Коррепондент: Неформатний елемент. Інтерв’ю з віце-прем'єр-міністром Олександром Вілкулом

Віце-прем'єр-міністр України Олександр Вілкул в інтерв’ю Ксенії Карпенко розповів про дороги, роботу у владній команді, майбутнє поїздів Hyundai і життя на двох колесах. Матеріал розміщено у №21 журналу Корреспондент від 31 травня 2013 року.

Біографія 39-річного Олександра Вілкула, віце-прем'єра, відповідального за цілий букет напрямків – ЖКГ, транспорт, дороги, будівництво, – у радянський час була б ідеальною для комсомольського ватажка. Почав з низів, п'ять років відпрацювавши на робітничих посадах – помічником машиніста екскаватора на гірничо-збагачувальному комбінаті (ГЗК), машиністом екскаватора. Потім став гірничим майстром на Південному ГЗК. У 22 роки сів у крісло начальника відділу, ще через рік – заступника гендиректора ГЗК. Цей етап його біографії припав на 1990-ті, які чиновник вважає складним часом, що вимагав від керівника промислового підприємства нестандартних рішень.

На початку 2000-х Вілкул вже керував кількома ГЗК й очолював гірничорудний дивізіон Метінвесту – холдингу, що належить мільярдерові-регіоналу Рінату Ахметову. У СРСР такого успішного хлопця неодмінно помітили б і стали б просувати по партійній лінії. З Вілкулом відбулося те саме – він потрапив до Верховної Ради від Партії регіонів і займався роботою регіоналів Дніпропетровщини, облрадою якої саме керував його батько. Область впевнено підтримала Віктора Януковича на президентських виборах. У підсумку новий глава держави зробив Вілкула головою Дніпропетровської облдержадміністрації. До честі його батька слід сказати, що синхронно з призначенням сина він добровільно залишив крісло голови облради.

Губернатор з Вілкула вийшов прогресивний: наприклад, він зумів залучити в область значні за обсягом інвестиції – 1,3 млрд грн. Але й партлідер в чиновнику не спав – на парламентських виборах 2012 року Дніпропетровщина дала владі максимальну підтримку.

У підсумку Янукович призначив Вілкула "інфраструктурним" віце-прем'єром замість регіонала і мультимільйонера Бориса Колеснікова, який пішов до Ради. Від попередника екс-губернатору дістався і розкішно відремонтований кабінет в урядовій будівлі, де самі лише кришталеві люстри коштують по $ 50 тис. кожна. У люксові апартаменти, заповнені шкірою, червоним деревом і всілякими дорогими дрібничками, Вілкул додав лише оригінал акта про проголошення Незалежності, шахи та повне зібрання енциклопедії Брокгауза й Ефрона.

- Ви неодноразово декларували, що є прихильником європейських стандартів управління. Як вам працюється серед людей, які не поспішають декларувати ті самі принципи, що й ви?

- Я працюю в команді уряду України. І, природно, як і будь-який член команди, повинен розділяти її цінності. Будь-який з міністрів або віце-прем'єрів несе відповідальність не тільки за результат своєї роботи, а й за результат роботи всього уряду в цілому. І я дуже сподіваюся, що наш уряд буде успішним.

- І влада, й опозиція говорять про те, що Президент Віктор Янукович призначає на вищі державні посади людей, близьких до його старшого сина – Олександра. Ви зробили стрімку кар'єру. Ви теж з ним знайомі?

- Я з ним кілька разів зустрічався на публічних заходах. Говорити про якесь дуже близьке знайомство не можна.

- На посаді віце-прем'єра у вас дуже широкий спектр завдань – адміністративно-територіальна реформа, будівництво житла, транспорт, ЖКГ, дороги, електронний уряд. Як одна людина може ефективно працювати у такій кількості напрямів?

- Важливо керувати процесом і контролювати виконання завдань. Недостатньо чітко розуміти мету – важливо точно знати кроки, необхідні для її досягнення. Так і в державному управлінні – стратегія, тактика і жорсткий контроль. За помахом чарівної палички за одну хвилину все не зміниться. Але у разі поступальних кроків ми отримаємо реалізацію конкретних проектів. Наприклад, в дорожньому будівництві в цьому році у нас запланована реалізація 600 об'єктів, йде зведення трьох арен і реконструкція двох палаців для проведення Євробаскету [європейського чемпіонату з баскетболу, який відбудеться в Україні у 2015 році].

- У житлово-комунальному господарстві позитивним прикладом є добре "відпрацьований" зимовий сезон, який цього року пройшов без значних проблем і аварій. Щойно закінчилася зима, протягом тижня було створено штаб з підготовки до зими 2013-2014. Кожне місто, кожен район, кожна область має чіткий план того, що необхідно зробити, – де оновлювати котли, де ремонтувати труби, де потрібно утеплятися. Може, з боку здається, що все відбувається саме собою, але насправді це величезна робота.

Урядом прийнято програму активізації економіки на 2013-2014 роки. Зараз МінЖКГ вносить на розгляд Кабміну низку дуже важливих для комунального господарства проектів. Серед них – капітальна реконструкція та встановлення нових ліфтів, установка модульних котелень [індивідуальних котелень для будинків], які працюють як на газі, так і на альтернативному паливі. Наше завдання у цьому проекті – знизити як мінімум на 1 млн "кубів" споживання газу.

Найважливішим стратегічним завданням у житлово-комунальному господарстві є створення ефективного механізму, коли кожен будинок отримає власника, коли
замість монополії ЖЕКів буде ринок послуг

Я вважаю, що найважливішим стратегічним завданням у житлово-комунальному господарстві є створення ефективного механізму, коли кожен будинок отримає власника, коли замість монополії ЖЕКів буде ринок послуг. Для цього важливо створення ОСББ [об'єднань співвласників багатоповерхових будинків] зі стимулювальним держфінансуванням. Наприклад, якщо мешканці будинку захочуть створити ОСББ, вони зможуть отримати певну суму на проведення ремонтних робіт. Це, приблизно, може бути 500 тис. гривень. До того ж будинок отримує можливість вибору постачальника послуг: ОСББ може найняти, припустимо, одну компанію, яка прибиратиме, другу компанію, яка займатиметься дахом і т.д. Це створення ринку, а отже, можливість підвищення якості і здешевлення послуг. На порядку денному – демонополізація ринку і створення системи власника. Це один з проектів, які МінЖКГ виноситиме на розгляд Кабміну.

- Ще одна резонансна тема з вашого профілю: чи є у швидкісних поїздів Hyundai майбутнє в Україні?

- Іншого шляху, крім швидкісних залізничних перевезень, у світі немає. У Європі 95% перевезень здійснюється швидкісними поїздами.

Інша справа, що необхідно, щоб Hyundai реалізував всі технічні рішення, які потрібні для нормальної експлуатації в зимовий період. Тому що, крім випробувань поїздів під час закупівлі, перевірка в зимовий період через брак часу перед Євро-2012 не була проведена. Тобто Hyundai повинен поїзди доопрацювати. З іншого боку, Укрзалізниця повинна зробити залізниці – і з точки зору електропроводів, і з точки зору якості рейок – такими, якими ефективно здійснюватимуться ці перевезення.

На деяких маршрутах заповнюваність Hyundai зараз зросла до 100%, а середня заповнюваність (навіть з урахуванням нічних) перебуває на рівні 75%.

- У вашій компетенції будівництво доріг, стан яких жахає. Виною тому не відсутність грошей, а їхнє розкрадання чиновниками і підрядниками. Може, варто зайнятися не асфальтуванням, а ув’язненнями? Або кардинально змінити середовище, мінімізувавши участь держави в процесі будівництва доріг?

- 95% доріг сьогодні будується приватними компаніями.

Чому у нас погані дороги? 88% з них побудовано в 1980-ті роки за наявними тоді стандартами. З того часу в десять разів збільшилося навантаження. І якщо вантажівки важили 10 т, то сьогодні цими дорогами їдуть 60-тонні фури. Звичайно, побудовані за попередніми нормами дороги не витримують навантаження. Крім того, за оцінками експертів, більше третини фур їздять з перевантаженням. Це по-перше.

По-друге – хронічне недофінансування. По-третє, система управління. У системі Укравтодору зосереджені всі функції: планування, служби замовлень, виконання і навіть контролю виконання робіт. Така система неефективна.

Важливо розуміти, що за дороги всередині населених пунктів несе відповідальність не Укравтодор, а місцева влада. І тому необхідна чітка персоніфікація відповідальності: держава має відповідати за ключові дороги, які є транспортними коридорами, – це 52 тис. [км] доріг. Решту 118 тис. [км] – разом з фінансуванням – пропонується передати на баланс місцевим органам влади. Це правильний управлінський підхід.

А якість доріг повинна контролювати Укртрансінспекція, а не Укравтодор.

Ще потрібні нові стандарти, наприклад впровадження нових присадок для будівництва доріг – це пов’язано і зі збільшенням навантаження, і зі зміною клімату. Також необхідно ввести контроль і плату за проїзд для надвантажопідйомних автомобілів (понад 11 т), як це зроблено у всіх європейських країнах.

І ще можу вас запевнити: в цілях фінансування "дорожнього" напряму підвищення акцизу на паливо навіть не розглядається.

- Років 15 я вже знайомий із Сашею "Хірургом". Познайомилися в Москві, куди я приїжджав на мотоциклі. Я їжджу на мотоциклі з 14 років. 10-20 років тому їздив дуже багато – до Москви, Санкт-Петербурга, Відня. Ми з дружиною нещодавно підраховували: вона проїхала за моєю спиною, на задньому сидінні мотоцикла, понад 100 тис. км.

Останнім часом їжджу мало – цього року виїжджав на дніпровську набережну лише два рази. Дотримуюся Правил дорожнього руху, їжджу в шоломі. Дорогу треба поважати.

- Якщо вже згадали про дружину: чим вона займається? Судячи з вашої декларації, її річний дохід – 2,4 млн грн. за сумарної зарплати 583 тис. – у 2,4 разу перевищує ваш. Та й ваша зарплата за рік не вражає – 122 тис. грн.

- Моя дружина все життя працювала в HR-бізнесі. А в бізнесі доходи значно вищі, ніж зарплати держслужбовців.

***

Цей матеріал опубліковано в №21 журналу Корреспондент від 31 травня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.