Корреспондент: Точка зору. Вам не винні

Утриманська ментальність виборців обвалила не тільки Грецію, а й столицю американського автопрому місто Детройт. Проблеми багатьох країн починаються з переконаності населення в тому, що їм хтось щось винен, пише російська журналістка Юлія Латиніна в своїй колонці у №31 тижневика Корреспондент.

Детройт подав на банкрутство 18 липня. Це не менш важлива історія, ніж дефолт Греції. І важливість цього банкрутства в тому, що воно не обумовлено ніякими зовнішніми причинами. Це банкрутство соціал-демократичної ідеології в чистому вигляді. Хочете, я вам назву головну причину банкрутства Детройта, не підбираючи висловів і навіть не вдаючись до політкоректності? Втеча білих.

У 1960 році в Детройті жило 1,6-мільйонне населення, 29% чорних і 70% білих. Зараз у місті 707 тис. мешканців, чорних з них - 84%. Тут найвищий у США рівень вбивств, 70% з них пов'язано з наркотиками. Тут найнижча в Америці грамотність - тільки 7% школярів вміють швидко читати. У Детройті 70 тис. занедбаних будинків. Житлові будинки тут коштують в 20 разів дешевше, ніж у середньому в країні, при цьому мером Детройта є чорний демократ. Барак Обама, грубо кажучи.

Взагалі Детройт - це місто у США, яке найбільш демократично голосує. І якщо не знати деталей, то те, що відбулося з ним, вражає. Бо зрозуміло, коли через змінені торгові потоки вмирає, ну, торгове місто, Венеція яка-небудь. Ось торгувала вона з Левантом, а потім всі стали плавати через Атлантичний океан. Або якщо було місто при руднику, а рудник вичерпався. Або взагалі там завоювали когось, і, природно, міста не залишилося.

Але Детройт всього півстоліття тому був автомобільною столицею Америки. Це було четверте за величиною місто держави

Але Детройт всього півстоліття тому був автомобільною столицею Америки. Це було четверте за величиною місто держави. Під час війни переїхали в нього 350 тис. осіб - 300 тис. білих і 50 тис. чорних. США досі залишаються найбільш автомобілізованою країною світу, і 12,5% від загальної кількості машин в світі досі виробляються в Штатах.

Детройт із його заводами, інженерами і робочою силою був ідеальним місцем для того, щоб випускати ці автомобілі і розвивати високотехнологічний, інноваційний організм, що потребує сотень пов'язаних виробництв і разом з тим створює десятки тисяч робочих місць.

Занепад Детройта почався з двох системних причин, які пов'язані одна з одною. Перша - це були профспілки. Профспілки, звичайно, не могли допустити, щоб капіталісти пили кров робітників, - вони виторговували робочим все нові і нові умови. Профспілки перемогли, тільки виробництво стало нерентабельним, тому що будь-які привілеї - це мінус до ціни ринку. І виробництво пішло в ті південні штати, де таких чудових профспілок немає.

Другий фактор - міграція. Після війни в процвітаючий Детройт потяглося бідне сільське населення. Точно так само, як бідне сільське населення Англії потяглося в діккенсівський Лондон XIX століття. Різниця, однак, полягала в тому, що ці люди приїжджали не в діккенсівський Лондон, а в демократичний Детройт із загальним виборчим правом. Значна частина цього населення була чорна, власне, переважно просто тому, що чорних бідняків було більше, ніж білих бідняків (це зрозуміло). І, як наслідок, оскільки це загальне виборче право, місто почало забезпечувати їх житлом, допомогою, школами та іншим. Виборці голосували, щоб їх забезпечували житлом і школами.

1974 році місто обрало мером свого першого Обаму - його звали Колман Янг, це була така людина із замашками і риторикою Уго Чавеса

У 1967 році в Детройті спалахнув бунт. Поліцейські провідали нелегальну тошнилівку, а в цей момент там сотня п'яних афроамериканців святкувала повернення двох в'єтнамських ветеранів. Треба сказати, що поліцейські від жаху втекли, нікого не заарештувавши. Але нічого не допомогло, тому що через п'ять хвилин натовп громив сусідню будівлю. Результат - 43 трупи, 1.189 поранених, 2 тис. спалених будівель. У місто вводили не те що війська - танки. Громили, звичайно, в першу чергу білих експлуататорів. Але якщо у чорного була крамниця, його теж громили. Тобто кількість знищених крамниць білих виявилася трохи більшою просто тому, що їх самих було тоді більше.

Власне, після цього розпочався вихід білих з Детройту, і в 1974 році місто обрало мером свого першого Обаму - його звали Колман Янг, це була така людина із замашками і риторикою Уго Чавеса. Він встановив зубодробильні податки для багатих, як "для білих". Білі втікали ще швидше. З Детройтом стало відбуватися те ж, що з карибськими містами. Там історичний центр перетворювався на руїни і заселявся чорною біднотою, а процвітаюче населення переїжджало до передмістя.

Відповідно, чим більше платників податків їхали з міста, тим вищі були податки для решти. Чим вищі були податки для тих, хто залишився, тим більше вони їхали. Чим більше вони виїжджали, тим вищі були податки, і так далі. Прямо за ібн-Хальдуном, якого любив цитувати Рональд Рейган.

До 2013 року податок на нерухомість в Детройті (нагадаю, що це місто з найвищим рівнем злочинності та з найнижчим рівнем освіти) був найвищим у США. Причому його просто не платили. 300 тис. домоволодінь, з них половина просто не заплатили податок. Чому? Там діяло таке співвідношення з ціною на нерухомість, що простіше було викупити свій будинок, коли його заарештують, тим більше, що найбільш занюхані будинки Детройта до цього часу коштували $1.

Поїхали найактивніші, залишилися утриманці, і до 2013 року на шістьох пенсіонерів у Детройті припадали чотири людини працездатного віку. Зрозуміло, що не всі вони працювали, бо страшна статистика свідчить: 73% темношкірих дітей у США народжуються у матерів-одиначок. І це не тому, що чорні такі погані, а тому що соціальна програма заохочує народити дитину, щоб отримати на неї допомогу.

Колись виборець приїжджав у Детройт за роботою, а тепер замість роботи давалися пільги, якщо правильно голосувати

Тобто колись виборець приїжджав у Детройт за роботою, а тепер замість роботи давалися пільги, якщо правильно голосувати.

Тут я хочу зробити пояснення. Я часто використовую слово "чорношкірі". Це не проблема чорношкірих - це проблема соціал-демократів. Це проблема будь-якої категорії населення - не важливо, якого кольору шкіри, не важливо, якої професії, так? Це можуть бути робітники, яким сказали: "Хлопці, ви недоотримуєте. Ми зараз за вас здеремо гроші з експлуататорів". Це можуть бути колишні раби, яким сказали: "Хлопці, ваших предків у XIX столітті експлуатували, ми зараз за вас покараємо нащадків тих, які вас експлуатували. Вам винні". Так?

І щоразу, коли з'являється категорія населення, якій вселяють "вам винні", - з цією категорією населення починають відбуватися страшні речі.

І ось наступником чорного демократа Янга став чорний демократ Денніс Арчер. Наступником Арчера став якийсь Кваме Кіллпатрік. Але це, розумієте, вже було майже а-ля Роберт Мугабе, наскільки пан Мугабе взагалі можливий в Америці. Просто Кіллпатрік розставив на посади друзів і родичів. Нагадую, що це все відбувається не в Москві, не в Єкатеринбурзі - все відбувалося в демократичній Америці.

Людина розставляє на посади друзів і родичів, людина літає на відпочинок за рахунок громадянського фонду свого імені, який створений для того, щоб, бачте, ліквідувати неписьменність. Людина віддає міські контракти компаніям, які наймають як субпідрядника компанію, єдиним власником і службовцям якої є його дружина Карліта. Привіт ось цьому громадянину з Маямі із плиткою.

Більше того, незабаром після обрання Кіллпатрік влаштовує в офіційній резиденції мера вечірку зі стриптизерками. Приходить його дружина, кидається на одну зі стриптизерок, і та потрапляє до лікарні. Інцидент став предметом розслідування, стриптизерку застрелили з поліцейського глока.

Рівень вбивств у Детройті дійсно дуже високий і, звичайно, повії - це зона ризику

Звичайно, можна вирішити, що це збіг, тому що, як я вже сказала, рівень вбивств у Детройті дійсно дуже високий і, звичайно, повії - це зона ризику.

Там була дуже смішна історія, коли під час його візитів до Нью-Йорка поліцейські відмовилися супроводжувати Кіллпатріка вечорами, бо він поводився так, що вони сказали: "Даруйте, ми не можемо гарантувати його безпеку".

Кіллпатріка викрили у зв'язку з начальником його штабу Крістіною Бітті, про що вони обидва брехали під присягою. До доблесного мера прийшли з повісткою, і знаєте, що він зробив? Він дав у морду одному з детективів і сказав: "Як чорна жінка може їхати в одній машині з людиною на прізвище Вайт?".

Чому я все це розповідаю? Тому що вражаючим чином всі ці подробиці мало хвилювали виборців, які у 2005 році обрали Кіллпатріка на другий термін. Це дуже важливий момент: виборці протестують проти корупції, коли влада краде їхні податки. Коли виборець податків не платить, то вечірки з повіями проходять повз, виборець цього не помічає.

І, звичайно, ще раз повторюю, справа була не в Кіллпатріку - справа у виборцях і профспілках. Там страшні речі відбувалися. Місцевий філантроп Роберт Томпсон пообіцяв $200 млн на створення чартерних шкіл - це щось середнє між державною і приватною школами. І детройтська профспілка вчителів, та сама, яка випускає школярів, котрі не вміють читати, обурилася так, що бідолаха Томпсон просто сказав: "Та ні, добре, не дам я цих грошей".

Тобто якість освіти падала, злочинність зростала. А знаєте, як мер Кіллпатрік намагався підняти імідж міста? Правильно! Проведенням фестивалів, Формули-1, Суперкубка. Навіть, ви будете сміятися, там якомусь популярному виконавцю доручалося створення пісні а-ля Москва, дзвонять дзвони. Тут просто наша Олімпіада та універсіада в чистому вигляді.

Банкрутство Детройта - це банкрутство ліберальної ідеології в чистісінькому вигляді

Тобто це дуже важка історія, тому що банкрутство Детройта - це банкрутство ліберальної ідеології в чистісінькому вигляді. І за півстоліття виборець-утриманець зміг зарізати курку, що несе золоті яйця. Звичайно, є в усьому цьому безумовний плюс, тому що Америка влаштована так, що Детройт ніхто не буде витягувати. Люди зробили це собі самі, виборець проголосував ногами. І зрозуміло, що виїжджали з Детройта не тільки білі, а й ті чорні, які хотіли працювати. А таких чорних дуже багато, ясна річ.

Але страшно те, що виборця, який залишався, - його ніякі раціональні міркування не зупиняли. У психології є класичний тест на інфантильність мислення, коли дитині пропонують одну шоколадку зараз або три через годину. І дитина незмінно обирає одну, але зараз. Громадяни Детройта, як і громадяни Греції, весь час голосували за шоколадку відразу. При цьому дивним чином вони голосували за людей, які навіть у США поводилися настільки близько до диктаторів третього світу, наскільки це взагалі можливо у демократичній Америці.

***

Ця колонка опублікована в №31 журналу Корреспондент від 9 серпня 2013 року.

Матеріал вперше вийшов у програмі Код доступу на радіо Эхо Москвы.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.

Відгуки й коментарі надсилайте за адресою  korr-opinion@kpmedia.ua