Корреспондент: Люди Ікс. Лист з Італії

Венеціанці зовсім не схожі на типових італійців, надто балакучих і підкреслено емоційних. Корінні мешканці великого міста на воді небагатослівні і ніколи не стануть демонструвати чужим свої почуття, пише спортивний журналіст Сергій Коваль у рубриці Лист із... в №28 журналу Корреспондент від 19 липня 2013 року.

Мабуть, у світі не знайти більш туристичного міста, ніж Венеція. Звичайно, є Лондон і Рим, є Париж і Нью-Йорк, які також атакують натовпи туристів, але це справжні мегаполіси з яскраво вираженими ознаками ділових центрів.

Венеція інша, зовсім не придатна для нормального життя обивателя: ні тобі супермаркетів, ні автомобілів. До того ж туристичне паломництво не залишає місцевим мешканцям надії на спокійне життя, і горді венеціанці біжать в інші міста Італії або хоча б у венеціанське передмісті Местре, а також в сусідні невеликі містечка, на кшталт курорту Лідо ді Єзоло, куди з Венеції курсує катер. Життя там дешевше і зручніше, і можна користуватися автомобілем, що для сучасного італійця важливо.

Венеція інша, зовсім не придатна для нормального життя обивателя: ні тобі супермаркетів, ні автомобілів

Взагалі корінні венеціанці зовсім не схожі на усталений стереотип типового італійця, надзвичайно емоційного, який без угаву голосно балакає про все на світі. Венеціанець усміхнений, але стриманий і значно менш емоційний - все-таки це північ країни, і виставляти почуття на публіку тут, мабуть, не прийнято.

Саме венеціанці - гаранти того, що жоден турист не заблукає в місті, яким колись правили мудрі і справедливі дожі. За умови, звичайно, що приїжджому вдасться все ж розшукати тамтешніх мешканців у багатоликому натовпі. Вони спокійно і детально пояснять дорогу. А якщо в українського мандрівника з англійською або італійською мовами не склалося, то він неодмінно зустріне у Венеції співвітчизників - українських заробітчан в цих краях чимало.

Якось в автобусі, який курсує в передмісті Венеції, одна немолода жінка сказала мені: "Ось ці міста я знаю, я тут працювала. І цей дім знаю, я тут теж працювала. І ось це подвір'я теж ..."

На місцевих автобусних зупинках розклеєні оголошення не надто правильною українською з пропозицією до земляків і землячок зняти кімнату або куток.

Венеціанець усміхнений, але стриманий і значно менш емоційний - все-таки це північ країни, і виставляти почуття на публіку тут, мабуть, не прийнято

Але повернемося до Венеції - вона того варта. Туристи з усього світу їдуть сюди вражатися неймовірною красою домівок з виходом прямо у воду і засобів пересування, що прямують перед ними, катерів і човнів, що часто виконують роль наших "Газелів". Тут же поруч обов'язково виявиться невеликий катер, який спритно тягне на буксирі через головну міську водну артерію Гранд-канал величезний океанський лайнер. І зовсім поруч, наче сцена з фільму Федеріко Феліні, перед вашими очима пропливе в самій гущі туристичних потоків група музикантів у фраках, які грають класику. Легка гротескність і численні парадокси тільки додають шарму великому місту.

Венеція не втомлюється дивувати приїжджого розкішшю і щедрістю. Наприклад, у невеликій церкві Санта-Марія дела Салюте, розташованій в пристойній віддаленості від центру, у "широкому доступі" висить оригінал Вечелліо Тиціана Зішестя Святого Духа. На шедевр можна дивитися безкоштовно і без довгого простоювання в чергах.

Хоча й на сонці є деякі плями. Будьте готові до того, що ціни у Венеції не те що кусаються, а вгризаються в гаманці приїжджих. Так, щоб здійснити невелику прогулянку гондолою, краще зібрати компанію з чотирьох-п'яти осіб - вартість півгодинної водної прогулянки складе 100 євро. Та й у центральних магазинах і ресторанах сподіватися на економію або знижки не доводиться.

Будьте готові до того, що ціни у Венеції не те що кусаються, а вгризаються в гаманці приїжджих

Втім, якщо питання грошей, а точніше їхньої відсутності перед вами не стоїть, відвідайте Harry's Bar, де, кажуть, було винайдено відомий коктейль Bellini. Взагалі цей питний заклад за довгі роки існування знайшов наліт легендарності і навіть культовості, а за статус можна і заплатити.

Найкращий час для поїздки до Венеції - пізня весна або рання осінь. Якщо поїдете в лютому, теж не прогадаєте, оскільки потрапите на карнавал. У цю пору венеціанські ціни зростають пропорційно до ажіотажу навколо головної події року. А ось влітку, особливо в липні або серпні, трапляється, що через спеку прекрасна Венеція, вірніше її канали, починають виділяти сморід.

І навіть цей сумний факт ніяк не закриє враження від головної точки Венеції - площі Святого Марка, на якій зосереджені основні визначні пам'ятки. Хоча якщо ви потрапляєте сюди у невдалий час, опівдні, ви можете назавжди зненавидіти це місто: на вас "налетять" незліченні натовпи туристів з рюкзаками і буклетами на тему Що треба обов'язково побачити у Венеції, щоб не схибити і здивувати знайомих. І замість архітектурних красот перед вашими очима будуть миготіти огрядні німці, обвішані гаджетами азіати і тисячі представників інших національностей, чимала частина яких мріє швидше відкатати обов'язкову програму і полинути в найближчий ресторан/бар/магазин.

А коли головні туристичні маршрути Венеції вами вже пройдені, щоб остаточно раз і назавжди полюбити це місто, залишайте метушливий і задушливий центр і перебирайтеся через Гранд-канал в райони Сан-Поло або Дорсодуро. Там не буде туристів, а буде затишно і тихо. Тут тераси і балкони потопають у зелені, місцеві мешканці сидять в невеликих кафе за чашкою еспрессо або келихом вина, ресторани славляться своїм рибним меню, а кондитерські наповнені божественними ароматами.

***

Цей матеріал опубліковано в №28 журналу Корреспондент від 19 липня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.