кухнею проведення вуличних політичних акцій, сталося і в Києві. Він упевнений: 18 травня міліція мала чітке завдання – "бійців" охороняти, в бійці їх не чіпати, а потім відвести в безпечне місце. Свідчення очевидців та фотоматеріали тих подій підтверджують цю думку.

Петренко згадує, що такі "бригади" в Україні раніше використовували у 2004-му, під час "розборок" мажоритарників. Після того як вибори стали проводити за партсписками, про "бійців" забули, але три роки тому, під час місцевих виборів, знову згадали. Тепер їх активно використовують політики, пов'язані з владою.

Контролює такі "бригади", за словами опозиційного депутата, як правило, міліція. За день роботи кожен учасник "організованого політичного угруповання" отримує, в залежності від поставлених завдань, $ 100-500

Контролює такі "бригади", за словами опозиційного депутата, як правило, міліція. За день роботи кожен учасник "організованого політичного угруповання" отримує, в залежності від поставлених завдань, $ 100-500.

Причому, за даними Березовця, бойовиків набирають не з вулиць, а спеціально готують, тренують. Політтехнолог вважає, що 18 травня "антифашисти" мали дискредитувати опозицію, видавши бійку з націоналістами за конфлікт між Свободою і Батьківщиною. "Але через грубу роботу "спортсменів" ефект вийшов зворотний", – каже експерт.

Поки Біла Церква "спить" – клуб Будо закрився від зовнішніх очей, а його активні члени, за домашніми адресами яких пройшлися свободівці, в місцях свого проживання не з'являються. Але все це тимчасово, впевнений Березовець, – білоцерківські "бійці" ще виявлять себе.

Напередодні президентських виборів, на яких фактор вулиці буде дуже важливий, владі знадобляться люди, здатні до кулачної політики

Напередодні президентських виборів, на яких фактор вулиці буде дуже важливий, владі знадобляться люди, здатні до кулачної політики. І тоді у "героїв" Білої Церкви з'явиться новий шанс потрапити на перші шпальти вітчизняних видань.

***

Цей матеріал опубліковано в №20 журналу Корреспондент від 24 травня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.