Корреспондент: Інший Кличко. Інтерв’ю з Володимиром Кличком

Володар відразу чотирьох поясів чемпіона світу з боксу Володимир Кличко в інтерв’ю Ксенії Карпенко розповів про можливий суперпоєдинок з росіянином Олександром Повєткіним, політичну винятковість брата, друга-наречену і країну, в яку він інвестує зароблене. Матеріал розміщено у №22 журналу Кореспондент від 7 червня 2013 року.

Прізвище Кличка для нинішніх українців все рідше асоціюється з боксом і все частіше з політикою, якою сьогодні активно зайнятий старший з братів-боксерів – Віталій. Але є й інший Кличко – молодший брат Володимир, який рідко відвідує Україну.

Поки його брат з головою занурився у внутрішньополітичну боротьбу з нинішньою владою і практично забув про професійний спорт, Кличко-молодший продовжує боротися за прихильність уболівальників всієї планети, виходячи на ринг заради продовження сімейної справи – збереження чемпіонських поясів за версіями WBA, WBO, IBF і IBO. З урахуванням поясу WBC, який є у Кличка-старшого, ця колекція робить братів колективним власником звання абсолютного чемпіона світу в суперважкій вазі.

На відміну від брата Володимир веде життя космополіта – активно їздить по світу, живе і тренується за кордоном. Навіть західні ЗМІ про нього пишуть частіше, ніж українські, – і все завдяки передбачуваному весіллю боксера з голлівудською зіркою Хайден Пенеттьєрі.

Ось і спілкування Корреспондента з Володимиром Кличком відбулося в один з його нечастих приїздів до Києва в офісі благодійного фонду братів Кличків, розташованому в бізнес-центрі Парус у самому серці столиці. Сюди чемпіон зазирнув після Венеціанської бієнале на кілька днів, щоб потім полетіти до Берліна.

Український боксер дійсно став громадянином світу: у його мові часто пробігають англійські слова, він по-американськи часто усміхається, про українську політику говорить з відчутним неприйняттям, а про саму Україну – якось відсторонено, як доросла людина про двір, де минуло її дитинство.

- В останніх боях братам Кличкам протистоять далеко не зірки рингу. Так було і 4 травня в останньому вашому поєдинку з Франческо П'янетою. Це така тактика – підбирати для бою не найвідоміших опонентів?

- А скажіть, хто іменитий? Дерек Чісора [британський професійний боксер, який виступає у важкій вазі, який програв останній бій Віталію Кличку в лютому 2012 року], чи що? По-перше, він програв чотири поєдинки поспіль. До того ж у мене як у чемпіона є зобов'язання – я не можу проводити поєдинок проти спортсмена, який не перебуває у першій десятці. І якби я йшов на повідку у публіки, яка хоче видовищ, – це був би не бокс, а програма Андрія Малахова Велике прання [скандальна програма, яка виходить на російському Першому каналі].

- До речі, Чісора перед боєм з вашим братом повів себе дуже некоректно щодо вас (плюнув в обличчя). Збираєтеся йому помститися?

- Дерек Чісора більше підходить за форматом для фрік-шоу, а не для рингу. Зараз про його поведінку говорити не має сенсу. Я зобов'язаний відстоювати свій титул проти спортсмена, який перебуває в першій десятці. Франческо П'янета, до речі, як і решта, жодного поєдинку не програв і був у першій десятці. Я розумію, що, можливо, поєдинки проходять односторонньо і трохи нудно, мене постійно за це критикують. Але, чесно кажучи, робити поєдинки цікавими я не збираюся: так безпечніше для обличчя та здоров'я. Я в спорті вже 17 років, тому знаю, про що кажу.

- Я згоден з думкою Кості Цзю. Мені було б цікаво подивитися на олімпійського чемпіона, який не програв жодного поєдинку. Якщо поєдинок відбудеться, два справжніх важковаговики зустрінуться один з одним. І хвалена інтрига є: повинні були вже двічі зустрітися на рингу, але у нас все ніяк не виходило. Якби я був не боксером, а фанатом боксу, мені самому цікаво було б подивитися на цей бій. Але поки що контракти не підписані. До 15 червня ми повинні визначитися, в іншому разі поєдинку не буде. Поки ще дуже багато юридичних питань, що стосуються лікарів, суддів. Але найголовніше питання – де буде проводитися допінг-контроль.

- Я так розумію, ви хочете проводити допінг-контроль у Німеччині, Повєткін – у Росії.

- Вірно. У німецької організації, що займається допінг-контролем, світова репутація, тому ніяких сумнівів у результатах не буде.

- Відійдемо від теми боксу. ЗМІ пишуть про те, що із завидного нареченого ви скоро перетворитеся на чоловіка. Вашою обраницею стане голлівудська актриса Хайден Пенеттьєрі.

- Ох вже ці чутки ... Якщо настане день, коли у мене буде наречена – навіть не дружина ще, а наречена, – ви про це почуєте від мене.

- Дружні – ми друг і подруга. І у що вони виллються, покаже тільки час. Сподіваюся, що не в щось погане.

- Але так друзів не обіймають, як ви обіймаєте Хайден на знімках, надрукованих у всіх голлівудських таблоїдах.

- Час покаже. Поки що ми товаришуємо. (Усміхається)

- В Україні ваш брат все частіше з'являється в ЗМІ не як спортсмен, а як політик. Кажуть, він і вас хотів долучити до української політики – був готовий запропонувати вашу кандидатуру на посаду київського мера. Ви це з ним обговорювали? Він погоджував з вами таке рішення?

- Моїй кандидатурі на цій посаді робити нема чого. Крім того, це все чутки. Такі самі, як і те, що я лечу в космос. А чутки я не коментую. Але я б зрозумів логіку брата, якби він так вирішив. У політиці, а особливо в українській політиці, довіряти будь-кому складно. А я все-таки найближча людина Віталію. Але ще раз повторюю: серйозно [пост мера Києва] сприймати поки що я не можу. Якщо я зміню своє рішення, я скажу про це.

- А ви вірите в політичні проекти брата? Як він може змінити країну?

- Якщо не він, то хто? Я вважаю, що на цьому етапі для мене і для моєї України Віталій може зробити багато чого. Звичайно, він в Україні не єдина людина, яка хоче змінити країну. В Україні є талановиті управлінці, і вони є в кожній партії. Але я знаю брата краще, ніж будь-хто. Я знаю його наміри і найголовніше – безкорисність його намірів. У нього достатньо грошей, щоб не думати про власну кишеню. Він знає, як це – жити в Європі, і хоче, щоб по-європейськи жили й українці. Не приховую, я завжди був проти того, щоб він ішов у політику, і я не хочу, щоб він там [у політиці] загубився. Але я його підтримую. Тому що харизматичні, порядні і моральні люди в політиці – рідкість.

- [Американський президент Джон] Кеннеді колись сказав: "Не думай, що може зробити країна для тебе. Думай, що ти можеш зробити для країни". Це не просто вираз, це філософія, яку, думаю, повинні ввібрати в себе українці. Та й політики повинні думати, що вони живуть не в гостях, а у своїй країні, як у рідному домі, де шкода по білому килиму ходити брудними ногами. Ось мій брат ставиться до України саме так.

- Не боїтеся розчаруватися в братові, одного ранку прочитавши в ЗМІ статтю з фактами, які підтверджують, що його політсила співпрацює з головою Адміністрації Президента Сергієм Льовочкіним?

- Не боюсь. Тому що це неможливо. Адже я брав участь у передвиборчій кампанії брата на парламентських виборах – 2012, активно їздив по регіонах на його підтримку. Якби я думав або підозрював, що це обман або що я просто чийсь інструмент, я б ніколи цього не робив.

- А фінансово ви підтримуєте політичний проект брата?

- Все, що стосується фінансів, обумовлено в неписаний братському законі. Тому фінанси для нас – слава богу, постукаю по дереву – не проблема. Як Віталій мене підтримає в будь-яку хвилину, так і я його. Так, ми один одного підтримуємо в будь-якому, навіть у фінансовому плані, але Віталій – незалежна людина, і його не потрібно фінансувати.

- Комфортніше і затишніше, ніж у Києві, я себе не відчуваю ніде. Україна – чудова країна. Зі мною, правда, не погодяться ті українці, які не подорожують.

Адже тільки завдяки подорожам ти розумієш, наскільки у нас чудовий клімат, культура, шикарна кухня, наскільки гарні і талановиті люди. І протягом останніх років я все сильніше відчуваю, що мене тягне проводити більше часу в Україні, ніж деінде. Я ціную кожну секунду, проведену в рідному місті. І зауважте, я кажу це як звичайний громадянин, а не як кандидат у мери. (Усміхається)

- Ви зараз говорите як космополіт, який сумує за країною, в якій живуть його рідні та близькі. Відчувається, що ви давно не відвідували українські ЖЕКи і не їздили по українських дорогах.

- Україна не веде ніяких воєн, у нас немає терористичних актів. Так, у нас складна політична й економічна ситуації. Але у нас люди не гинуть від голоду.

- Так, тут не Північна Корея.

- Україна – одна з найперспективніших країн Європи. Звичайно, я космополіт і вважаю, що Україна – чудова країна, але з дуже брудною політикою. Я оптиміст, і думаю, що склянка наполовину повна, а не порожня.

- Звичайно, українці люблять згущувати фарби. От ви, дивлячись на Україну з боку, які позитивні і негативні моменти можете відзначити?

- За політику українську мені соромно. Мені соромно, що у нас в парламенті влаштовуються бійки, яких не побачиш навіть у боях без правил. І, чесно кажучи, мені не дуже приємно бачити у новинах BBC або CNN свого брата, що стоїть поруч з цими бійками. Іноземні колеги і друзі жартують, мовляв, "а-а-а, бачили ми вашу політику по-українськи". Що там говорити: коли торік європейські чиновники проігнорували Євро-2012, вони показали своє ставлення до чинного режиму.

[Екс-прем'єр-міністр] Юлія Тимошенко у в'язниці, в парламенті бійки – ось таку картину бачать за кордоном, не згадуючи навіть Чорнобиль. І мені дуже шкода, що поки все так виходить. Знаєте, я, коли їздив по регіонах на підтримку кампанії брата, був вражений. Я побачив, яка у нас "мульти-культи" країна. Це ж прекрасно, потрібно свої переваги демонструвати, а не недоліки.

- Ви все ж не відповіли на запитання: де найчастіше живете?

- Це просто: у літаку.

- А друге місце яким містом зайняте?

- За статистикою – в Австрії, там розташована тренувальна база. Часто буваю в Британії (Лондоні), Німеччині, Україні, Італії. Все залежить від графіка зустрічей. Не так часто, як в інші країни, їжджу в африканські держави, Японію і Австралію.

- Україна для мене залишається пріоритетною країною для інвестування. Хоча за кордоном інвестори обережно ставляться до бізнесу в Україні: мовляв, ніхто не знає, що в підсумку станеться з твоїми фінансами. Але я все ж позитивно налаштований: український ринок не так перенасичений, як американський чи європейський.

- Знаю, ви любите гламурний відпочинок ...

- Гламурний не люблю, хоча розумію, що все в підсумку закінчується гламурними журналами.

- Проте на Новий рік ви відпочивали разом з Пенеттьєрі в Куршевелі [престижний лижний курорт у Франції] в компанії відомого українського любителя тусовок, нардепа-регіонала Олександра Онищенка і його супутниць.

- Якби ви опинилися в Куршевелі в той час, напевно у вас пальців на руках не вистачило б, щоб перерахувати всіх, хто там був. Там були і представники української політики, і актори, і співаки, і бізнесмени. Так, я там був з Хайден – дуже люблю гори і сноубординг. Цього року я вперше був у Куршевелі.

- Наостанок – запитання з категорії загальних знань: що робить вас щасливим?

- Та я взагалі щаслива людина.

***

Цей матеріал опубліковано в №22 журналу Корреспондент від 7 червня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.