Корреспондент: Точка зору. Інший шлях. Росія не зможе сприяти модернізації України

Про що не говорять громадянам України Віктор Медведчук і Петро Симоненко, пише журналіст Дмитро Тузов у колонці, опублікованій у №40 журналу Корреспондент від 11 жовтня 2013 року.

Російський прем'єр Дмитро Медведєв не побоявся сказати те, про що всі знають, але мовчать: "Росія може продовжити дуже повільний рух з близькими до нульових темпами економічного зростання. Або зробити серйозний крок вперед, – заявив Медведєв у своїй статті, опублікованій в газеті Ведомости. – Другий шлях пов'язаний з ризиками. Але проходження першим сценарієм – з уявною можливістю збереження вже досягнутого добробуту – ще небезпечніше. Це пряма дорога до його втрати. Дорога в прірву".

Виявляється, локомотив Митного союзу на шляху до прірви, а нам про це не говорять жодного слова з величезних рекламних щитів, що рекламують об'єднання. І пропонують причепити наш вагон до поїзда, що летить у нікуди

Отакої: виявляється, локомотив Митного союзу на шляху до прірви, а нам про це не говорять жодного слова з величезних рекламних щитів, що рекламують об'єднання. І пропонують причепити наш вагон до поїзда, що летить у нікуди. Так нечесно. Звичайно, в словах Медведєва є й оптимізм: можливість серйозного кроку вперед. Це добре. Але такий крок ще потрібно зробити. Думаю, для цього такі реформи запустити треба, що пил стовпом і дим коромислом по всій Росії буде довго стояти. І боляче буде не тільки тим, хто розподіляє і пиляє бюджет величезної країни і її ресурси. Створити економіку, перемогти корупцію, зупинити відтік капіталів. Захистити права людей. Один із законів журналістики – не казати про те, що ще не зроблено. Ось коли все це буде виконано, тоді і поговоримо. А поки що ситуація, на жаль, прямо протилежна. Згідно з інформацією Росстату, зростання ВВП РФ за другий квартал склало 1,2%. Це саме ті цифри, які Медведєв назвав " близькими до нуля". Мінекономрозвитку і торгівлі РФ повідомляє, що відтік капіталу з країни в серпні 2013 року склав $ 10 млрд. Заступник голови відомства Андрій Клепач повідомив журналістам, що міністерство підвищило прогноз відтоку капіталу у 2013-му до $ 70-75 млрд. Хоча раніше планували, що "втече" вдвічі менше – лише $ 30 млрд.

Зверніть увагу, що я використовую винятково російські відкриті джерела і не вдаюся до таких прийомів, якими користується, наприклад, ведучий телеканалу Россия Дмитро Кисельов, який показав "репортаж" з далекого українського села на сході країни, де літні жінки з приводу євроінтеграції України висловилися якось так: "Шо нам тая Європа? Обдурить вона нас". Зрозуміти людей можна. Їх все життя обманюють. У тому числі й ті, за кого вони постійно голосують. Звик наш народ, що "білі прийдуть – грабують, червоні прийдуть – знову грабують". Перефразувавши Володимира Войновича, можна так сказати: ці люди ніколи не були в Європі. Але точно знали, що вона їх обдурить. І з усією відповідальністю повідали про це телеагітаторам російського ТБ. Хоча ведучий каналу Россия не може не розуміти, що, від'їхавши якихось 100 км від шикарної студії в центрі Москви, можна таких картинок про життя російської провінції назнімати, що ніякі коментарі до питання про те, куди потрібно йти, не знадобляться. Однак не будемо спекулювати "тимчасовими труднощами", які існують у житті будь-якої держави. Сподіваюся, у росіян вистачить сил і здоров'я самостійно розібратися з тим, що відбувається в їхній країні. Це їхнє суверенне право.

Цікаво, що в компанії затятих прихильників інтеграції України в Митний союз опинився головний комуніст країни. Не думаю, що я помиляюся, – лівих ідей, всіляких гарантій, профспілок і боротьби за права простих людей значно більше саме в Європі, ніж в охопленій нафтогазовою лихоманкою сировинного капіталізму Росії. До речі, журнал Forbes зі своїми списками мільярдерів яскраво показує, де більша прірва між мільйонами бідних й одиницями надбагатих. Я навіть не буду для порівняння розповідати про хрестоматійний шведський євросоціалізм – ви й самі все знаєте. За ідеєю, ці самі комуністи з України, а не дівчатка з Femen мали б відкривати свої офіси, наприклад, в Парижі. Щоб вчитися у пересічних французів методів захисту своїх прав та інтересів. У президента – соціаліста і його уряду – як значно рівномірніше розподіляти пиріг національного багатства між усіма громадянами країни, а не тими, хто наближений до політичної годівниці і державного бюджету. Але з відомих причин комуністи України нам пропонують модель жорсткого олігархічного капіталізму, який ще й стоїть на краю прірви. Навіщо? Адже у нас уже є такий. Навіть більше, вони ж пропонують, щоб громадяни нашої країни проголосували за цей безжалісний шлях на референдумі. Невже вони вважають усіх божевільними?

Еліти і в Україні, і в Росії впоралися лише з одним, але великим завданням – власним збагаченням. Карикатурно непропорційним щодо того, в якому стані перебувають усі інші показники й індекси розвитку двох країн

Еліти і в Україні, і в Росії впоралися лише з одним, але великим завданням – власним збагаченням. Карикатурно непропорційним щодо того, в якому стані перебувають усі інші показники й індекси розвитку двох країн: економіка, освіта, медицина, обороноздатність, рівень життя людей. Навряд чи з двох неповноцінних, збиткових, наскрізь гнилих систем, об'єднаних в одну, але велику конструкцію, закриту митними та культурними бар'єрами, може вийти щось хороше і світле. Давайте не обманювати себе. Й Україна, і Росія серйозно хворі. Нам потрібна не спільна палата в лікарні, де ми будемо один одного лікувати старими припарками і спогадами про дешеву горілку, дармовий бензин і про те, які чудові пісні співав Лев Лещенко. Потрібні інші шляхи. Інші принципи і нова парадигма. Вони існують – потрібно розплющити очі і подивитися навколо. Світ пішов далеко вперед. Час наздоганяти.

***