Корреспондент: Король у відставці. Інтерв’ю з Олександром Ярославським

Мультимільйонер Олександр Ярославський в інтерв’ю Ксенії Карпенко розповів про свої ділові принципи і бажання інвестувати в Україну. Матеріал розміщено у №39 журналу Корреспондент від 4 жовтня 2013 року.

Олександра Ярославського, власника компанії DCH і володаря активів у розмірі $ 980 млн, ще недавно називали королем Харкова. Він був не тільки найбільшим місцевим бізнесменом, а й володів головною футбольною командою міста – ФК Металіст, реконструював її стадіон під Євро-2012, інвестував у будівництво нового терміналу аеропорту.

Однак у нинішньому році все змінилося. Ярославський перестав бути найбагатшим харків'янином – цей титул тепер дістався Сергію Курченку, власнику нафтогазової компанії ВЕТЕК і покупцю компанії УМХ, яка видає журнал Корреспондент. Цей самий чоловік на початку року купив Металіст.

Про причини, які спонукали Ярославського розлучитися з футбольним клубом і згорнути в місті бізнес-активність, а також про конфлікт з нинішнім мером міста, Геннадієм Кернесом, Корреспондент і збирався поговорити з бізнесменом. У ході підготовки до інтерв'ю власник DCH через своїх представників обіцяв бути вкрай відвертим.

Не був. На розмову, яка відбулася в Ялті під час форуму YES, Ярославський прийшов у компанії молодої дружини. Вона стояла поруч, уважно слухала питання і, ледь почувши прізвище Кернеса, мовчки заусміхалася. Ця усмішка виявилася найбільш відвертим моментом у всьому інтерв'ю. А сам бізнесмен був вкрай обережним у висловлюваннях.

- Кажуть, ви збираєтеся залишити Україну?

- Їхати з України [назавжди] я не збираюся. Нехай не мріють. Я часто чую, що я виїхав з України і переїхав до Лондона. Це неправда. Як і раніше, я живу [у своїй резиденції] в селі Мартова Харківської області. (Усміхається )

- Але ви часто буваєте за кордоном останнім часом?

- Я їжджу по всій Європі не частіше, до речі, ніж інші бізнесмени. Але найбільше люблю село Мартова. Я створив якісний світ і живу в ньому. У мене є сім'я, друзі, я захоплений спортом і роботою.

- В одному інтерв'ю ви сказали, що більше не інвестуватимете в українські проекти. Ви заявили це після продажу ФК Металіст, в який планували вкласти $ 400 млн.

- Я не казав, що не хочу інвестувати в українські проекти. Я говорив, що не хочу інвестувати в харківські проекти. Для цього у мене є свої причини, і я не хотів би їх обговорювати.

- Які причини?

- Зараз про них говорити вже не має сенсу. Я буду інвестувати в Україну. У Харків – ні. Ми займаємося девелопментом, гірничорудним бізнесом, фінансами, нафтою. У нас багато інтересів в Україні, і я інвестуватиму у все, що приносить гарний прибуток.

- "Відхід" з Харкова – результат давнього конфлікту з мером Кернесом? В інтерв'ю Корреспонденту він казав, що у вас непрості стосунки ще з дитинства, коли ви жили в одному дворі.

- Все легко і просто: ніяких стосунків з Кернесом у мене немає. На мої бізнес-процеси Кернес не впливає.

- І все ж – ви продали або вас змусили продати Металіст? Проект цей, безумовно, збитковий, але іміджевий.

- У мене і так в Харкові чимало інвестицій. У мене готель найкращий у Східній, а може, й у всій Україні. І аеропорт у Харкові ми побудували. Це найкращий у Європі термінал, без єдиної вади. Також у Харкові у мене торговий центр Караван. Тому кілька сотень мільйонів доларів я в Харків інвестував. Для одного міста вистачить.

- Ви особисто знайомі з новим власником Металіста – Сергієм Курченком?

- Не бачу необхідності вдаватися в подробиці. Металіст належить не мені, тому я не хочу говорити про те, що вже в минулому.

- В одному з інтерв'ю ви казали, що перед продажем клубу вам погрожували.

- Я не казав, що мені погрожували.

- Казали, що вас змусили, тобто ви продали клуб не зі своєї волі.

- Мене мало турбують погрози, та й змусити зробити те, чого я не хочу, дуже складно. Просто були створені такі умови, які я вважав для себе нецікавими. Хоча, дійсно, продаж Металіста не входив у мої плани. Але це вже історія.

- У вас незвичайна біографія: закінчили інститут громадського харчування, працювали в правоохоронних органах. Як з міліціонера стали успішним бізнесменом?

- Хм. Я ще й в армії служив – не ухилявся, як деякі. Дисертацію захистив – закінчив денну аспірантуру.

Щоб досягти успіху в цій країні, треба рано вставати і не дуже пізно лягати. Також важлива системна робота, вміння цілеспрямовано вибудовувати стратегію життя і бізнесу. Ну і тримати слово – це особисто моє правило успіху.

- Ви займалися бізнесом за всіх президентів. За кого було легше чи складніше? Хто більше за всіх цікавився проблемами українського бізнесу?

- У мене підхід такий: якщо ти ставишся чесно до своєї справи і до тих обіцянок, які даєш, ти не особливо залежиш від чиєїсь політики. Тому я не можу сказати, мовляв, за цього [президента] було складно, а за цього – дуже легко. Сіра речовина відповідальна за успіх у бізнесі.

***

Цей матеріал опубліковано в № 39 журналу Корреспондент від 4 жовтня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.