Відмінності українських ресторанів від італійських. Думка італійського кухаря, який працює в Києві

Франко Скіавоне живе в Києві п'ять років, але так і не звик до різниці ресторанних культур України та Італії. Ось найяскравіші відмінності, складені за його словами виданням Forbes.ua.

Привітання шефа

Італія. Шеф-кухар вітає вас особисто. Ресторан в Італії, як правило, сімейний бізнес, і до кожного гостя ресторатори ставляться як до родича. Для італійського шефа життєво важливо спілкуватися з відвідувачами і розуміти, що їм подобається.

Україна. Шеф-кухар контактує з гостями вкрай рідко і дуже вибірково.

Час роботи

Італія. 12:00-15:40 і 18:40-22:30. Більшість італійців проводять сієсту вдома, з родиною. З 15:40 до 18:40 ресторани відвідують тільки туристи. Раз на тиждень, зазвичай щопонеділках, ресторан закривається взагалі.

Україна. Ніякої сієсти, жодної перерви на обід. У кращому випадку ресторан працює до пізнього вечора, в гіршому - цілодобово.

Читайте також на Forbes.ua:

Сніданки та ланчі

Італія. Італійці снідають вдома. Бізнес-ланч - явище досить рідкісне. З діловими партнерами прийнято зустрічатися після угоди, але не до і, тим більше, не під час. За вечерею.

Україна. Ваші співвітчизники щасливі, коли вдається виявити заклад з ранніми сніданками і Wi-Fi. Бізнес-обіди вельми поширені: можна зробити відразу кілька справ: і поїсти, і домовитися. Українці постійно кудись поспішають.

Причини піти в ресторан

Італія. Тільки заради їжі, яка цар і бог. В Італії - культ їжі, культ хороших ресторанів.

Україна. Українці ходять в ресторани і кафе заради всього на світі: пообідати, поспілкуватися, зустрітися з другом дитинства, поговорити про справи, випити кави і попрацювати.

Кава

Італія. Після 12:00 - тільки еспресо. Капучіно, латте, фраппе - виключно на сніданок.

Україна. З 100 замовлень кави 80% будуть саме капучино, лате або американо з молоком. Страшно сказати, але українці часто додають в капучино корицю.

Ставлення до італійської кухні

Італія. Італійці охоче пробують нове, але люблять і традиційні страви. Це, як правило, довгий список, у якому переважає паста, найчастіше з морепродуктами: свіжі скампі, сібас, дорада, креветки. Італійці терпимо ставляться до "авторських інтерпретацій", аби основна тема була дотримана.

Україна. Приходячи в італійський ресторан, українці першою справою вимагають карбонара. Багато київських ресторанів подають її з соусом, приготованим на основі вершків. Додавати вершки в карбонара все одно що лити віскі в український борщ.

Преміальний сегмент

Італія. У переважній більшості випадків шеф-кухарі ресторанів вищого сегмента є їх власниками. Для них це не просто кухня або бізнес - це спосіб життя, культ і любов. Вони знають гостей свого ресторану в обличчя і (див. пункт 1) завжди вітають їх особисто.

Україна. Шеф-кухарі - легко замінні наймані співробітники. Це просто високооплачувана робота. Окремий привід для смутку - кухарі-іноземці. Найчастіше це весільні генерали від кулінарії, тільки іноземне ім'я, яке привабливо звучить. Бувають і винятки, звісно. Якщо ці слова зараз читає іноземний шеф-кухар, я вірю, що він - виняток.

АР

Меню

Італія. Не більше 25 страв, включаючи десерти. Це дозволяє завжди використовувати тільки найсвіжіші продукти без заморозки.

Україна. 100 +. Я був в одному київському закладі, де в меню зазначено більше 150 страв. Не уявляю, як з цим справляється кухня ресторану!

До слова, мені подобаються деякі українські особливості - вареники та доброзичливість.