Корреспондент: Припіднята цілина. У Донецьку з’явилася арт-зона міжнародного рівня

За три роки український підприємець Любов Михайлова за допомогою кураторів, художників-знаменитостей і мільйонів перетворила покинутий донецький завод на арт-зону, пише Оксана Мамченкова у №21 журналу Корреспондент від 31 травня 2013 року.

У 1983 році представники різних країн, об'єднані спільною справою – перетворенням постіндустріальних руїн на арт-простір, – зустрілися в Брюсселі, щоб запротоколювати створення мережі культурних центрів Trans Europe Halles.

30 років по тому ця організація, куди входять такі серйозні інститути, як найбільший у Фінляндії музейний комплекс The Cable Factory, що розташувався на місці колишньої кабельної фабрики в Гельсінкі, прийняла в свої лави першого однодумця з України – донецький центр культурних ініціатив Ізоляція.

Робота зі створення креативного селища на місці колишнього заводу з виробництва тепло- і звукоізоляційних матеріалів, що розташувався на чималій території в 7 га, почалася в столиці Донбасу у 2010 році. Рік по тому центр представив дебютний проект – інсталяції одного з найбільш впливових художників Китаю, Цай Гоцяна, у послужному списку якого оформлення церемоній пекінської Олімпіади-2008.

Перший захід Ізоляції погано підготовлена ​​до сприйняття сучасного мистецтва публіка прийняла насторожено – виставку відвідало лише 600 жителів Донецька, які цікавляться мистецтвом. Протягом 2012 року експозиції в цехах колишнього заводу подивилися 10 тис. глядачів.

Рішення створити культурний центр не просто за межами Києва, а в такому мало схильному до сучасного мистецтва місті, як Донецьк, – сміливий і важливий крок, розповідає Корреспонденту про проект Ізоляція куратор і арт-критик Катерина Ботанова. Адже щоб перерахувати музеї та галереї цього промислового міста-мільйонника, вистачить пальців однієї руки.

Ініціатором відродження спорожнілої промислової території стала місцева бізнес-леді Любов Михайлова

Ініціатором відродження спорожнілої промислової території стала місцева бізнес-леді Любов Михайлова. Глава інвестиційного фонду охоче демонструє пресі свої досягнення на ниві культури, при цьому не називаючи журналістам навіть найменування своєї компанії, доходи від якої вона вкладає в мистецтво.

За задумом Михайлової, в майбутньому центр Ізоляція об'єднає творчі уми регіону, що має привести до активізації художньої, а за вдалого збігу обставин – й інноваційної наукової діяльності.

Проект Михайлової, яка тільки торік витратила на нього 1,7 млн ​​грн., вже оцінила французька газета Le Figaro. Видання включило новоспеченого українського мецената у власний рейтинг десяти найвпливовіших людей мистецтва нової хвилі.

Нарівні з донецькою підприємницею до списку Le Figaro потрапили, наприклад, росіяни Роман Абрамович і Даша Жукова, які заснували в Москві центр сучасної культури Гараж, а також дочка катарського еміра шейха аль-Маясса – активна учасниця міжнародних аукціонів останніх років.

Представники українського арт-процесу єдині: Ізоляція – один з найбільш відповідних західним стандартам центрів країни

Водночас представники українського арт-процесу єдині: Ізоляція – один з найбільш відповідних західним стандартам центрів країни.

"Це інститут, який розмовляє однією мовою зі світовим мистецтвом", – впевнена Ботанова.

Арт – усьому голова

У приміщенні одного з колишніх цехів Ізоляції стоїть неймовірний гуркіт. Його джерело – розташована тут інтерактивна інсталяція українців Юрія Курчака і Максима Луночкіна Кухонний оркестр. Вона являє собою 24 каструлі, які за допомогою звукових датчиків з'єднані з поставленим тут таки металевим гонгом. Кожен удар барабанною паличкою по кухонному начинню провокує удар молоточка по гонгу.

Ідея цієї роботи, придуманої для виставки Місце зустрічі, що відкрилася тут у кінці травня, досить проста, пояснює Курчак. Будь-хто охочий може долучитися до створення колективного шуму, але лише злагодженість дій і вміння чути один одного дозволять перетворити звуковий хаос на музику.

Провокація діалогу та спільної діяльності – головне завдання як самої виставки, так і культурного центру Ізоляція в цілому

Провокація діалогу та спільної діяльності – головне завдання як самої виставки, так і культурного центру Ізоляція в цілому, каже Корреспонденту куратор проекту Олена Червоник. Вона вивчала основи мистецтва у США, а потім працювала куратором в Америці та Німеччині, а рік тому повернулася в Україну, щоб поповнити штат Ізоляції і зосередитися на формуванні місцевої арт-спільноти.

Червоник демонструє виданню ще одну "картинку з виставки" – інсталяцію Ганни Надуди Коріння неба. Ця конструкція зі сплетених гілок демонструється у супроводі звуків дзижчання і квакання. Ідея автора проста: людям все ще є чому повчитися у природи.

Загалом за без малого три роки існування донецький арт-центр реалізував кілька проектів, у яких брали участь впливові західні художники на зразок французького концептуаліста Даніеля Бюрена або експонента престижної міжнародної виставки Documenta француза аргентинського походження Кадера Аттії.

Ізоляція в першу чергу робить ставку не на запрошених зірок, а на
роботу з українцями і про Україну

Втім, Ізоляція в першу чергу робить ставку не на запрошених зірок, а на роботу з українцями і про Україну, наголошує Червоник.

Наприклад, протягом кількох тижнів фотографи з різних країн світу під егідою центру вивчали донецьку дійсність, і керував процесом відомий на Заході український майстер соціальної фотографії Борис Михайлов. Результатом дослідження стала підсумкова виставка, а несподіваним бонусом – престижна французька нагорода Prix de la рhotographie, Paris, яку отримав британець Річард Енсетт за придуману в Донецьку серію знімків.

У свою чергу українські творці прекрасного дорожать можливістю співпрацювати з молодим донецьким центром. Наприклад, Жанна Кадирова, яку називають однією з найбільш яскравих молодих художників країни, надає перевагу співпраці з Ізоляцією перед роботою з іншими галереями. За допомогою центру торік Кадирова взяла участь у великій груповій виставці Spheres 5 у Франції, а тепер збирається на найбільший міжнародний ярмарок мистецтва Art Basel.

Колега Кадирової Курчак дає лаконічне визначення стосункам між центром і вітчизняними творцями, що вдало складаються: "Ізоляція – ідеальне місце, щоб створювати й експериментувати".

Творче селище

Зважившись вдихнути життя в порожній завод, який у минулому був місцем не тільки роботи, а й проведення дозвілля для тисяч трудящих і їхніх дітей, Михайлова почала саме з мистецьких проектів.

"Мистецтво – каталізатор, – міркує меценат. – Художник – провідник, який зуміє задати питання, які люди зможуть обговорювати".

Одним лише мистецтвом плани Михайлової не обмежуються. У майбутньому господиня
занедбаного заводу мріє перетворити цю територію на живий, здатний до повного
самозабезпечення організм

Одним лише мистецтвом плани Михайлової не обмежуються. У майбутньому господиня занедбаного заводу мріє перетворити цю територію на живий, здатний до повного самозабезпечення організм. Перші кроки в цьому напрямку вже зроблені.

Торік в Ізоляції запрацював IzoLab – перша на території країни майстерня, де за допомогою новітнього обладнання на зразок 3D-принтера можна виготовляти прототипні моделі чого завгодно – від людської щелепи до арт-проекту. Така лабораторія вперше з'явилася в Массачусетському технологічному інституті, а потім ідея поширилася по всьому світу. Тепер такі майстерні складають міжнародну мережу, і серед їхніх учасників заведено ділитися досвідом і досягненнями.

Донецький IzoLab чотири дні на тиждень працює на комерційній основі, решту три – відкритий для всіх охочих випробувати свої ідеї на практиці.

Червоник розповідає про іншу важливу складову роботи ввіреного їй комплексу – налагоджений процес арт-продакшена. Адже сучасне мистецтво вимагає не тільки свіжих ідей, а й технічних засобів для їхньої реалізації.

За останні кілька років Ізоляція обзавелася стійким колом постійних відвідувачів, і це в центрі вважають чималим завоюванням. Ботанова впевнена, що наполеглива і якісна робота врешті-решт зробить свою справу. "А поки що Донецьк в плані сучасної культури – цілина", – каже арт-критик.

***

Цей матеріал опубліковано в №21 журналу Корреспондент від 31 травня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.