Корреспондент: Відкритий показ. Мільйони українців залишають у соцмережах багато приватної інформації про себе

Мільйони українців не стримують емоцій і відкрито діляться про себе інформацією в соцмережах, розкидаючись даними, які в майбутньому можуть бути використані проти них. Те, що ще недавно здавалося багатьом островом свободи, швидко перетворюється на океан корисних відомостей для практичних і цинічних професіоналів, пишуть Христина Бердинських та Інна Прядко у №32 журналу Корреспондент від 16 серпня 2013 року.

У середині літа в українських ЗМІ і соціальній мережі Facebook (FB) з'явилося багато публікацій під умовним заголовком Звичаї української міліції. Вони ґрунтувалися на приватних фотографіях співробітників МВС, розміщених ними в соцмережах. Відібрана журналістами картина особистого життя правоохоронців шокувала: п'яні люди у формі, які позують зі зброєю; начальник, котрий постає перед відвідувачами в одних стрінгах; дівиці в погонах, що показують нижню білизну або позують у відвертих позах.

У Миколаївському облуправлінні МВС, представники якого засвітилися в цих "фотозвітах", навіть вирішили покарати занадто відвертих співробітників.

В історії українських ЗМІ це вже не перший випадок, коли журналісти вивуджували із соцмереж скандальну інформацію про представників влади – в їхнє поле зору потрапляли співробітники прес-служб держчиновників, працівники прокуратури та судді. Найбільш високопоставленою "жертвою" виявилася 33-річна Вікторія Джарти, заступник голови госпсуду Києва. Медійники виявили на її персональній сторінці фотографії, на яких суддя постає в образі жінки-вамп, яка полюбляє шуби, дорогі машини й елітне шампанське.

Представники преси використовують дані із соцмереж не тільки в професійних інтересах: журналісти лише за добу за допомогою фотографій у соцмережі ВКонтакте встановили особу Вадима Тітушка – одного зі спортсменів, які побили репортерів під час травневого мітингу опозиції в Києві.

Не самі лише журналісти гідно оцінили онлайн-джерело інформації. Звідти тепер черпають дані маркетологи, рекламісти, злочинці, роботодавці, хедхантери і
навіть ошукані дружини

Не самі лише журналісти гідно оцінили онлайн-джерело інформації. Звідти тепер черпають дані маркетологи, рекламісти, злочинці, роботодавці, хедхантери і навіть ошукані дружини.

В Україні цей тренд набирає обертів. Далі буде більше, попереджають експерти: у розвинених країнах величезний масив особистої інформації із соцмереж, як розповідає Корреспонденту Рой Гуттерман, професор американського Сіракузького університету, став об'єктом серйозного бізнес-аналізу.

Мережевим життям мільйонів людей у ​​всіх куточках планети цікавляться і спецслужби, в першу чергу – американські. Едвард Сноуден, екс-співробітник ЦРУ й агентства нацбезпеки США, нещодавно "злив" сенсаційні дані про те, що силовики зі Штатів негласно збирають інформацію про інтернет-користувачів через сервери найбільших IT-компаній.

Парадокс ситуації в тому, що більшість користувачів настільки відверті в онлайні, що роблять збір інформації про себе досить легкою справою

Парадокс ситуації в тому, що більшість користувачів настільки відверті в онлайні, що роблять збір інформації про себе досить легкою справою. "Основне джерело вразливості – це самі користувачі", – каже Авайс Рашид, професор Ланкастерського університету у Великобританії.

Українці в цьому сенсі – ще більш нелякані юзери, ніж європейці або американці. "Наша людина думає: якщо вона залізла на пальму на [курортному острові] Балі, про це обов'язково має знати весь інтернет", – жартує Ігор Цмінський, голова Асоціації детективів, який нещодавно за допомогою нехитрого серфінгу по соцмережах виявив нібито безслідно зниклого українця.

Відкритий простір

Хочеш дізнатися що-небудь про людину – пошукай її сторінку у соцмережах. Цим принципом скористалася світська левиця Наталя Окунська, коли в липні вирішила перевірити, чим насправді живе її чоловік Герман Блінов. Результат пошуків приголомшив. "Facebook настільки щільно ввійшов в наше життя, що про коханку свого чоловіка я дізналася з кількох їхніх спільних фото на сторінках мережі", – написала Окунська у своєму FB.

Сімейні розбірки – ще не найгірший варіант використання мережевої інформації. Фотографії розкішних домашніх інтер'єрів або статус-повідомлення про відпустки – це, за даними представників МВС, відмінний привід для злодіїв навідатися "в гості".

Наповненням онлайн-сторінок користувачів в Україні все частіше цікавляться не злодії, а керівники, охочі оцінити лояльність підлеглих

Втім, наповненням онлайн-сторінок користувачів в Україні все частіше цікавляться не злодії, а керівники, охочі оцінити лояльність підлеглих.

З такою цікавістю кілька років тому зіткнулася одна українська тележурналістка, яка попросила не називати її прізвище в пресі. Після тривалої планерки вона опублікувала в FB іронічну картинку про виробничі наради. Незабаром журналіст отримала повідомлення від свого начальника зі словами: "Ось що ти насправді думаєш про нас і про збори". Після цього випадку вона стала більш обережно ставитися до публікацій у соцмережах, і змінила налаштування приватності.

На сторінки у FB, а також у діловій соцмережі Linkedin і на сервісі коротких повідомлень Twitter, тепер в Україні заходять навіть майбутні роботодавці. Онлайн-перевірками, за словами Уляни Ходорівської, керівника дослідницького центру HeadHunter, регулярно займаються HR-відділи великих фірм. Особливо це актуально, якщо мова йде про прийом на роботу спікера компанії або людини, яка претендує на високий пост.

Наприклад, людину, яка постить – виставляє в стрічці своїх повідомлень – винятково фотографії котиків і сердечка, можуть не взяти на посаду аналітика в серйозну компанію, каже Ходорівська. Крім того, експерти радять не обговорювати начальство, колег або внутрішню кухню.

Українські офіси деяких транснаціональних компаній, слідом за материнськими
структурами, тепер встановлюють корпоративні правила поведінки в онлайні

Українські офіси деяких транснаціональних компаній, слідом за материнськими структурами, тепер встановлюють корпоративні правила поведінки в онлайні. Подібне є, наприклад, в Intel.

Компанія закликає всіх співробітників дотримуватися таких принципів: притримуватися своєї галузі спеціалізації, публікувати конструктивні та поважні коментарі, не робити образливих зауважень, поважати права власності на інформацію, а також конфіденційність. Intel рекомендує не відповідати на кожне критичне висловлювання і укол, спробувати формулювати свою точку зору таким чином, щоб не образити читачів. А на гарячі теми релігії і політики висловлюватися обережно. "Оскільки розмежовувати особисте спілкування і професійне стає все складніше, виконання простого набору правил, запропонованих нашою компанією, допомагає відповідати принципам, цінностям і стандартам корпорації в повсякденному спілкуванні", – пояснює Юрій Миколишин, маркетинг менеджер Intel Україна. Сам він зареєстрований у FB, Вконтакте, Instagram, Skype та інших соцмережах і скрізь застосовує корпоративний "етикет".

З користю для справи

Сучасна мережева соціалізація стала справжнім подарунком для бізнесу: на думку експертів, зараз у відкритому доступі перебуває величезний масив цінної інформації. Недарма Костянтин Кириченко, директор агентства SocMedia Laboratory, що займається просуванням бізнес-інтересів різних компаній у соцмережах, називає інтернет неораним полем для маркетологів. Розмір цього "поля", що постійно розростається, вражає: за даними GfK Ukraine, в країні кількість регулярних інтернет-користувачів старше 16 років у І кварталі 2013-го порівняно з І кварталом 2012-го зросла на 21% і склала 17,3 млн осіб.

Соцмережі, пояснює експерт, це майже ідеальний інструмент для того, щоб без особливих проблем відібрати цільову аудиторію – за віком, статтю, сімейним станом, освітою. Всі ці дані вказані в персональних онлайн-анкетах, які заповнює кожен користувач, охочий приєднатися до тієї чи іншої соцмережі.

А по тому, що пише юзер, на які розсилки він підписаний, які місця відвідує, аналітики можуть визначити його доходи, смаки та уподобання. І все це не потрібно із зусиллями збирати або добувати, – за словами Кириченка, користувачі FB й іже з ними залишають про себе навіть більше інформації, ніж під час відкриття рахунку в банку.

Власники соцмереж вже й не приховують, що наявні у них дані являють собою цінний ресурс

Власники соцмереж вже й не приховують, що наявні у них дані являють собою цінний ресурс. Нещодавно у FB з'явилася нова опція – Facebook Graph Search. Це пошуковик всередині соцмережі, що дозволяє аналізувати і підбирати користувачів за інтересами, лайками, співвідносити інформацію з чекінами (відмітками про відвідування різних місць). Це конкретний приклад того, що соцмережі пропонують маркетологам більше особистої інформації, ніж здається на перший погляд, вважає Рашид.

Про те, наскільки великому бізнесу цікаві дані користувача, свідчить успіх молодої американської компанії Tapad, яка існує лише три роки. За даними Forbes, її виручка зросла з $ 1,2 млн у 2011-му до $ 8,2 млн у минулому, а за підсумками нинішнього року вона може скласти всі $ 25 млн. Секрет Tapad в тому, що її програмне забезпечення аналізує багатомільярдний масив інформації про користувачів. У нього входять мітки, що залишаються сайтами в комп'ютерах, з яких на них заходили, ідентифікатори мобільних телефонів і планшетів, історія перегляду сторінок та багато іншого. У підсумку Tapad обчислює всі електронні пристрої конкретної людини, – ці дані допомагають клієнтам-рекламодавцям, серед яких є ряд транснаціональних компаній, робити націлені розсилки.

Слідом за бізнесом до онлайну потягнулися і спецслужби. На Заході приватну інформацію із соцмереж або поштових серверів збирають спеціальні та урядові
служби

Слідом за бізнесом до онлайну потягнулися і спецслужби. На Заході приватну інформацію із соцмереж або поштових серверів збирають спеціальні та урядові служби, каже Рашид. Їх цікавлять IP-адреси підозрілих осіб, історія інтернет-запитів і все, що пов'язано з контентом: зміст електронних листів, обмін думкою в чатах.

Фейсбук мій – ворог мій

Рашид нагадує, що захист особистого життя – це, перш за все, проблема самих користувачів: вони повинні усвідомлювати, що їхні дані можуть бути зібрані й оброблені різноманітними організаціями.

Тому експерт радить фільтрувати інформацію, яку викладають у Мережу, і на своїх сторінках у соцмережах застосовувати налаштування приватності.

А електронну пошту, як зазначає Марина Тарасова, PR-менеджер компанії Google Україна, варто захистити двоетапною аутентифікацією, коли окрім імені користувача та паролю потрібно ввести код, отриманий у sms. І головне – не використовувати прості паролі, що складаються з імені, року народження та іншої подібної інформації.

Будь-який технічний захист – далеко не найбільш оптимальний спосіб самооборони. Найбільш дієвий метод – це продуманість дій самого користувача

Але будь-який технічний захист – далеко не найбільш оптимальний спосіб самооборони. Найбільш дієвий метод – це продуманість дій самого користувача. "Якщо ви не хочете, щоб якась інформація потрапляла до чужих людей, не розголошуйте її", – озвучує просте правило Тарасова.

На Заході до проблеми кібербезпеки підходять системно. Так, у Польщі, в рамках боротьби з педофілами зараз іде інформкампанія, що закликає батьків не виставляти в інтернет фотографії своїх маленьких напівголих дітей.

Крім того, у багатьох європейських країнах є громадські організації, що працюють з підлітками, які стали жертвами онлайн-насильства – шантажу, висміювання, приниження.

Рашид вважає, що люди поступово усвідомлюють: захищати персональні дані в інтернеті необхідно, і тому ретельніше фільтрують інформацію, яка може потрапити до незнайомців.

В Україні багато хто зараз намагається "почистити" свої інтернет-історії, позбутися частини фотографій, записів або зовсім видалити акаунт. Хоча навіть у
разі його видалення інформація зберігається

Кириченко розповідає, що в Україні багато хто зараз намагається "почистити" свої інтернет-історії, позбутися частини фотографій, записів або зовсім видалити акаунт. Хоча навіть у разі його видалення інформація зберігається, кажуть фахівці.

Так, згадані вище миколаївські міліціонери, отримавши прочухан від начальства, стали прибирати зі своїх сторінок провокаційні фотографії. А Вікторія Джарти, побачивши себе на шпальтах ЗМІ, закрила доступ на персональний FB.

Які б заходи не застосовували власники мережевих ресурсів і користувачі, межі приватного життя в онлайні будуть невблаганно стиратися. "Можливо, я злегка впав у параною, але думаю, що приватність в онлайні – це міф", – вважає професор Гуттерман. Єдиний спосіб повністю запобігти використанню особистих даних, на його думку, – це залишатися офлайн. "Але хто може вижити в наші дні без e-mail, кредитної картки або соцмережі?" – запитує експерт, і не чекає відповіді – вона є очевидною.

***

Цей матеріал опубліковано в №32 журналу Корреспондент від 16 серпня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.