Корреспондент: Точка зору. Очевидний вибір. Чому Україна має прагнути в Європу

Європа хоче, щоб Україна з небезпечного сусіда перетворилася на соратника, що розділяє спільні цінності, якого можна прийняти в свою сім'ю. Але Київ, схоже, схильний приєднатися до Митного союзу: так простіше, і боротися з власними недоліками для цього не потрібно, пише Михайло Ганницький, шеф-редактор УНІАН, у колонці, опублікованій у №21 журналу Корреспондент від 24 травня 2013 року.

Недавній несподіваний візит Президента Віктора Януковича до Москви, що відбувся в обстановці секретності, став причиною того, що в Україні знову стали обговорювати тему цивілізаційного вибору між Євросоюзом та Митним союзом (МС) Росії – Білорусі – Казахстану, що вже набила оскому.

Прихильники участі в МС розповідають абстрактну псевдоекономічну нісенітницю про те, що інтеграція із Заходом вб'є наші високотехнологічні галузі. А їхні опоненти намагаються підняти більш важливе питання неекономічних чинників кожного з векторів інтеграції: чим принципово відрізняються наміри двох союзів щодо України? Адже в деталях будь-якої з двох інтеграцій і приховується диявол.

Відповімо собі на не риторичне запитання: чи подобається нам наша країна? З продажними судами і корумпованою міліцією, з олігархами, що стрімко збагачуються за рахунок обивателів, з рейдерами, що захоплююють заводи, пароплави, будинки вчительок, з фальсифікацією виборів?

Відповімо собі на не риторичне запитання: чи подобається нам наша країна? З продажними судами і корумпованою міліцією, з олігархами, що стрімко збагачуються за рахунок обивателів, з рейдерами, що захоплююють заводи, пароплави, будинки вчительок, з фальсифікацією виборів?

Питання, повторюся, не риторичне. Бо не всі на нього щиро дадуть відповідь "ні". Є кілька категорій громадян, яких нинішній стан справ цілком влаштовує, – олігархи, рейдери, бандити, корумповані судді. Ряд політиків і громадських діячів, які обслуговують інтереси цих людей, свідомо маніпулюють громадською думкою, представляючи певний "український вибір" як доконаний факт. Мовляв, нас кличуть в ЄС і МС, а ми повинні вибрати, що вигідніше.

Нас дійсно звуть у МС, але ми нинішні нікому не потрібні в ЄС

Це брехня. Бо нас дійсно звуть у МС, але ми нинішні нікому не потрібні в ЄС. Бо як виглядає наша країна в очах Заходу?

Ви (певна країна ЄС) живете в багатоквартирному будинку, зробили собі євроремонт, у вас зручні меблі, хороша побутова техніка, в сім'ї – мир і злагода. Поруч з вами живуть кілька сусідів. Частина з них – такі ж, як ви: у когось ремонт краще, у когось гірше, але ви всі поважаєте чистоту, лад і спокій і товаришуєте сім'ями.

Але є й інший сусід. У його квартирі ремонт не робився багато років поспіль, він алкоголік, постійно галасує і б'є дружину (алегорія розгону мітингів в Україні), у нього давно забилася каналізація, загрожуючи затопити вашу чистеньку квартиру фекаліями (тобто ЧАЕС), його будинок сповнений сміттям (корупція) , що є середовищем існування для безлічі тарганів (тут, думаю, і так зрозуміло), які безперешкодно пробираються через вентиляцію до вас. Не найкращий сусід, вірно?

Але це півбіди. Саме через квартиру цього асоціального елемента у вашу частину будинку проходить труба з газом. Ви весь час очікуєте підступу: сусід непередбачуваний, може перекрити трубу з газом, або вона вийде з ладу і спровокує вибух. Загалом, ви живете в умовах постійного стресу. Відселити сусіда можливості немає.

У цій ситуації у вас є два варіанти.

Перший: ви заливаєте бетоном вентиляцію і найменші тріщини в стінах між вашими квартирами, закладаєте цеглою двері, що ведуть на загальну сходову клітку, витрачаєте гроші на те, щоб побудувати газопровід в обхід сусіда. Ніби як проблема вирішена, тільки крики битої дружини через стіни все одно доносяться, фекалії сусідської каналізації, яка вийшла з ладу, все ж можуть просочитися у ваше житло, а вітер періодично доносить до вас аромат сміття.

Тоді можна спробувати другий варіант: провести виховну роботу "серед сусіда". Ви даєте йому грошей, щоб він полагодив каналізацію (на реконструкцію об'єкта Укриття на ЧАЕС розвинені країни виділили нам кошти безоплатно), оплачуєте йому лікування від алкоголізму і допомагаєте прибрати сміття у квартирі (ЄС витрачає десятки мільйонів на фінансову допомогу для реформування правоохоронної і судової систем України, для вдосконалення національного законодавства та модернізації енергетики). Також ви навчаєте його дружину самозахисту і регулярно проводите з ним бесіди на тему поваги до другої половинки (ЄС витрачає масу людиногодин на різноманітні місії, спостереження на виборах, захист прав і свобод громадян в Україні). А ще ви готові кредитувати проведення ремонту і лагодження його труби з газом (ЄС готовий надати нам кредит на модернізацію газотранспортної системи).

Коли сусід приведе життя і будинок до ладу, ви будете готові прийняти його у своє коло. А поки він, ще не освоївшись до кінця в новому житті, насилу справляється з вмістом оновленої квартири, ви платите йому допомогу, щоб він не відчував голоду і нічого не потребував (всі нові члени ЄС отримують регулярну фінансову допомогу із загальної каси) . Але для вас це не проблема: адже разом ви сильніше, ваша громада більше і краще здатна захищатися від будь-яких посягань.

Але, звичайно, для реалізації варіанту номер два обов'язковою є умова – сусід сам повинен захотіти змінитися.

Європа пропонує нам стати кращими – знищити корупцію, зупинити нелегальну міграцію, поважати права людини, турбуватися чистотою та порядком у своєму домі. І згодом буде не важливо, чи захочемо ми інтегруватися

Варіант номер два – це те, як зараз діє стосовно України ЄС. Європа пропонує нам стати кращими – знищити корупцію, зупинити нелегальну міграцію, поважати права людини, турбуватися чистотою та порядком у своєму домі. І згодом буде не важливо, чи захочемо ми інтегруватися або віддамо перевагу зберегти більш широку незалежність: для європейців наша інтеграція в євроструктури не самоціль. Вони лише хочуть бути впевненими в нашій адекватності.

Здається, керівництво України зробило свій вибір. У всякому разі задекларувало його. Але втілити його в життя буде дуже непросто.

Тим більше, що є альтернатива. На нашій сходовій клітці є ще парочка сусідів, таких же голодранців-гультяїв, як і ми. І вони пропонують нам більш простий з точки зору реалізації варіант – зруйнувати стіни між квартирами, щоб сміття і таргани стали спільними, об'єднавшись, остаточно придушити своїх дружин, щоб ті покірно прали онучі і варили щі, віддати цим сусідам газову трубу, щоб про неї надалі не хвилюватися.

Як довго триватиме це старе селянське колективне щастя – з урахуванням того, що сусіди-європейці вже видобувають сланцевий газ і будують LNG-термінали, а наші дружини і діти (особливо ті, хто розумніший) все активніше намагаються втекти в більш пристойні квартири? У даному разі це не питання: асоціальні елементи й алкоголіки, як правило, позбавлені здатності стратегічного мислення.

Так в якій квартирі хочете жити ви?

***

Ця колонка опублікована у №21 журналу Корреспондент від 31 травня 2013 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонено.

Відгуки та коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kpmedia.ua