Корреспондент: Інкубатор місцевого значення. Буковинське село є одним з лідерів за кількістю багатодітних родин

Їжівцям на Буковині можна надати звання села-героя, точніше, героїні: число матерів, які народили п'ять і більше дітей, досягло тут трьох сотень. А в найбільш чисельних сім'ях ростуть до 16 дітей, пише Кароліна Тимків у №36 журналу Корреспондент від 13 вересня 2013 року.

Лариса Іонашку, 48-річна жителька села Їжівці Чернівецької області і мама 11 дітей, зустрічає Корреспондент у просторій кухні великого будинку, де за широким дерев'яним столом зібралося практично всі її сімейство.

"Сьогодні старшому сину виповнюється 27 років, а молодшій дочці – дев'ять, – розповідає Іонашку, знайомлячи зі своїми нащадками. – Страшно, коли кожен рік народжуються діти: краса відходить, турбуєшся про майбутнє. Але поки я з усім цим справляюся".

11-кратну маму Іонашку п'ять років тому держава нагородила званням Мати-героїня – воно передбачає наявність п'яти або більше власних неповнолітніх дітей. Правда, нікого з її сусідів цим не здивуєш. В Їжівцях живуть майже 300 володарок цього звання.

Для багатьох сіл Чернівецької області висока народжуваність зовсім не тенденція певного часу, а перманентне явище, яке триває як мінімум вже сотню років

Для багатьох сіл Чернівецької області висока народжуваність зовсім не тенденція певного часу, а перманентне явище, яке триває як мінімум вже сотню років, розповідають місцеві жителі.

Старожили пригадують, що в середині XX століття семеро дітей у тутешній сім'ї вважалися нормою, але часто жінки народжували і по 14. Цю планку досі тримають у Їжівцях, які серед сіл області вважаються флагманом індустрії народжуваності.

Чи варто додавати, що вона тут значно випереджає смертність: щорічно на кожну сотню новонароджених припадає лише три десятки людей, які пішли в інший світ.

Експерти пояснюють багатодітність західноукраїнського села ревною релігійністю його мешканців. Тут діють відразу три великі громади – православна, п'ятидесятників та євангельських християн-баптистів

Експерти пояснюють багатодітність західноукраїнського села ревною релігійністю його мешканців. Тут діють відразу три великі громади – православна, п'ятидесятників та євангельських християн-баптистів.

Усі вони згідно з вимогами релігії суворо дотримуються заборони на використання будь-яких технічних засобів довільного позбавлення вагітності – абортів, контрацепції та іншого, а сім'ї п'ятидесятників до того ж традиційно багатодітні.

При цьому Їжівці ще й цілком успішне село. Тут працюють 40 магазинів, п'ять деревообробних підприємств і цех з виготовлення залізобетонних огорож, даючи роботу численному населенню.

Чоловік Іонашку працює кочегаром в котельні, а сама вона заробляє продажем молока від власної корови. Доглядати за господарством допомагають діти.

"Звичайно ж, у нас існують проблеми з місцями в [дитячому] садку, де їх катастрофічно не вистачає, –  розповідає Анатолій Піцул, голова сільради. – Але це чудово, що село розростається і люди звідси не тікають, а навпаки, споруджують будинки, народжують дітей".

Молодіжна компанія

У сім'ї Гриженків шестеро дітей. До приходу Корреспондента дві дочки допомагають матері готувати борщ. Завдяки спільним зусиллям вони управляються із завданням хвилин за 20.

Однак найпереконливіше потужний склад цієї сім'ї виглядає в городі, запевняє її голова Корнел Гриженко, коли всі шість чад допомагають батькам садити овочі або копати картоплю.

Вражають і габарити їхнього двоповерхового будинку з трьома спальнями, кухнею і двома вітальнями – все це побудовано руками господарів протягом десяти років.

Щоб розбудовувати дім і утримувати велику сім'ю, Гриженку і його братові доводиться багато працювати на пилорамі, що їм належить,  – виробляти і продавати дошки.

"Ми працюємо по 12-14 годин на добу. Буває й по 16", – розповідає він. Такі підприємці, як брати Гриженки, в Їжівці у меншості: переважно глави сімей добувають хліб насущний за кордоном, в Італії та Іспанії.

І хоча ростити шістьох дітей непросто, Гриженко з дружиною вважають свою місію в житті виконаною. Реалізованою особистістю бачить себе і їхній односелець, 44-річний Віктор Влад, батько десятьох дітей і господар просторої садиби, що потопає в темно-червоних трояндах.

Правда, за пахучим фасадом кипить щоденна напружена робота, адже десять дітей – навіть не шість. Матері сімейства Людмилі Влад, щоб нагодувати обідом всіх його членів, необхідно зварити 15-літрову каструлю борщу і підсмажити як мінімум 2 кг м'яса.

"Але, звичайно ж, головна складність у багатодітній родині – катастрофічний брак грошей", – нарікає Влад.

І хоча одноразова допомога на третього і кожного наступного новонародженого в Україні становить понад 115 тис. грн. плюс одноразова допомога матері-героїні в розмірі 6 тис. грн., ці суми – крапля в морі витрат такої сім'ї.

Наприклад , ті ж 6 тис. грн. в будинку Іонашку йдуть у місяць тільки на необхідні продукти харчування. Це при тому що овочі, фрукти і м'ясо – з власного господарства. Ще одна відчутна стаття регулярних витрат – дитячі одяг та взуття, які швидко зношуються.

Мами в багатодітних сім'ях, як правило, повністю зайняті господарством і вихованням дітей, а роль фінансового локомотива виконують батьки

Мами в багатодітних сім'ях, як правило, повністю зайняті господарством і вихованням дітей, а роль фінансового локомотива виконують батьки.

Таке життя не лякає 22-річного Драгомира, старшого сина Влада, і його молоду дружину Марію. Хоча у них поки що немає дітей, в майбутньому молодята навіть не думають зупинятися ні на двох, ні на трьох малюках.

"Жити в багатодітній родині добре: багато братів, сестер, багато допомоги і підтримки з їхнього боку", – каже Влад-молодший. Він знає це не з чуток і наводить приклад свого батька. Коли Влад-старший серйозно захворів, йому допомогли грошима його численні брати, які емігрували до США. До того ж багатодітна сім'я – це ще й весела дружня компанія, додає Драгомир.

Галасливу молодіжну ватагу являють собою і Їжівці в цілому. Увечері на місцевому стадіоні яблуку ніде впасти. Тут таки селяни організували цілий парк культури і відпочинку, встановивши атракціони. Серед них навіть є колесо огляду, яким може похвалитися далеко не кожне село.

Третя частина мешканців Іжівців – молодше 14 років. У селі більше 1 тис. дворів, і практично в кожному – по матері-героїні

Головна відмінність їжівецьких вулиць від вулиць багатьох інших сіл України – натовпи дітвори замість одиноких стареньких на призьбах. Третя частина мешканців Іжівців – молодше 14 років. У селі більше 1 тис. дворів, і практично в кожному – по матері-героїні. Навіть більше, тут є сім'ї, де ростуть по 15-16 дітей.

Інфраструктура села з таким рівнем народжуваності не справляється: обидві сільські школи працюють у дві зміни, а єдиний дитсадок розрахований на 100 місць, хоча потрібно в кілька разів більше.

Щоб вийти із ситуації, сільрада у 2013 році виграла грант у розмірі 1 млн грн. на будівництво нового садка і модернізацію старого.

Дитяче питання

За даними Рахункової палати України, за два останні десятиліття з карти країни зникло більше 300 сіл. Причому в їхньому числі немає жодного на Буковині і в сусідніх західних регіонах.

Якщо у Черкаській, Київській, Полтавській та Житомирській областях через активну трудову міграцію і високу смертність сільське населення щорічно скорочується на 1-2%, то в селах Рівненської, Закарпатської та Чернівецької областей статистика, навпаки, фіксує приріст.

"Це [більшою мірою] аграрні регіони, а не індустріальні та урбанізовані, як на сході і в центрі країни", – пояснює Світлана Аксьонова, провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ.

У західноукраїнській глибинці міцніші родові традиції і велику роль відіграє релігія, наголошує експерт. У тутешніх сім'ях з давніх часів прийнято народжувати по четверо-п'ятеро дітей.

"Так виглядає модель сім'ї в їхньому уявленні", – коментує Аксьонова.

Для країн Західної і Північної Європи така модель давно не є актуальною, що пояснюється високою урбанізацією і бажанням забезпечити максимально комфортне майбутнє хоча б одній дитині

Тим часом для країн Західної і Північної Європи, за словами вченого, така модель давно не є актуальною, що пояснюється високою урбанізацією і бажанням забезпечити максимально комфортне майбутнє хоча б одному-єдиному чаду.

Наприклад, у Німеччині, де середня зарплата в шість разів вище, ніж в Україні, левова частка населення воліє обмежуватися однією дитиною, розповідає Аксьонова, тоді як 60% українців, за даними опитування Інституту демографії, хотіли б мати двох дітей. Демограф впевнена, що багатодітні родини становлять особливу цінність для сучасного суспільства.

"Вони демонструють, що не все в цьому світі вимірюється матеріальними благами", – підсумовує Аксьонова.

У сім'ї Влад ці істини відомі та зрозумілі: тут все побудовано на здатності ділитися з ближніми і допомагати старшим.

Крім того, батьківські зусилля компенсують любов і підтримка з боку дітей.

"Буває зберуться біля мене, пожаліють, погладять – і всю втому як рукою знімає", – розповідає Іонашку.

Їжівчани віддані не тільки сімейним цінностям – вони вважають себе патріотами. І хоча тут є складнощі з роботою, більша частина заробітчан, які виїхали за кордон, повертаються назад, запевняє Піцул.

Так, двоповерховий ресторан, обнесений кованим парканом, в якому грають весілля всі місцеві молодята, побудувала сімейна пара, яка у 1990-х роках однією з перших серед селян виїхала на заробітки до Ізраїлю.

Повернувшись на батьківщину, вони вклали гроші в цей заклад, а також купили для села обладнання з виготовлення тротуарної плитки, згадує голова сільради.

До слова, в Їжівцях будівництво нових кварталів ніколи не припиняється. За останні 20 років на карті села з'явилося понад 400 житлових будинків, а його площа зросла до 5 тис. га – це більше, ніж, приміром, столичний спальний район Троєщина, що займає 3,2 тис. га.

Демографи та соціологи з жалем прогнозують, що країна в цілому рівнятися на це село навряд чи стане: за їхніми припущеннями, число багатодітних сімей в Україні
буде скорочуватися

Їжівці вважаються одним з найперспективніших сіл в області, гордо підсумовує Піцул. Правда, демографи та соціологи з жалем прогнозують, що країна в цілому рівнятися на це село навряд чи стане: за їхніми припущеннями, число багатодітних сімей в Україні буде скорочуватися.

"Погляди на сімейні цінності починають змінюватися навіть у Західній Україні, –підсумовує Аксьонова. – І там молоді батьки все частіше замислюються про те, навіщо вони народжують [стільки] дітей і як складно забезпечити їм гарне майбутнє".

***

Цей матеріал опубліковано в № 36 журналу Корреспондент від 13 вересня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.