Корреспондент: Острів свободи. Азовський острів Бірючий перетворюється на один з головних майданчиків розвитку українського мистецтва

Внаслідок двотижневої окупації острова Бірючий в Азовському морі висхідні зірки українського образотворчого мистецтва створюють те, що приваблює сюди колекціонерів, арт-дилерів й аукціоністів з усього світу. Щорічний симпозіум без усяких рамок і кордонів перетворюється на одну з найбільш амбітних арт-подій країни, пише Катерина Богданович у №37 журналу Корреспондент від 13 вересня 2013 року.

Навпроти спального корпусу турбази Золотий берег на острові Бірючий в Азовському морі застигає свіжовиготовлена бетонна чаша. У центрі чаші височить бетонний стовп, з нього стирчить чорний шланг. Це майбутній фонтан. На його бортику поки що розкладені бутерброди і стоїть пляшка пива.

Тим часом з десяток молодих художників на чолі з Жанною Кадировою, яку вже кілька років іменують "висхідною зіркою українського образотворчого мистецтва", ставлять на стовп металевий купол, що нагадує шляпку мухомора.

Це типова сцена з життя мешканців арт-резиденції Бірючий – унікального для України проекту, в рамках якого в останні роки кілька десятків художників на початку вересня окупують відлюдну базу відпочинку на Азові. Протягом двох проведених тут тижнів вони створюють роботи, з яких потім формується фінальна експозиція.

Щоб побачити її, на Бирючий приїжджають майстри образотворчого мистецтва та експерти найвищого рангу – колекціонери, галеристи, арт-дилери. Це не тільки українці – наприклад, до Бірючого та його талантів пильно придивляються фахівці одного з найбільших аукціонних домів світу, Sotheby's.

Ідея перенести популярний у світі формат резиденції на місцевий ґрунт народилася у Геннадія Козуба, запорізького ресторатора і любителя мистецтва, вісім років тому під час дружнього пікніка на морському узбережжі. До 2013-го Бірючий переріс у масштабний проект, а Козуб тепер виконує функції організатора, адміністратора й одного з меценатів заходу.

У різні роки учасниками та гостями арт-з'їзду ставали як художники-початківці, так і визнані і дорогі метри на кшталт Олександра Ройтбурда, Сергія Браткова та Олега Тістола. Останній, переступивши новий, $ 50-тисячний аукціонний рубіж – на квітневих торгах аукціонного дому Phillips de Pury його робота була продана за $ 54 тис., – приїхав на Бірючий і в цьому році.

У дні симпозіуму – так художники називають час роботи над творами мистецтва на острові – живуть в одному з корпусів бази відпочинку або в дерев'яних будиночках на березі. На стінах цих самих котеджів у підсумку вивішують готові роботи.

Хоча не лише творчість вабить на Бірючий майстрів усіх жанрів і статусів, а й можливість поспілкуватися: вечорами богемне життя концентрується в місцевому барі Бірюк. Втім, судячи з кількості та якості представлених робіт – полотен, графіки, скульптур, графіті та інсталяцій – більшу частину часу художники тут все ж працюють.

Ніяких обмежень з вибору форми, жанру чи сюжетів організатори не висувають – саме цю свободу особливо цінують і художники, й експерти.

"Тут ти виробляєш новий спосіб існування, відсікаєш непотрібне, переходиш на наступний рівень", – перераховує Корреспонденту переваги Бірючого Кадирова, яка другий рік бере участь в арт-форумі.

Крім свободи самовираження художники знаходять тут покупців. Торік десять картин прямо з морського узбережжя вирушили в особисті колекції заможних українців.

"Над проектом не тяжіє офіційне, галерейне кураторство, яке вимагає натомість якихось зобов'язань за витримку стилю або напрямку, – тут абсолютна демократія", – ділиться думкою про резиденцію столичний підприємець і колекціонер Віктор Савків, який поповнив своє зібрання купленою на Бірючому роботою київського художника Юрія Пікуля Алея.

Художники, які попрацювали на острові, отримують також можливість завести корисні знайомства. Наприклад, цього року впливовий український арт-дилер Ігор Абрамович, серед заслуг якого виведення на міжнародні аукціони українця Анатолія Криволапа і перетворення його на найдорожчого вітчизняного художника, привіз на острів директора російського Sotheby's Ірину Степанову та експерта з формування приватних колекцій лондонського Sotheby's Аліну Девей. Тут таки налагоджуються й інші не менш важливі закордонні контакти.

"Я побачив тут дуже багато художників, які досягли найвищого професіоналізму, незважаючи на те що вони ще дуже молоді", – каже виданню гість Бірючого Массімо Мелотті, італійський арт-критик, фахівець з міжнародних зв'язків музею сучасного мистецтва Castello di Rivoli в Турині.

Мелотті займається кураторством кількох аналогічних творчих резиденцій в Індії, Швейцарії, Італії та ще у кількох країнах. Наступного року він має намір привезти на Азов п'ятьох італійських художників, а кілька українців отримають у відповідь запрошення в Турин.

У західних експертів вже склалося цілком позитивне уявлення про сучасне українське мистецтво. Масово його представники "перейшли кордон" у 2009 році – тоді роботи відразу кількох з них були вперше виставлені на торгах Sotheby's. Продалася половина з двох десятків полотен, сумарна виручка перевищила $ 200 тис.

Восени 2011-го українці вже дебютували на Christie's: обидві виставлені роботи, Тістола і Криволапа, були продані за $ 16 тис. і $ 20 тис. відповідно. На ще одному лондонському аукціоні, Phillips de Pury, картини Криволапа регулярно били власні рекорди – останній, нинішнім літом, склав $ 186,2 тис. У цьому ж ціновому сегменті продаються і західні імениті сучасні художники.

Новим доказом актуальності вітчизняного мистецтва стане масштабна виставка українських майстрів, яка відбудеться в жовтні в лондонській Saatchi Gallery, відомій законодавиці арт-моди.

"У ній дуже багато молодих авторів братимуть участь, пізніше ця сама експозиція, можливо, буде виставлена ​​в галереї Tate. Я вважаю, що у світі є інтерес до українських художників!" – каже з натхненням Наталія Маценко, одна з кураторів Бірючого-2013.

У свою чергу, проекти, подібні до Бірючого, на її думку, дають можливість реалізуватися маловідомим українським художникам. "Молоде покоління є дуже вимогливим, вони високо себе цінують і хочуть бути визнаними не тільки на батьківщині, а й за кордоном" , – каже Маценко.

***

Цей матеріал опубліковано в № 37 журналу Корреспондент від 20 вересня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.