Корреспондент: Захід Європи. Європейці все більше незадоволені економічною політикою ЄС
Рекордна рецесія в Євросоюзі похитнула віру європейців у доцільність економічної інтеграції. Масла у вогонь підливають популістські партії, які вибудовують свою популярність на закликах розколоти співдружність, пише Олександр Голубов у №24 журналу Корреспондент від 21 червня 2013 року.
Олег Давидов, який працює в Лондоні консультантом у сфері менеджменту, розповідає, що Євросоюз у Великобританії недолюблюють як прості представники робочого класу, так і товстосуми із Сіті. Британці давно здобули славу нації, яка ставиться до ЄС прохолодніше за інших.
Лондонські бізнесмени і банкіри, які вважають рідне місто світовою фінансовою столицею, незадоволені тим, що Брюссель намагається нав'язати їм свої правила гри. А головний привід для обурення середніх верств – наплив трудових мігрантів. Понад 3 млн громадян ЄС живуть і працюють у Британії, відбираючи у корінного населення робочі місця і претендуючи на соціальні блага – допомогу, житло і безкоштовну медицину. Про це британці говорять у пабах і курилках офісів, коли мова заходить про Європейський Союз, зазначає Давидов.
Проте останнім часом жителі Туманного Альбіону вже не здаються білими воронами у своєму ставленні до ЄС: велика європейська сім'я стає все менш дружньою. Лише за останній рік підтримка Євросоюзу всерйоз зменшилася серед жителів восьми найбільших країн цього об'єднання, показали результати недавнього опитування американського аналітичного центру Pew Research Center.
Частка тих, хто вважає, що європейська інтеграція йде на користь національній економіці, у Франції лише за рік впала з 36% до 22%, а в Італії і Греції цей показник взагалі опустився до рекордно низьких 11% – з 22% і 18% минулого року відповідно. Навіть у Німеччині, жителі якої з найбільшою симпатією ставляться до ЄС, аналогічна цифра за рік знизилася на 5%, до 54%.
Серед основних причин розчарування експерти одностайно називають економічні проблеми, з якими Євросоюз зіткнувся в останні роки
Серед основних причин розчарування експерти одностайно називають економічні проблеми, з якими Євросоюз зіткнувся в останні роки. У першому кварталі 2013-го економіка єврозони знову скоротилася (на 0,2%) – рецесія триває вже шостий квартал поспіль і стала рекордною за тривалістю за всю історію єдиної європейської валюти.
Тим часом для багатьох політсил ця ситуація виявилася чудовим шансом збити собі політичний капітал: у Європі зростає кількість і потужність партій, які відкрито закликають до розриву з ЄС або як мінімум до обмеження повноважень Брюсселя.
Так, у Великобританії нарощує рейтинг Партія незалежності Сполученого Королівства (UKIP), що вимагає проведення референдуму про вихід зі складу ЄС і посилення імміграційного законодавства, – її підтримка досягла чималих 21%, що можна порівняти з рейтингом Консервативної партії прем'єра Девіда Кемерона (26%).
Як і скрізь у Європі, британська ворожість до ЄС пов'язана з нездатністю влади впоратися з безробіттям та іншими економічними проблемами, пояснює Корреспонденту Андре Гертель, політичний радник Ради Європи. При цьому місцевим політикам легше перекласти провину на Брюссель.
"ЄС є найбільш простою метою для нападів", – уточнює Гертель.
Нещасні разом
На планеті Земля соціальні бунти найбільше загрожують Євросоюзу – ця теза належить перу аналітиків Міжнародної організації праці (МОП), а не творцям апокаліптичних прогнозів про крах світової економіки.
Індекс, що вимірює цей ризик і враховує такі фактори, як стан ринку праці, рівень життя і довіру до органів влади, зріс для країн ЄС з 34% у 2006 році до 48% у 2012-му і є найвищим у світі, заявила днями МОП.
Загрозу соціальних заворушень найяскравіше ілюструє Греція, яку вже не перший рік стрясають масові акції протесту. Зовнішній борг країни зріс зі 129% до 156% за минулі два роки, а безробіття в березні досягло рекордних 26,8%.
Афінський журналіст і політичний оглядач Матеос Цімітакіс розповідає, що до кризи греки були, мабуть, однією з найбільш проєвропейських націй ЄС. Однак тепер євроскептицизм впевнено крокує по країні.
Дві грецькі партії, представлені в парламенті, – комуністи й ультранаціоналістична Золота зоря – є затятими противниками ЄС. А Коаліція радикальних лівих (СІРІЗА), яка виступає проти заходів жорсткої економії, що диктуються Брюсселем, продемонструвала феноменальний злет на парламентських виборах в минулому році, завоювавши друге місце і збільшивши кількість своїх депутатів з 13 до 71 із 300.
У тому, що фінансова допомога ЄС заманила його країну в пастку, впевнений і ірландець Гаррет Маллен, який живе в Балбриггані неподалік Дубліна. На його думку, бюджетних скорочень, які зараз проводяться під керівництвом Брюсселя, можна було б уникнути, проте в уряду Ірландії не вистачило рішучості відстояти свої інтереси в Євросоюзі.
"Сильні країни, Франція і Німеччина, просто витіснили таких малюків, як Португалія, Греція та Ірландія, на узбіччя", – журиться Маллен.
Немає нічого дивного в тому, що левову частку провини за стан справ європейці покладають на Євросоюз. Більшість жителів ЄС сприймають його саме як економічне об'єднання, а не політичний проект
Немає нічого дивного в тому, що левову частку провини за стан справ європейці покладають на Євросоюз, вважає Гертель. Адже більшість жителів ЄС сприймають його саме як економічне об'єднання, а не політичний проект.
І якщо для багатьох європейських націй масовий скепсис стосовно Брюсселя – досить нове явище, то в Британії такі настрої лише поглиблюються. Свідченням тому є нещодавній тріумф UKIP на місцевих виборах. Замість восьми мандатів у місцевих радах партія отримала 123 місця, викликавши тривогу в лавах консерваторів. Адже раніше саме вони грали на антиєвропейських настроях громадян. Тепер однопартійці Кемерона також вимагають від прем'єра провести обіцяний ним референдум про вихід Великобританії зі складу ЄС.
Кен Беккер, житель невеликого британського містечка Вендовер, був би радий віддати свій голос за вихід своєї країни з Євросоюзу. Він не соромиться у висловлюваннях, заявляючи про своє неприйняття Брюсселя: "Нам потрібно вибиратися з цих руїн. Я не хочу платити податки, щоб утримувати цих розжирілих європейських політиків і чиновників".
Навіть Німеччина, більшість громадян якої вірять у позитивний вплив ЄС на економіку ФРН, не уникла появи антиєвропейських політиків. Створена лише на початку поточного року партія Альтернатива для Німеччини (AfD) вже до квітня досягла 5%-го рівня підтримки, необхідного для потрапляння в бундестаг, – такими є дані опитування громадської думки, проведеного інститутом INSA для німецької газети Bild.
А для італійського протестного Руху п'яти зірок, заснованого коміком Беппе Грілло, перші національні парламентські вибори виявилися справжнім тріумфом. Скориставшись наростанням хвилі євронедовіри, Грілло пообіцяв своїм виборцям вивести Італію зі складу єврозони й отримав 25,6% голосів, зробивши свій рух третьою за популярністю політичною партією.
Не покращується ставлення до Брюсселя й у східноєвропейських країнах, де інтеграція з ЄС була запорукою зростання економічної потужності
Не покращується ставлення до Брюсселя й у східноєвропейських країнах, де інтеграція з ЄС була запорукою зростання економічної потужності. Так, підтримка економічної інтеграції з ЄС впала в Польщі на 7% за останній рік, знизившись до 41%. Кожен п'ятий поляк вважає, що країна лише втрачає від союзу з Брюсселем, ділиться спостереженнями Павел Пененжик, студент Варшавського університету.
"Хоча без грошей ЄС Польща не змогла б побудувати ту інфраструктуру, яка зараз є в нашому розпорядженні", – визнає Пененжик.
У Болгарії ультранаціоналістична партія Атака, яка виступає проти членства країни в Євросоюзі і НАТО, також користується зі зростання невдоволення щодо ЄС. На травневих виборах Атака отримала 7,3% народної підтримки, зайнявши 23 крісла у народних зборах Болгарії – на два більше, ніж раніше.
Однією з останніх подій, що похитнути віру в ЄС навіть найстійкіших його прихильників, стало недавнє рішення Брюсселя внести зміни в Шенгенську угоду
Однією з останніх подій, що похитнути віру в ЄС навіть найстійкіших його прихильників, стало недавнє рішення Брюсселя внести зміни в Шенгенську угоду. Тепер кожна країна Шенгену може посилити прикордонний контроль – наприклад закрити кордони на строк до двох років у разі виникнення ризику напливу нелегальних мігрантів.
Зміни, про які 30 травня повідомила Сесілія Мальмстрем, єврокомісар з внутрішніх справ, і які набудуть чинності тільки з осені 2014 року, вже викликали хвилю обурення.
"Європарламент просто відмовився захищати одне з найважливіших досягнень Євросоюзу [безвізовий простір]", – заявила представник німецької Партії зелених у законодавчому органі ЄС Ска Келлер.
Хліба і демократії
Втім, розчарування громадян у результатах економічної інтеграції ще не означає того, що європейський проект остаточно втратив свою привабливість, запевняє аспірант з Італії Дієго Скарабеллі.
"Ми [італійці] точно не проти Євросоюзу. Але єдина валюта – це те, що багатьом з нас не подобається", – пояснює Скарабеллі.
За його словами, якщо раніше девальвація національної валюти в кризові часи допомагала оживити експорт, то із введенням євро це стало неможливо, що викликає величезне невдоволення серед дрібних підприємців, чия праця дає дві третини ВВП Італії.
Мова йде про розчарування не стільки в ЄС, скільки в політичних елітах, нездатних вирішити економічні проблеми
На думку Скарабеллі, мова йде про розчарування не стільки в ЄС, скільки в політичних елітах, нездатних вирішити економічні проблеми. До того ж італійські політики зловживають тим, що пояснюють свої непопулярні кроки волею Брюсселя, визнає італієць.
З іншого боку, загрозу політичній стабільності в ЄС через економічні неприємності, мабуть, відчули і в Єврокомісії. Її останні рекомендації знаменували собою послаблення жорсткого курсу бюджетної економії держав ЄС. Так, частина країн, серед яких Франція, Іспанія і Польща, отримали більше часу на приведення своїх бюджетів до ладу, а отже, найближчим часом вони зможуть витрачати трохи більше.
Про те, що європейський проект рятуватимуть щосили, свідчить і ціна, яку довелося б заплатити у разі його провалу. Згідно з підрахунками німецького Фонду Бертельсмана, вихід з єврозони охоплених кризою Греції, Італії, Іспанії та Португалії коштуватиме світовій економіці 17 трлн євро – такі втрати поряд з рецесією очікують 42 розвинені країни.
Вирішення економічних проблем – хоча й головне, але далеко не єдине, що повинен зробити Брюссель для відновлення втраченої довіри. Вкрай важливим кроком на цьому шляху є посилення інструментів демократії в ЄС
Втім, вирішення економічних проблем – хоча й головне, але далеко не єдине, що повинен зробити Брюссель для відновлення втраченої довіри. Вкрай важливим кроком на цьому шляху є посилення інструментів демократії в ЄС, в один голос стверджують як експерти, так і прості європейці, опитані Корреспондентом.
"Ми хочемо, щоб наш голос було краще чути в ЄС", – цими словами Скарабеллі можна коротко описати вже давно назрілу проблему.
Політологи сперечаються про те, як краще виправити цей недолік. На думку Лукаса Келіна, наукового співробітника Інституту міжнародних досліджень Фрімена Споглі Стенфордського університету, ЄС міг би стати в нагоді досвід Швейцарії, де регулярні референдуми є відмінним засобом зворотного зв'язку між політиками та суспільством.
Німецький політолог Андреас Умланд також згадує про популярну ідею введення загальних виборів президента ЄС. Так чи інакше, європейцям важливо відчути можливість впливу на Брюссель.
"Більша частина обурення пов'язана з тим, що люди не відчувають те, як вони можуть впливати на рішення на вищому рівні", – додає Умланд.
***
Цей матеріал опубліковано в №24 журналу Корреспондент від 21 червня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.